Рішення № 76154879, 23.08.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/245/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент", вул.Деревлянська, буд.8, офіс 8, м.Київ,04119

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76004

про стягнення заборгованості в сумі 534112 грн 62 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 26.06.18

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 534112 грн 62 к.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №35/13 від 01.08.13 в частині оплати поставленого позивачем товару та обґрунтовано приписами статей 512, 525, 530, 629 Цивільного та 173, 174, 193 Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 28.03.18 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 17.04.18, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 17.05.18.

Ухвалою суду від 17.05.18 задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відкладення підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 05.06.18, за наслідками якого задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вих.№09-02/740 від 04.06.18(вх.№8721/18 від 04.06.18) та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" вих.№04/06 від 04.06.18(вх.№8165/18 від 04.06.18) про відкладення підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження до 28.06.18 та відкладено підготовче засідання на 26.06.18.

Ухвалою суду від 26.06.18 відмовлено в задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вх.№9982/18 від 26.06.18 про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.07.18, за наслідками якого задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вх.№10490/18 від 06.07.18 та відкладено розгляд справи по суті на 23.08.18.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

В судове засідання відповідач не з"явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи вих.№11-01/1154 від 22.08.18 (вх.№12778/18 від 23.08.18), мотивоване неможливістю явки в судове засідання представника відповідача - ОСОБА_2 у зв"язку з участю у підготовці до проведення Дня Незалежності України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства визначено змагальність. Положеннями ст. 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Варто зазначити, що елементом принципу змагальності сторін, серед іншого, є участь сторін у процесі.

За змістом ч.3ст.56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Приписами статті 13 ГПК України встановлено, що суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається(ст.43 ГПК України).

У клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме участь представника відповідача - ОСОБА_2 є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися в судове засідання інша уповноважена особа товариства.

Крім того, п.2 ч.3ст.202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд констатує, що ухвалою суду від 17.07.18 задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вх.№10490/18 від 06.07.18 та відкладено розгляд справи по суті на 23.08.18, відтак неявка відповідача в судове засідання 23.08.18 є повторною.

За наведених обставин, приймаючи до уваги той факт, що відповідач повторно не з"явився в судове засідання, слід відмовити в задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" вих.№11-01/1154 від 22.08.18 (вх.№12778/18 від 23.08.18).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 28.03.18 запропоновано відповідачу у строк до п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву і всі наявні у нього докази, що підтверджують заперечення проти позову та роз"яснено, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачем відзиву суду не подано.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, судом встановлено наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.08.13 між товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕМСІЛЬ РЕГІОНИ СК" (по договору - постачальник) та дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ( по договору - покупець, по справі - відповідач) укладено договір поставки №35/13. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Терміну дії договору - до 31.12.14, а в частині розрахунків - до повного його виконання сторонами (п.10.1 договору).

Згідно з п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити, а покупець, в свою чергу, - прийняти і оплатити товар (сіль для промислового перероблення ДСТУ 4246:2003 кам"яну сорт вищий, крупність 3 та сіль для промислового перероблення ДСТУ 4246:2003 кам"яну з протизлежувальною добавкою сорт вищий, крупність 3 загальною кількістю 10000 тонн.

Пунктами 3.1-3.6 даного договору сторони погодили, що загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору; вартість солі для промислового перероблення ДСТУ 4246:2003 кам"яної сорт вищий, крупність 3 без пакування - 357,84грн. за 1 тонну, вартість солі для промислового перероблення ДСТУ 4246:2003 кам"яної з протизлежувальною добавкою сорт вищий, крупність 3 - 387,00грн. за 1 тонну; ціни на товар є договірнми і можуть змінюватись у зв"язку зі зміною цін виробника, на енергоносії, ресурси, послуги та ін.

Розділом IV зазначеного договору сторони погодили порядок здійснення оплати. Зокрема, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після перд"явлення постачальником (отримання від постачальника) рахунку на оплату товару і передачі документів, визначених п.4.2 договору (сертифікату або паспорту якості, видаткових та податкових накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару чинним законодавством); покупець зобов"язується розрахуватися із постачальником за отриманий товар протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару;платіжні документи за цим договором оформляються згідно з чинним законодавством з обов"язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ коштів.

У відповідності до умов договору постачальником у період серпень - грудень 2013 року поставлено відповідачу товару на загальну суму 497305,56грн. Факт поставки товару постачальником та його отримання відповідачем підтверджується наступними документами (копії яких містяться в матеріалах справи):

видатковою накладною від 30.08.13 № РН 0000932 на суму 36940,80грн.;

видатковою накладною від 30.08.13 № РН 0000933 на суму 35656,20грн.;

видатковою накладною від 30.08.13 № РН 0000934 на суму 37327,80грн.;

видатковою накладною від 22.09.13 № РН 0000994 на суму 37327,80грн.;

видатковою накладною від 22.09.13 № РН 0000995 на суму 36553,80грн.;

видатковою накладною від 22.09.13 № РН 0000996 на суму 37327,80грн.;

видатковою накладною від 22.09.13 № РН 0000997 на суму 36940,80 грн.;

видатковою накладною від 22.09.13 № РН 0001000 на суму 36940,80 грн.;

видатковою накладною від 19.10.13 № РН 0001200 на суму 37609,80 грн.;

видатковою накладною від 19.10.13 № РН 0001201 на суму 36835,80 грн.;

видатковою накладною від 19.12.13 № РН 0001735 на суму 32318,88 грн.;

видатковою накладною від 19.12.13 № РН 0001737 на суму 32676,72грн.;

видатковою накладною від 19.12.13 № РН 0001738 на суму 30171,84 грн.;

видатковою накладною від 19.12.13 № РН 0001742 на суму 32676,72 грн.;

довіреностями на отримання ТМЦ.

Значені документи містять посилання на дату та номер договору, підписані відповідачем без претензій та зауважень та скріплені його печаткою.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 110000,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед постачальником становить 387305,56 грн.

16.03.15 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕМСІЛЬ РЕГІОНИ СК" (по договору - первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" (по договору - новий кредитор) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"( по договору - боржник) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №16/17. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором №35/13 від 01.08.13 (п.4.5 договору №16/17).

Зазначений договір підписано сторонами, у тому числі боржником - Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та скріплено їх печатками.

Відповідно до п.1.1 спірного договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги , належне первісному кредиторові, і стає новим кредитором за договором поставки №35/13 від 01.08.13, який укладений між первісним кредитором та дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на вказану суму боргу, а саме 387305,56грн.

За цим договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржника належного виконання ним усіх зобов'язань за основним договором щодо оплати основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, а також відшкодування збитків та оплати неустойки за порушення грошового зобов'язання (п. 1.2, 1.3 договору №16/17).

За умовами договору №16/17, зокрема, п.2.2. боржник зобов"язався у строк, зазначений у договорі № 35/13 від 01.08.13, виконати належним чином зобов"язання, передбачені договором № 35/13 від 01.08.13, на користь нового кредитора.

Пунктом 3.1 договору №16/17 сторони передбачили, що у випадку порушення умов даного договору, стоорна несе відповідальність, передбачену договором № 35/13 від 01.08.13 та чинним законодавством.

Згідно з п.3.3, 3.4 договору №16/17 усі спори, що виникають з даного договору, вирішуються шляхом переговорів. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Підписанням даного договору новий кредитор підтверджує, що ним отримані від первісного кредитора документи, які підтверджують право вимоги до боржника(п.4.1 договору №16/17).

Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов"язанні, внаслідок якої позивач набув права вимоги до відповідача у справі за договором поставки № 35/13 від 01.08.13.

10.06.15 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено угоду про розстрочення виконання грошового зобов"язання, за умовами якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем за договором поставки № 35/13 від 01.08.13 на суму 387305,56грн.( з урахуванням ПДВ) та зобов"язався сплатити вказану суму заборгованості до 31.03.16. Вказана угода підписана сторонами та скріплена їх печатками. Згідно з п.3 ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання боржником (відповідачем) своїх зобов"язань.

Доказів виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань за вищезазначеними договорами та угодою, а саме погашення заборгованості відповідачем на зазначену суму суду не подано.

Таким чином, на момент розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем становить 387305,56грн.

У зв"язку з порушенням договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 26819,58грн. 3% річних та 119987,48грн. інфляційних втрат.

При вирішенні даного спору суд здійснив наступні

ВИСНОВКИ:

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні договори та угода, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 497305,56грн., про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд констатує, що підписання відповідачем без жодних зауважень видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та фіксують факт здійснення господарської операції ( в даному випадку - купівлю-продаж товару), є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з п.4.3 договору поставки № 35/13 покупець зобов"язується розрахуватися із постачальником за отриманий товар протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару, а згідно угоди про розстрочення виконання грошового зобов"язання від 10.06.15 відповдіач зобов"язався погасити заборгованість перед позивачем у розмірі 387305,56грн. до 31.03.16.

В порушення умов договору покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар провів частково та визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 387305,56грн., підписавши договір відступлення права вимоги (цесії) №16/17 та угоду про розстрочення виконання грошового зобов"язання від 10.06.15.

Таким чином, станом на день винесення судом рішення сума заборгованості складає 387305,56грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт існування між сторонами господарських правовідносин з приводу поставки товару згідно спірних договорів та угоди, а також порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 387305,56грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому суд не приймає до уваги подану відповідачем копію ухвали Господарського суду Чернівецької області від 22.06.17 у справі №5027/196/2012, оскільки обставини укладення договорів цесії у даній справі та справі №5027/196/2012 не є тотожними. Щодо поданих відповідачем витягу з Цивільного кодексу України та Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.13 №10, суд констатує наступне.

Строк виконання грошового зобов’язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та постачання, установлено спеціальною нормою ст. 692 ЦКУ, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦКУ.

Отже, перебіг строку виконання грошового зобов’язання, котре виникло на підставі договору купівлі-продажу (у т.ч. договорів постачання), розпочинається з моменту прийняття товару чи прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства. Водночас ч. 2 ст. 530 ЦКУ, де мовиться про строк виконання боржником обов’язку, що не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, у цій ситуації не працює. Таким чином, у боржника виникає зобов’язання в момент виконання на його користь зобов’язання кредитором.

Тобто підписання покупцем видаткової накладної, котра фіксує факт здійснення господарської операції й установлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. У такому разі день, наступний за днем передання товару покупцеві, є першим днем перебігу строку позовної давності.

Водночас, умовами договору №35/15 (п.4.3) сторони передбачили строк розрахунку з постачальником - протягом 20 календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, перебіг строку позовної давності у спірному випадку починається після спливу 20 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 264 вказаного Кодексу унормовано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що відповідачем вчинялись дії, які свідчать про визнання ним боргу за договором поставки, а саме, часткова оплата боргу та підписання договору відступлення права вимоги (цесії) №16/17 та угоди про розстрочення виконання грошового зобов"язання від 10.06.15.

Таким чином, з дати підписання відповідачем угоди про розстрочення виконання грошового зобов"язання від 10.06.15 перебіг позовної давності почався заново і на момент звернення з позовною заявою такий строк не був пропущеним.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доводи позивача не спростовував, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки. Так, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових проплат позивачем нараховано відповідачу 26819,58грн. 3% річних та 119987,48грн. інфляційних втрат.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення та встановлено, що в розрахунку суду за вказаний період розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, зважаючи на заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат, вони підлягають до стягнення у визначеному позивачем розмірі. Щодо 3% річних, то в розрахунку суду, здійсненому за допомогою ІПС "Законодавство", розмір 3% річних є меншим, ніж в розрахунку позивача, відтак підлягає до стягнення у розмірі, визначеному судом, а саме 26789,36грн.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 73-79, 86, 120, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 534112 грн 62 к.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76004, код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент"(вул.Деревлянська, буд.8, офіс 8, м.Київ,04119, код 20601776) 387305,56(триста вісімдесят сім тисяч триста п"ять гривень п"ятдесят шість копійок) основного боргу, 26789,36(двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят дев"ять гривень тридцять шість копійок) 3% річних,119987,48(сто дев"ятнадцять тисяч дев"ятсот вісімдесят сім тисяч сорок вісім копійок) інфляційних втрат та 8011,23(вісім тисяч одинадцять гривень двадцять три копійки судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.2018

Суддя Матуляк П.Я.