Постанова № 76141241, 28.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/5594/17 Головуючий у 1 інстанції Добрєв М.В.

Номер провадження 22-ц/778/2046/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

В позові позивач зазначала, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2014 року, шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На даний час донька проживає з позивачем, вона здійснює догляд за дитиною.

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, хоча спроможний це робити.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути на утримання доньки - ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року у цій справі стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини усіх видів заробітку відповідача щомісяця, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 28 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття та в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, та стягуючи з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 180, 182, 183 СК України та виходив з обов’язку батька утримувати своїх дітей.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі(ч.3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 10 листопада 2007 року, сторони зареєстрували шлюб, актовий запис №891 ( а.с. 7).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2014 року у справі №334/6509/14-ц, шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 10).

20.09.2008 року народився ОСОБА_5 в свідоцтві про народження якого батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( а.с. 9).

04.11.2012 року народилась ОСОБА_6 в свідоцтві про народження якої батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( а.с. 8).

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідач жодних доказів на доведення обставин, які б вказували на неможливість сплати ним аліментів суду першої інстанції не надав.

Судова колегія вважає, що з урахуванням матеріального стану відповідача судом першої інстанції правомірно визначений розмір аліментів - 1/4 частина зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України « Про державний бюджет на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-V111 розмір прожиткового мінімуму на одну особу віком до 6 років станом на час ухвалення судового рішення становить 1492 грн.

Наведене свідчить, що суд з'ясував усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, дотримався встановлених ст. 89 ЦПК України правил оцінки доказів, відповідно до яких суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що між сторонами було досягнуто домовленості про місце проживання дітей, відповідно до якої донька проживає з позивачем ОСОБА_4, а син з відповідачем ОСОБА_4 С,О., а тому останній не повинен сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей. Крім того, зазначена обставина не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_6, яка проживає з позивачем ОСОБА_4 та перебуває на її утриманні.

Інші обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.08. 2018 року.

Головуючий

Судді: