Рішення № 76150067, 22.08.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8633/18

н/п 2/640/2217/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Харків Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1, подат. код НОМЕР_1) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1-Д, код ЄДРПОУ 14360570), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (свідоцтво №3938, АДРЕСА_2), Київський відділ державної виконавчої служби м. Харків ГТУ у Харківській області (61024, м. Харків, вул. Студентська, 5/6, код ЄДРПОУ 34952440) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

16.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк»), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Київський відділ державної виконавчої служби м. Харків ГТУ у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просить вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.08.2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNH4KS11520479 на суму 18178,40 грн. на термін 42 місяця до 12.02.2009 року зі ставкою відсотків за користування у розмірі 2,9 % у місяць від залишку заборгованості по кредиту.

14.06.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі під №4964), яким стягнуто з ОСОБА_1 280212,18 грн., з яких: 18178,40 грн. залишок боргу за кредитом; 75309,05 грн. залишок боргу за відсотками; 185024,73 грн. пеня; 1700 грн. витрати. Просить в позові визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість не є безспірною, на адресу позивача не надходило будь-яких повідомлень, порушені строки вчинення виконавчого напису, і всі ці обставини є підставою позовних вимог.

16.05.2018 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позовних вимог.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 18.05.2018 року заява позивача про забезпечення позовних вимог задоволена шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.

Ухвалою судді Київського районного суджу м. Харкова від 21.05.2018 року відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.

За клопотанням позивача ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.06.2018 року витребувано матеріали, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

25.06.2018 року до суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3

02.07.2018 року на виконання ухвали суду надійшли матеріали, на підставі яких вчинено виконавчий напис.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові та вказували про відсутність безспірності заборгованості та порушення нотаріусом при вчиненні нотаріального напису вимог чинного законодавства.

Представники відповідачів у судове засідання не з*явилися, відзив або заперечення не надали, у зв*язку з чим суд вважає розглянути справу на підставі, доказів, наданих до суду.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, допустимості та достовірності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 12.08.2005 року між ОСОБА_1 та Банк «Приватбанк» (як вказано в договорі) було укладено договір № DNH4KS11520479 на суму 18178,40 грн. на термін 42 місяця до 12.02.2009 року зі ставкою відсотків за користування у розмірі 2,9 % у місяць від залишку заборгованості по кредиту. (а.с.121-122).

14.06.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі під №4964), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму у розмірі 280212,18 грн., з яких: 18178,40 грн. залишок боргу за кредитом; 75309,05 грн. залишок боргу за відсотками; 185024,73 грн. пеня; 1700 грн. витрати. (а.с. 125).

По тексту цього виконавчого напису вбачається, що строк, за який проводиться стягнення – з 12.08.2005 року по 14.05.2016 року. За представленими даними нотаріусом, для вчинення напису звернувся представник ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою від 14.06.2016 року, надавши довіреність представника, письмову вимогу боржникові від 06.06.2016 року, кредитний договір, виписку з рахунку боржника.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотеко держателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка Іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Документи, які підтверджують заборгованість мають відповідати вимогам, встановленим для бухгалтерських документів, на підставі яких відповідно до закону обліковується заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Також на підставі ч. 4, 5 ст. 9 зазначеного Закону господарські операції відображуються у облікових регістрах. Аналогічні положення містяться у п. 2.1.1. та 2.1.2. Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України», затвердженого Постановою НБУ № 566 від 30.12.1998 р. Таким чином, лише первинні документи та облікові регістри є доказами, які можуть підтвердити наявність безспірної заборгованості.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Так, до суду надана заява представника ПАТ КБ «Приватбанк» до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, однак не були надані повноваження ПАТ КБ «Приватбанк» на вчинення напису від імені Банку, який укладав договір, а саме Банк «Приватбанк».

Також, до заяви надано розрахунок та письмова вимога боржнику від 06.06.2016 року на різні суми заборгованості, а доказів на підтвердження отримання письмової вимоги боржником взагалі не надано ані під час вчинення виконавчого напису, ані під час розгляду справи. Строк заборгованості, вказаний у виконавчому написі з 12.08.2005 року по 14.05.2016 року, що також не відповідає вимогам безспірності.

Наведене вище свідчить про те, що вимога відповідача однозначно не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення нотаріального напису. Саме з цих підстав виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Під час судового розгляду відповідачем доводи позивача не були спростовані належними та допустимим доказами.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачам, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 14.06.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з позивача ОСОБА_1

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд також враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанціями залученими до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на його користь судових витрат, а саме судового збору у розмірі 1057,20 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259 - 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1, подат. код НОМЕР_1) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1-Д, код ЄДРПОУ 14360570), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (свідоцтво №3938, АДРЕСА_3), Київський відділ державної виконавчої служби м. Харків ГТУ у Харківській області (61024, м. Харків, вул. Студентська, 5/6, код ЄДРПОУ 34952440) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 14.06.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 4964 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.08.2005 року на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в загальному розмірі 280212,18 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ( адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1, подат. код НОМЕР_1) понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 1057,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Харківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя :