Рішення № 76140716, 30.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 р. Справа №1840/2901/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області щомісячно з 01.01.2016 здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 67 процентів відповідних сум грошового забезпечення;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати в десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач зазначає, що йому призначено пенсію у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством, а саме при перерахунку пенсії не було враховано підстави звільнення. Оскільки ОСОБА_1 звільнився зі служби за станом здоров’я, з 01.01.2016 він набув право на розрахунок пенсії, виходячи із розміру 67 % від грошового забезпечення. У травні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, проте йому було відмовлено у зв’язку із відсутністю підстав для перерахунку.

22.08.2018 відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначив, що вислуга років, з якої обчислюється розмір пенсії позивача, на момент її призначення становила 24 роки 03 місяці 18 днів, у зв’язку з чим пенсія позивача обчислена у розмірі 62% грошового забезпечення за 24 роки вислуги, як було передбачено чинною на момент призначення ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у березні 2018 пенсія позивача була перерахована у розмірі 62% відповідних сум грошового забезпечення на підставі чинної на момент проведення перерахунку редакції ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також, на думку відповідача позивачем порушено строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 9).

Як вбачається із наказу управління УМВС України в Сумській області від 12.03.2014 № 59 о/с прапорщика міліції ОСОБА_1, міліціонера-водія спеціального взводу груп затримання батальону міліції охорони УДСО при УМВС України в Сумській області з 12.03.2014 звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 63 "б" (через хворобу) (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про хворобу позивача визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. (а.с. 12-13).

Як встановлено із протоколів перерахунку пенсії (а.с. 39, 40, зворотній бік а.с. 41, а.с. 42) ГУ ПФУ в Сумській області позивачу була призначена та перерахована пенсія, основний розмір якої склав 62 % грошового забезпечення (вислуга 24 роки).

18.05.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії з 01.01.2016 із розрахунку 67% грошового забезпечення, а не 62 %, виплачувати пенсію в такому розмірі та сплатити недоотриману частину пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (а.с. 14).

Листом від 31.05.20148 № 1619/Я-11 Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, що згідно з розрахунком вислуги років ОСОБА_1 звільнений зі служби 12.03.2014 згідно з п. “б” ст. 63 через хворобу у “запас”. Вислуга років, з якої обчислюється розмір пенсії становить 24 роки 03 місяці 18 днів. Зважаючи на зазначене та пункт “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, згідно з яким пенсії призначаються у розмірі за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, пенсія ОСОБА_1 обчислена у розмірі 62% відповідних сум грошового забезпечення за 24 роки вислуги (20 років - 50%) + (4 роки х 3%). Таким чином, підстави для перерахунку розміру пенсії виходячи з 67% розміру грошового забезпечення відсутні (а.с. 15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Відповідно до абзацу другого пункту 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Отже, враховуючи зазначені норми, на позивача, як колишнього працівника міліції поширюються пільги, компенсації і гарантії, встановлені для поліцейських. З 01.01.2016 за пенсіонерами на законодавчому рівні закріплено право на перерахунок призначеної пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням видів грошового забезпечення, встановлених для поліцейських.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільнені зі служби за станом здоров’я пенсія призначається виходячи із 55 процентів сум грошового забезпечення за вислугу 20 років та 3 проценти сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років.

Судом встановлено, що документи, які засвідчують факт звільнення позивача зі служби за станом здоров’я були надані до ГУ ПФУ в Сумській області, в тому числі свідоцтво про хворобу від 12.04.2012 № 88 (а.с. 12-13).

При цьому, пенсія позивача була призначена та перерахована, виходячи із вислуги років та без урахування звільнення у запас за станом здоров’я.

Так, останній перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено 25.03.2018 виходячи із 62 % грошового забезпечення (а.с. 39).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв’язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Оскільки позивача було звільнено з органів внутрішніх справ "за хворобою", позивач згідно пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на пенсію у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, відтак, відмова відповідача щодо врахування вказаних відсотків є протиправною.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне для захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов’язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 67 % грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача щомісячно з 01.01.2016 здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 67 процентів відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З огляду фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлені позивачем вимоги про зобов’язання відповідача щомісячно з 01.01.2016 здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 67 процентів відповідних сум грошового забезпечення по суті є вимогами на майбутнє, отже є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.

Стосовно строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно статей 21, 22 Основного Закону України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Враховуючи визначене у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема пенсіонерів, які отримують пенсію Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Пенсія є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Так, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, необхідно зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мав законні сподівання на призначення пенсії в розмірі, який визначений законодавством без будь-яких обмежень.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги ж такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("МАLTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов’язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов’язанні суб’єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб’єкта владних повноважень обов’язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов’язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 1840/2901/18.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіеа, 1, ідентифікаційний код 21108013) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в розмірі 67 % грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко