Постанова № 76147547, 23.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №585/4501/17

Номер провадження 22-ц/788/1505/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року в складі судді Шульги В.О., постановленої у м. Ромни, повний текст якої складений 13 липня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 листопада 2010 року в сумі 70244 грн 64 коп.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду.

Вказану ухвалу суду позивач АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі банк, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував обставини того, що на неодноразові запити суду про надання документів для повного та всебічного розгляду справи банк надавав пояснення, що надати більш детальний розрахунок заборгованості не виявляється можливим з технічних причин. При цьому, з метою встановлення судом обставин щодо нарахування та погашення складових заборгованості банк надав суду виписку з банківського рахунку відповідача. В апеляційній скарзі банк також посилається і на те, що вважаючи вимоги позову щодо розміру заборгованості за кредитним договором в сумі 70244 грн 64 коп. законними і обґрунтованими, тому, на його думку, вимога суду про надання розрахунку заборгованості відповідача, виходячи із розміру процентів 2,5% на місяць, є незаконною, відтак, невиконання вказівки суду не може бути підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідач ОСОБА_1, який діє через представника ОСОБА_2, в установлений судом строк подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. При цьому, зазначає, що витребуваний судом розрахунок заборгованості, виходячи із розміру відсотків 2,5% на місяць, банк не надав без поважних причин, оскільки технічна можливість для цього є, з огляду на те, що в інших справах такі розрахунки банк неодноразово надавав суду. Відтак, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 листопада 2010 року в сумі 70244 грн 64 коп.

До позовної заяви було додано, зокрема, розрахунок заборгованості станом на 30 вересня 2017 року; копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, інші копії документів.

Ухвалою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та призначено підготовче засідання на 22 січня 2018 року.

Також 22 січня 2018 року та 15 лютого 2018 року суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області письмово звертався до банку з пропозицією надати суду альтернативний розрахунок заборгованості, проведений відповідно до погоджених сторонами умов договору про надання банківських послуг, та витяг з банківського програмного комплексу із зазначенням номерів виданих відповідачу карток та дані про строк їх дії, а також надати оригінал анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 86, 92).

У відповідь на запит 01 березня 2018 року позивач надав розрахунок заборгованості станом на 30 вересня 2017 року, виписку по рахунку та довідку про видачу кредитних карток. Додатково банк зауважив, що розрахунок заборгованості за своєю природою не є первинним документом, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу (а.с. 99, 102-104, 105-110, 111).

Крім того, 05 березня 2018 року на адресу суду надійшов лист від АТ КБ «ПриватБанк», в якому повідомлялось, що з технічних причин не має можливості надати суду більш детальний розрахунок заборгованості (а.с. 123).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року було задоволено клопотання представника відповідача і зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», надати суду розрахунок заборгованості, з якого можна було б зробити висновок про спосіб визначення суми заборгованості, а саме: навести в розрахунку арифметичні дії, внаслідок яких має бути визначена сума заборгованості та надати розрахунок заборгованості, виходячи з розміру відсотків 2,5% на місяць.

21 травня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», направив на адресу суду лист про неможливість надати більш детальний розрахунок заборгованості з технічних причин, а також додатково зазначив, що відсоткова ставка була збільшена правомірно, на підтвердження чого навів відповідне обґрунтування (а.с. 153-156).

Залишаючи позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

За положеннями частини 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 1 статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

При цьому, вимогами частини 1 статті 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Аналіз ч. 1 ст. 84 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України дає підстави стверджувати, що клопотання про витребування доказів повинно бути подано разом з поданням відзиву на позовну заяву.

Також, частиною 2 статті 84 ЦПК України визначено, що у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву не ставив питання про витребування доказів судом (а.с. 76-77), а порушив це питання через свого представника ОСОБА_2 лише під час судового засідання в суді першої інстанції 04 травня 2018 року (а.с. 142-144). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що представник відповідача, заявляючи вказане клопотання, не обґрунтував неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про витребування доказів було заявлено представником відповідача усно, що не відповідає вимогам частини 2 статті 84 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що його слід застосовувати у взаємозв'язку із положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України.

Зокрема, виходячи з вимог частин 7-10 статті 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Виходячи з матеріалів справи, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вищевказаних вимог процесуального закону не дотримався, так як не вжив усіх передбачених законом процесуальних заходів щодо витребування доказів і в передбаченому законом порядку, а також попередньо не розглянув питання про застосування до позивача заходів процесуального примусу.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, так як порушив порядок щодо вирішення питання про витребування доказів, а також не вжив усіх передбачених процесуальним законом заходів, тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, тому питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.6; 379 ч. 1 п.4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2018 року в даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: В.І. Криворотенко

О.І. Собина