Ухвала суду № 76148917, 29.08.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7134/18

Провадження № 2/750/1888/18

У Х В А Л А

29 серпня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Хамайко С.В.,

за участю позивача, представника Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради – ОСОБА_1, представника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради – ОСОБА_2, представника Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки "Трудящі" – ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії, третя особа - Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки "Трудящі",

в с т а н о в и в:

12.07.2018 позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідачів та просив визнати незаконним та скасувати наказ № 62-к від 15 червня 2018 року; поновити позивача на посаді юрисконсульта Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради з 15. 06. 2018 року; стягнути з Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 на дату ухвалення судового рішення; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі; стягнути з Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради судові витрати; зобов'язати Управління комунального майна Чернігівської обласної ради вчинити відповідні дії щодо припинення системного порушення з боку наявного керівництва Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради.

28.08.2018 позивач через канцелярію суду подав заяву про відвід судді у зв’язку із сумнівами в її упередженості.

У судовому засіданні позивач заяву підтримав.

Представник Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради проти задоволення заяви заперечував.

Представники Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки "Трудящі" поклалися на думку суду.

Вирішуючи вказану заяву про відвід суд дійшов висновку про її обґрунтованість.

Так, статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Відповідно до п.5 ч.1ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші підстави, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Статтею 39 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити відвід судді та право судді заявити самовідвід з підстав зазначених у статтях 36,37 і 38 ЦПК України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2017 під головуванням судді Карапута Л.В. в задоволенні позову ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 12.09.2017 вказане рішення було скасовано.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), У контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.

Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві!» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П'єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу"); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Оскільки позивач звертається у даній справі до того ж самого відповідача про поновлення на роботі, що й у попередній справі за його позовом про поновлення на роботі, тому суд приходить до висновку про задоволення заяви про відвід.

Керуючись ст.36, 39, 40 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву про відвід судді Карапута Л.В. - задовольнити.

Справу передати для автоматизованого розподілу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.В.Карапута