Постанова № 76149750, 29.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/18826/17

Провадження № 22-ц/787/1039/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Харечко С.П.

Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено 02 квітня 2018 року

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Шимків С.С., Хилевич С.В.

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського Державного Гуманітарного Університету про визнання незаконним звільнення, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненського Державного Гуманітарного Університету про визнання незаконним звільнення з посади доцента кафедри економічної теорії Рівненського Державного Гуманітарного Університету, визнання недійсним наказу №92-04-01 від 12 червня 2017р. щодо звільнення з роботи, поновлення на посаді доцента кафедри економічної теорії Рівненського Державного Гуманітарного Університету, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2018 року позов ОСОБА_2 до Рівненського Державного Гуманітарного Університету було задоволено частково : стягнуто з Рівненського Державного Гуманітарного Університету на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку в сумі 6976,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає його незаконним та необґрунтованим, таким що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що оскаржуваним рішенням неправильно встановлені обставини справи, зокрема вважає, що трудові відносини відповідача з ОСОБА_2 набули безстрокового характеру, а тому не могли вважатися таким, що укладені на визначений строк , оскільки він працював не по контракту, а по безстроковому трудовому договору, про що свідчить факт його відмови від підпису наказу №205-04-01 від 23.09.2016 та відсутність контракту, викладеного в письмовій формі.

Стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що підпис позивача зазначений в списку науково-педагогічних працівників РДГУ, в яких у 2017 році закінчується термін дії строкового трудового договору (контракту), який нібито має свідчити про належність повідомлення про закінчення трудового договору поставлений 12.04.2017. Однак, даний список є лише додатком до наказу по РДГУ №51-01-01 від 31.03.2017, з яким позивача ознайомлено не було. Окрім того, у вищевказаному списку зазначено, що датою закінчення терміну трудового договору (контракту) є останній день щорічної відпустки 2017 року відповідно до долученого до матеріалів справи графіку відпусток. Відпустка ОСОБА_2 повинна була тривати з 01.07 до 26.08.2017 (від руки дописано 01.07. -20.08.2017, біля чого підпис позивача не зазначений), а тому випливає, що звільнити ОСОБА_2 мали 26.08.2017, а звільнили 20.08.2017, що свідчить про те, що якби позивача навіть повідомили про дату його звільнення, то такою датою мало бути 26.08.2017, а не 20.08.2017.

Вказує про те, що ОСОБА_2 не було попереджено про його звільнення 20.08.2017, а відтак звільнення з роботи позивача відбулося з порушенням трудового законодавства.

Враховуючи викладене просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.03.2018 частково та ухвалити нове, яким визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри економічної теорії РДГУ; визнати незаконним наказ №92-04-01 від 12.06.2017 щодо звільнення з роботи ОСОБА_2; поновити на роботі ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри економічної теорії РДГУ; стягнути з РДГУ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 15 504 грн. та за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в розмірі 10 077,60 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Поданий відзив представника РДГУ на апеляційну скаргу колегія суддів до уваги не бере, оскільки він поданий з порушенням вимог ст.360 ЦПК України.

ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник РДГУ завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явились, а причин неявки визнано не поважними, тому колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд за його відсутності.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 згідно записів у трудовій книжці, з 01.09.1999 працював викладачем в Рівненському Державному Гуманітарному Університеті. З 01.09.2010 на посаді доцента новоствореної кафедри економічної теорії за трудовим договором. Наказом № 282-к від 01.12.2010 з ОСОБА_2 було продовжено трудові відносини на посаді доцента згідно конкурсного обрання за трудовим договором на 5 навчальних років.

31.08.2015 ОСОБА_2 був звільнений з роботи у зв'язку з закінченням терміну трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 95-п від 15.06.2015. (а.с.5-7).

01.09.2015 ОСОБА_2 прийнятий на посаду доцента кафедри економічної теорії за строковим трудовим договором на 2015/2016 н. р. (а.с.32).

26.08.2016, згідно наказу №105-04-01 від 10.06.2016 ОСОБА_2 було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням терміну трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 29.08.2016, його було прийнято з 26.09.2016, відповідно до наказу №205-04-01 від 23.09.2016, на посаду доцента на 0,75 ставки кафедри економічної теорії за строковим трудовим договором на 2016/2017 н. р. (до закінчення терміну перебування у щорічній відпустці). З даним наказом ОСОБА_2 ознайомлений про що свідчить його підпис на наказі (а.с.9, 66, 67).

В подальшому згідно заяви позивача від 07.10.2016 зареєстрованої за №4215 про переведення із 0,75 ставки на ставку доцента кафедри економічної теорії, та наказу №221-04-01 від 10.10.2016 ОСОБА_2 було переведено на 1,0 ставку доцента кафедри на термін укладеного договору на 2016/2017 н. р. з 10.10.2016. З даним наказом позивач ознайомлений, що підтверджується його підписом на наказі (а.с.11, 69, 70).

Ректорат РДГУ повідомляв, кожного працівника, що його стосується, про те, що у нього закінчується термін дії строкового договору і по його закінченню працівник буде звільнений з роботи за п.2 ст.36 КЗпП України. Як зазначено у повідомленні, науково-педагогічні працівники, які виявили бажання з 1 вересня 2017 і надалі працювати на посаді НПП - повинні подати до кінця серпня 2017 заяви про прийом на роботу проректору з навчально-виховної роботи проф. ОСОБА_4 для подальшого подання на підпис ректору РДГУ. У разі відмови від прийому на роботу та укладення нового трудового договору, необхідно прибути у відділ кадрів у кінці терміну дії строкового трудового договору для виконання всіх формальностей щодо звільнення та отримання трудової книжки (а.с.74).

