Рішення № 76150361, 30.08.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"30" серпня 2018 р.

Справа №642/7237/15-ц

Провадження 2/642/484/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря Бондаренко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку «Демарк» до ОСОБА_1, третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Демарк»за кредитним договором №05-255 від 15 січня 2008 року в сумі 11834,71 доларів США та 20705,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 6292,66 доларів США; заборгованість за відсотками – 5542,05 доларів США; заборгованість за щомісячною комісією – 20705,00 грн., звернути стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль моделі Mazda RХ-8, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № JN1FE173940111010, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу та зареєстрований на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія АХС № 046751, виданого РЕВ МВ №1 ОСОБА_3 України в Харківські області від 10 серпня 2007 року, встановити спосіб звернення стягнення заставленого майна шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною заставного майна згідно експертного висновку суб’єкта оціночної діяльності, що буде здійсненний в процесі виконавчого провадження щодо виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПАТ «Банк «Демарк», який є правонаступником ВАТ «Банк «Демарк» та третьою особою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05-255 від 15.01.2008 року, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 20000,00 доларів США, зі сплатою 16% річних, з кінцевим строком повернення 14.01.2010 року. Кредит надався на придбання авто. Однак, ОСОБА_2 умови договору виконала частково, у зв’язку з чим станом на 14.08.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 11834,71 доларів США та за порушення вимог п.3.5.2 вказаного кредитного договору, яким передбачено, що позичальник щомісячно повинен сплачувати банку за користування кредитом комісію в розмірі 505 грн.00 коп., утворилась заборгованість в розмірі 20705 грн.00 коп.

В забезпечення виконання взятих зобов'язань ОСОБА_2, що випливають з Кредитного договору № 05-255 від 15 січня 2008 року, у відповідності з ст. 546 України, Закону України "Про заставу" та на виконання п.п. 3.8.1. Договору, між ВАТ "Банк "Демарк" та ОСОБА_1, було укладено Договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15 січня 2008 року за реєстровим № 13. Згідно Договору застави (п. 1.1.) ОСОБА_1 забезпечує вимогу ВАТ "Банк «Демарк», що випливає з Кредитного договору № 05-255 від 15 січня 2008 року, а також всіх договорів про внесення змін до нього, які будуть укладені у майбутньому, інших договорів, які є невід'ємною частиною Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави ОСОБА_1 з метою викладених в договорі зобов'язань заставляє наступне рухоме майно, яке є предметом застави: Автомобіль моделі Mazda RХ-8, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № JN1FE173940111010, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу та зареєстрований на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія АХС № 046751, виданого РЕВ МВ №1 ОСОБА_3 України в Харківські області від 10 серпня 2007 року. За домовленістю сторін загальна вартість Предмету застави на дату підписання договору застави складала 148285,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 по відношенню до ВАТ "Банк "Демарк" є майновим поручителем ОСОБА_2, то при невиконанні останньою зобов'язань по Кредитному договору, вона несе відповідальність в межах вартості предмета застави.

Враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за цим договором, позивач вважає, що у них виникло право звернути стягнення на предмет і отримати задоволення своїх вимог за рахунок реалізації предмету застави.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, надав заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач та її представник до судового засідання не з’явились. Про дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідачем та її представником було надано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК України, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається із закінченням строку виконання, тобто згідно умов Договору кредиту № 05-255 від 15 січня 2008 року, строк позовної давності починається з 14 січня 2010 року, а строк позовної давності на звернення стягнення на предмет застави сплинув 15 січня 2013 року. В свою чергу , відповідно до п. 4 Договору Застави №05-255/1 від 15 січня 2008 року « Строк дії та порядок вирішення спорів», та змісту ст. 28 ЗУ «Про заставу», застава припиняється, при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Треят особа ОСОБА_2 до судового засідання також не з’явилась, про дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представником позивача було надано пояснення на заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначено, що мало місце переривання позовної давності, оскільки останній внесок на погашення боргу ОСОБА_2 було внесено 28.03.2013 року та подано заяву, в якій вона визнає всю заборгованість перед банком.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

15.01.2008 р. між ВАТ «Банк «Демарк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05-255. Відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 20000,00 доларів США, зі сплатою 16% річних, з кінцевим строком повернення 14.01.2010 року. Позивачем зобов’язання по даному кредитному договору були виконані та надано відповідачу кредитні кошти. Однак, ОСОБА_2 в порушення вимог даного кредитного договору в період часу з 2008 – 2010 року частково виконані умови договору, та в 2010 році припинено виконання умов зазначеного кредитного договору.(а.с. 4-5).

В забезпечення виконання взятих зобов'язань ОСОБА_2, що випливають з Кредитного договору № 05-255 від 15 січня 2008 року, у відповідності з ст. 546 України, Закону України "Про заставу" та на виконання п.п. 3.8.1. Договору, ВАТ " Банк "Демарк" та ОСОБА_1, було укладено Договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15 січня 2008 року за реєстровим № 13. Згідно Договору застави (п. 1.1.) ОСОБА_1 забезпечує вимогу Банка «Демарк», що випливає з Кредитного договору № 05-255 від 15 січня 2008 року, а також всіх договорів про внесення змін до нього, які будуть укладені у майбутньому, інших договорів, які є невід'ємною частиною Кредитного договору.(а.с.6).

Відповідно до п. 1.2. Договору застави ОСОБА_1 з метою викладених в договорі зобов'язань заставляє наступне рухоме майно, яке є предметом застави: Автомобіль моделі Mazda RХ-8, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № JN1FE173940111010, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу та зареєстрований на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія АХС № 046751. виданого РЕВ МВ №1 ОСОБА_3 України в Харківські області від 10 серпня 2007 року, За домовленістю сторін загальна вартість Предмету застави на дату підписання договору застави складала 148285,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії І-ВЛ №247966 ОСОБА_2 одружилась 04.10.2015 року та після укладання шлюбу взяла прізвище чоловіка і стала ОСОБА_5 (а.с.37).

Таким чином, станом на 14.08.2015 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість в розмірі 11834,71 доларів США та за порушення вимог п.3.5.2 вказаного кредитного договору, яким передбачено, що позичальник щомісячно повинен сплачувати банку за користування кредиту комісію в розмірі 505 грн.00 коп., утворилась заборгованість в розмірі 20705 грн.00 коп.(а.с. 8).

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк»Демарк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено. Рішення суду набрало чинності 15.03.2017 року.(а.с.59-60).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Банк»Демарк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено, що строк позовної давності для ПАТ «Банк « Демарк» на момент подання позову до суду минув. Останнім днем строку на подання позову для позивача була дата 15.01.2013 року.

Відповідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В частині 3 статті 267 ЦК України вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положення ч.4 статті 267 ЦК України передбачають, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником позивача не порушувалось питання про поновлення строків позовної давності, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності позивачем.

При цьому судом встановлено, що заява відповідача та її представника про застосування позовної давності до позовних вимог позивача з проханням повністю відмовити ПАТ «Банк «Демарк » в позові у зв’язку зі спливом позовної давності, заявлена до винесення рішення і у відповідності до вимог цивільного та цивільно-процесуального законодавства України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв’язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв’язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред’явлення окремих вимог у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача ПАТ «Банк «Демарк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку «Демарк», не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-78, 82, 263, 265, 268 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку «Демарк» до ОСОБА_1, третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 серпня 2018 року.

Суддя В.Г. Пашнєв