Рішення № 76144257, 29.08.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 29.08.2018

ЄУ № 420/1048/18

Провадження №2-о/420/217/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Стєніної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Голосіївський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 22 травня 2018 року у м. Красний Луч Луганської області.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 22 травня 2018 року в м. Красний Луч Луганської області померла її мати ОСОБА_3. Отримати свідоцтво про смертьу відділі державної реєстрації актів цивільного стану громадян не можливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій не можливо отримати медичний документ, який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». У зв’язку з чим вона позбавлена можливості зареєструвати у встановленому законом України порядку смерть матері та реалізувати свої спадкові права.

Заявник та її представник в судове засідання не з’явилися, заявник в своїй заяві просить справу розглядати без її участі та участі представника.

Представник заінтересованої особи - Голосіївського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до листа Голосіївського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києвівід 12.07.2018 за вих. №4425/16.3-54 від 07.07.2018 представнику заявника ОСОБА_4 відмовлено в реєстрації смерті ОСОБА_3 за наданим представником заявника лікарським свідоцтвом про смерть, оскільки його форма не відповідає формі, визначеній наказом Міністерством охорони здоров’я України від 08.08.2006 №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, була матір’ю заявника – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЯР №291087, виданим 26.06.1958 міським ЗАГС м. Красний Луч Луганської області, рішенням Краснолуцького районного народного суду від 21.12.1998 по справі №2-2371.

Відповідно до паспорту громадянина України серії ЕН №070967, виданого 11 січня 2002 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_3 народився 10 травня 1929 року в селі Ломово Землянського району Воронізької області, адреса місця проживання, яка зазначена в паспорті – вул. Сімферопольська, 14/1, м. Красний Луч, Луганська область.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_3 заявник надав лікарське свідоцтво про смерть №121, видане 22 травня 2018 року медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території - «Государственным учреждением «Краснолуцкая центральная городская многопрофильная больница «Княгинская» Луганской Народной Республики» (російською мовою). Згідно вказаного свідоцтва про смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, померла 22 травня 2018 року в м. Красний Луч Луганської області, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Таким чином, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_3, яка померла 22.05.2018, підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12.05.2016 №1351-VIIІ м. Красний Луч Луганської області перейменовано на м. Хрустальний Луганської області.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 259, 263-264, 317, 319, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа – Голосіївський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка села Ломово Землянського району Воронізької області, яка була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, померла 22 травня 2018 року в м. Хрустальний Луганської області, Україна, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕМ №034570, виданий 19 листопада 1998 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Представник заявника: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серії ВК №025463, виданий 06 червня 2004 року Центрально-міським РВ Макіївського МУ УМВС України Донецької області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Заінтересована особа: Голосіївський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, код ЄДРПОУ 26088630, знаходиться за адресою: вул. Велика Васильківська, 92, м. Київ.

Допустити рішення до негайного виконання.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: О.С. Стеценко