Як вбачається зі списку «науково-педагогічних працівників Рівненського державного гуманітарного університету, в яких у 2017 році закінчується термін дії строкового трудового договору (контракту)», що є додатком №1 до наказу по РДГУ №51-01-01 від 31 березня 2017р., позивач отримав повідомлення Ректорату РДГУ та був повідомлений про звільнення по закінченню терміну строкового трудового договору в останній день щорічної відпустки 2017р. про що свідчить його підпис датований 12.04.2017р. (а.с.13, 75, 77).

Відповідно до наказу №64-04-01 від 15.05.2017р., позивачу було надано щорічну відпустку на 51 календарний день з 01.07. по 20.08.2017 (а.с.72).

Оскільки заяви на продовження трудових відносин з РДГУ від ОСОБА_2 не поступало, то 20.08.2017р.(в останній день відпустки) його було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням терміну трудового договору згідно п.2 ст.36 КЗпП України, що підтверджується витягом з наказу №92-04-01 від 12.06.2017 (а.с.76).

Виходячи із вищевикладеного, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачу достовірно було відомо про те, що трудовий договір між ним та РДГУ закінчується у останній день його відпустки, тобто 20.08.2017р. Та незважаючи на це ніяких дій з боку позивача стосовно продовження трудового договору з РДГУ вчинено не було, навіть і після 26.08.2017р., який позивач вважає останнім днем відпустки.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно до абз. 4 п.5 наказу № 1005 від 05 жовтня 2015 року Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів)» слідує, що при прийнятті на роботу (переведенні на іншу посаду, продовження трудових відносин) після успішного проходження конкурсу, як правило, укладають строковий трудовий договір (контракт) терміном на 5 років. Строк трудового договору (контракту) може також установлюватися за погодженням сторін, але не більше ніж на п'ять років. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору (контракту) має право кожна із сторін, крім посад деканів факультетів, директорів навчально-наукових інститутів, завідувачів (начальників) кафедр, для яких передбачено обрання строком на п'ять.

Отже факт ознайомлення позивача з наказами про прийняття на роботу на визначений строк, який зазначений у наказах та якщо такі накази не оскарженні, свідчить про згоду позивача на укладення строкового трудового договору.

Обов'язкове укладення контракту із доцентом вищого навчального закладу чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Враховуючи характер роботи РДГУ(залежність наявних ставок від контингенту студентів), керуючись положеннями Постанови КМ України №1134 від 17.08.2002р., роботодавець вважав за доцільним укладення саме строкових трудових договорів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України п.7 абз. 2 постанови № 9 від 6 листопада 1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» слідує, що при укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, але також і з настанням певної події. Наприклад закінчення терміну перебування у щорічній відпустці.

Згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст.39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Оскільки, по закінченню строку трудових договорів, відповідач видавав накази про звільнення позивача з роботи, а потім на підставі заяви позивача знову приймав на новий термін, то такі договори не вважаються переукладеними, а також не набувають характеру безстрокових.

Таким чином, при звільненні позивача з роботи відповідачем дотримано вимог трудового законодавства і підстав для його поновлення не встановлено.

Крім того, ч. 1 ст.47 КЗпП передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку.

Згідно з ч.4 ст.235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позивач був повідомлений про те, що по закінченню строку трудового договору, йому необхідно було прибути у відділ кадрів для отримання трудової книжки, однак отримання її у встановлений строк проігнорував.

Даний факт підтверджується підписом позивача датованим 12.04.2017 у списку «науково-педагогічних працівників Рівненського державного гуманітарного університету, в яких у 2017 році закінчується термін дії строкового трудового договору (контракту)».

Затримка видачі трудової книжки позивачу, в даному випадку відбулась не з вини роботодавця, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для виплати позивачу середнього заробітку за час її затримки.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позовні вимоги про визнання незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри економічної теорії РДГУ; визнання недійсним наказу № 92-04-01 від 12 червня 2017 року щодо звільнення з роботи ОСОБА_2; поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри економічної теорії РДГУ; стягнення з РДГУ на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки; стягнення з РДГУ на користь ОСОБА_2 стягнення з РДГУ на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.

Слід зазначити, що потрійні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки видачі трудової книжки та за час затримки розрахунку при звільненні, навіть і разі наявності підстав для поновлення на роботі, є взаємовиключними.

Згідно зі ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100( Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про середньомісячну заробітна плата, ОСОБА_2 була нарахована за травень 2017 та червень 2017 в розмірі 18604.80 грн.

Отже, за період з 20.08.2017 по день фактичного розрахунку (а.с.18) розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2017 по 15.09.2017 становить 6976.80 грн.

Згідно з ч.3 ст.12., ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, на які покликаються позивач в своїх апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують. При дослідженні матеріалів справи та встановленні характеру правовідносин між сторонами у справі, визначенні способу їх правового регулювання, судом першої інстанції були дотримані норми як матеріального так процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки про необхідність часткового задоволення позову.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.В. Хилевич

С.С. Шимків