Ухвала суду № 76143810, 30.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2122/17 30.08.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“30” серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 Чебанової – ОСОБА_3

за участю секретаря Тимошенка О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за№12017150040000716

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2017 року відношенні

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, листопада місяця, 10 числа, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 13.11.2002р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

- 22.08.2003р. Апеляційним судом Миколаївської області за п.12 ч.2 ст.115, ст.71 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнений 25.02.2014р. по відбуттю покарання,

-обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Кучеренко Д.С.

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2017 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, зараховано в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 03.04.2017 р. по 20.06.2017 р., з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 р.), з 21.06.2017 р. по 10.11.2017 р., з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі (в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року).

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави на р/р ГУДКСУ Миколаївської області № 31118115700005, відкритий в ГУДК у Миколаївській області, МФО 826013, код ЗКПО 37992781, КБК 24060300, судові витрати в розмірі 395,48 грн., 395,48 грн., 395,48 грн. за проведення судових експертиз.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок змінити та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не пов’язане з позбавленням волі. У разі можливості, застосувати Закон України «Про амністію у 2016 році».

Прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України призначити покарання до позбавлення волі строком на 4 роки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обвинувачений в апеляційній скарзі та доповненнях до неї вказує, що не згоден з призначеним йому покаранням та вважає його занадто суворим.

Вказує, що суд при призначенні покарання не врахував обставини, що пом’якшують покарання, а саме повне визнання вини та щире каяття у вчиненні злочину, стан його здоров’я, наявність у нього матері – інваліда, відсутність претензій з боку потерпілих.

Просить врахувати, що факт того, що раніше він був судимий та перебував у місцях позбавлення волі, а також наявність іншого кримінального провадження не повинні впливати на строк призначеного покарання за оскаржуваним вироком. Просить врахувати його щире каяття та стан здоров’я, взяти до уваги, що він не вчиняв тяжких злочинів, потерпілі не мають до нього претензій та не заявляли цивільні позови, з ним проживає хвора мати яка є інвалідом.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що останній на час вчинення злочину двічі притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не погашена, а також за особливо тяжкий злочин - умисне вбивство, за яке відбував тривалий строк покарання.

На думку прокурора, ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив та, будучи працездатною особою молодого віку, ніде не працює, не має офіційних джерел існування, негативно характеризується, та обрав для себе незаконний шлях отримання доходів, вчинивши чотири аналогічних епізоди крадіжки майна із автомобілів потерпілих.

Окрім того, просить врахувати, що в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебувають на розгляді два кримінальних провадження відносно ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України (три епізоди крадіжки та чотири епізоди тяжких корисливих злочинів). На думку апелянта, зазначені обставини вказують на підвищену небезпеку обвинуваченого для суспільства.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_4, його щире каяття, оскільки, із поведінки ОСОБА_4, який у нетривалий проміжок часу систематично вчиняв крадіжки й зупинився виключно внаслідок застосуванням запобіжного заходу, пов’язаного з триманням під вартою, не вбачається такого суб’єктивного ставлення до вчиненого, як щире каяття, та воно проявляється виключно у визнанні вини обвинуваченим. Крім того, під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 не вживав заходів щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілим, та лише завдяки діям працівників поліції одному із потерпілих повернуто майно.

На думку апелянта, вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_4 не бажає ставати на шлях виправлення та має намір продовжувати злочинну діяльність. А перебування ОСОБА_4 з 20016 року на обліку у лікаря - нарколога з діагнозом синдром залежності від опіоїдів дозволяє дійти до висновку, що вказаний злочин ним вчинено на ґрунті наркоманії.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

06.02.2017р. о 16:27 год. ОСОБА_4, знаходячись біля території ТОВ "Юг Картон Україна" по вул. Гмирьова, 81/30 в м. Миколаєві, шляхом відкриття капоту автомобілю "Форд Транзит", д/н НОМЕР_1, повторно таємно викрав автомобільну акумуляторну батарею марки "Мерседес - Бенц", чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 7813 грн.

09.02.2017р. в період часу з 07:00 по 20:00 (точний час слідством не встановлений), ОСОБА_4, знаходячись біля центральної прохідної заводу "ЗОРЯ", що знаходиться по пр. Богоявленському в м. Миколаєві, шляхом відкриття капоту автомобілю НОМЕР_2, повторно таємно викрав автомобільну акумуляторну батарею марки "ОСОБА_7 АТМ 60", чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 1300 грн.

В ніч з 14.02.2017р. на 15.02.2017р. (точний час слідством не встановлений) ОСОБА_4, знаходячись біля буд.31-б по вул. Південна, в м. Миколаєві, шляхом відкриття капоту автомобілю марки ВАЗ 2105, д/н 04978НІ, таємно викрав автомобільну акумуляторну батарею марки "ЕлектроИсток», чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1149 грн.

03.04.2017р. приблизно о 13:20, ОСОБА_4, знаходячись на зупинці громадського транспорту "Миколаївська" по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, шляхом злому замка проник до автомобіля НОМЕР_3, звідки таємно викрав автомобільну акумуляторну батарею, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 1200 грн.

Судом першої інстанції ОСОБА_4 визнаний винним у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, та його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника на підтримку поданої ним апеляційної скарги та їх заперечення на апеляційну скаргу прокурора, доводи прокурора Кучеренка Д.С. на підтримку апеляційної скарги прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_5 та заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_4, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України є правильними та апелянтами в цій частині не оспорюються.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як передбачено ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону суд першої інстанції дотримався.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості. Також враховані дані про особу обвинуваченого, зокрема, що він раніше судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів, характеризується негативно.

Обставиною, яка пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, яке він також висловив під час апеляційного розгляду.

Обставини, які обтяжують покарання, не встановлено.

Санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає декілька видів покарань. ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі, що є найсуворішим за видом покарання. За розміром покарання у виді позбавлення волі призначено у межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, що не є мінімальним. Тому, з урахуванням обставин справи, наявності обставин, які пом’якшують покарання, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання, призначено відповідно до вимог ст. ст. 50, 65, 66 КК України, за видом та розміром у межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 185 КК України відповідає особі обвинуваченого.

На думку апеляційного суду, призначене покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і не є занадто м’яким, як вважає прокурор.

Підстави для його пом’якшення, у тому числі із застосуванням правил ст.69 КК України, про що просить обвинувачений ОСОБА_4, також відсутні.

Що стосується доводів прокурора про наявність інших кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_4, які перебувають на розгляді у Корабельному районному суді м. Миколаєва, їх наявність не може впливати на розмір покарання за даним кримінальним провадженням.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 не зазначає, з яких підстав він вважає можливим застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», апеляційний суд теж не знаходить підстав для його застосування.

Однак, відповідно до п. «в» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Оскільки, ОСОБА_4 має дві судимості за тяжкий та особливо тяжкий злочини, застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», про що просить апелянт, неможливе.

З огляду на наведене, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2017 року відношенні ОСОБА_4, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11