Рішення № 76141475, 29.08.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

29.08.2018

ЄУН 337/1059/18

2/337/893/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р. Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Нещеретної Л.М.

за участю секретаря – Шварцер Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 Леонідовичапро стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, який мотивує тим, що між ними 16.07.2010 р. було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 3400,00грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв’язку з чим утворилась заборгованість станом на 28.02.2018 р. в сумі 83225,38 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 3383,21грн., заборгованості за відсотками – 71125,85 грн., пені – 4277,02 грн., штрафу (фіксована частина) – 500,00грн., штрафу (процентна складова) – 3939,30 грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.04.2018р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом та призначено судове засідання.

30.07.2018р. до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на вказаний позов, в якому він позов не визнав повністю і зазначив, що позивач не подав суду належних та допустимих доказів на підтвердження видачі йому кредитної картки із зазначенням її номеру, строку дії, розміру кредитного ліміту, а також доказів укладання кредитного договору та видачі кредитних коштів. 16.07.2010 р. йому була видана дебетова картка, яка не передбачає наявність кредитного ліміту. Крім того, вважає, що у випадку доведеності позовних вимог Банку останній пропустив строк позовної давності за заявленим позовом, оскільки строк дії кредитної картки давно минув. Просить в позові відмовити повністю.

10.08.2018р. до суду найшла відповідь позивача на відзив на позов, в якій позивач зазначив, що укладений між сторонами кредитний договір складається із заяви-анкети позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. Відповідач, підписавши Заяву-анкету, уклав такий договір і прийняв на себе зобов’язання по поверненню кредиту. На виконання кредитного договору Банк видав відповідачу кредитну картку №4149437700345638 зі строком дії до 10.2014р. На підтвердження видачі грошових коштів, їх використання відповідачем та наявності заборгованості Банк надає виписку з особового рахунку відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом і відповідно належним та допустимим доказом у цій справі. Розрахунок заборгованості був складений на підставі цієї виписки. Крім того, вважає, що Банк звернувся до суду з цим позовом в межах строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України та п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50 років. Тому заперечення відповідача проти позовних вимог є безпідставними. Просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач та його представник в судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов не визнають, підтримують свій відзив, просять в позові відмовити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за такими підставами.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що між сторонами 16.07.2010р. було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 3400,00грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний кредитний договір є договором приєднання і складається із Анкети-заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Відповідач, підписавши Анкету-заяву, прийняв на себе зобов’язання за вказаним кредитним договором, зокрема, здійснювати погашення кредиту обов’язковими щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості до 25 числа наступного місяця.

На виконання умов кредитного договору, Банк видав відповідачу кредитну картку №4149437700345638 зі строком дії до 10.2014р.

Згідно виписки по особовому рахунку №4149437700345638 на ім’я відповідача ОСОБА_1, останній протягом дії кредитної картки користувався кредитними коштами та частково здійснював повернення кредиту, останній платіж здійснив 01.10.2014р.. Станом на 31.10.2014р. (закінчення строку дії кредитної картки) кредитні кошти та інші нараховані платежі повернуті ним не були.

Згідно розрахунку заборгованості, який підтверджено випискою з особового рахунку №4149437700345638, станом на 28.02.2018р. заборгованість відповідача перед Банком становить 83225,38грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 3383,21грн., заборгованості за відсотками – 71125,85грн., пені – 4277,02грн., штрафу (фіксована частина) – 500,00грн., штрафу (процентна складова) – 3939,30грн.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно обставини справи, оцінивши сукупність наданих суду доказів з точки зору їх належності, допустимості, достатності, достовірності, взаємозв’язку, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки не виконав свого зобов’язання щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, стягнення якої позивач має право вимагати в судовому порядку.

При цьому, суд виходить з того, що факт укладання кредитного договору та його виконання Банком підтверджується належними та допустимими доказами - Анкетою-заявою, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», випискою з особового банківського рахунку.

Крім того, суд враховує, що фактично відповідач правомірність укладеного договору, отримання кредитних коштів, а також факт неналежного виконання ним свого обов’язку по поверненню кредиту, в силу чого виникла заборгованість, належними та допустимими доказами не спростував.

Однак при вирішенні даної цивільної справи суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_1 заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, подавши окрему письмову заяву.

Так, згідно з ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4ст.267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.252-255 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, а також у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Суд встановив, що укладений між сторонами кредитний договір передбачав щомісячне погашення кредитних коштів рівними платежами до 25 числа кожного наступного місяця, з кінцевим строком повернення кредиту – 31.10.2014р.

Отже, аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що Банк у зв’язку з порушенням відповідачем свого обов’язку по сплаті щомісячних платежів мав право заявити вимоги про їх стягнення в межах 3-річного строку позовної давності, перебіг якого повинен починатися з моменту настання строку сплати чергового щомісячного платежу, а щодо вимог про повне повернення кредитних коштів – з моменту закінчення строку дії картки.

Як вже було зазначено на момент закінчення строку дії картки кредитні кошти повернуті відповідачем не були, у зв’язку з чим Банк набув права вимагати повернення усіх кредитних коштів та нарахованих відсотків за кредитним договором в межах строку позовної давності – 3 роки, перебіг якого повинен починатися з моменту закінчення строку дії картки, в даному випадку з 01.11.2014р. і спливати 01.11.2017р.

З даним позовом позивач звернувся до суду 22.03.2018р. (штамп поштового конверту), тобто поза межами 3-річного строку позовної давності, клопотання про його поновлення із зазначенням поважних причин пропуску не подав, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

При цьому, обставин, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності, судом не встановлено.

При ухваленні рішення суд не бере до уваги доводи представника позивача про збільшення строку позовної давності до 50-ти років згідно з п.1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг,оскільки договір про збільшення строку позовної давності має укладатись сторонами у письмовій формі, має бути підписаний ними, він не може укладатись як договір приєднання до будь-якого типового договору.

Надані суду Умови не містять підпису відповідача, який би підтверджував, що саме ці Умови він розумів і погоджувався на збільшення строку позовної давності. Крім того, в Анкеті-заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись cт.ст.3,6,11,15,16,257,261,264,266,267,526,530,610,627,629,1049,1054 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82, 89,141, 258, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Нещеретна