Рішення № 76140658, 04.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року № 810/1644/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання провести індексацію пенсії та здійснити перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:

- зобов'язати відповідача провести позивачу індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% з 01.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку у Ірпінському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області. Позивач 11.01.2018 через свого представника звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію пенсії щомісячно, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 01.01.2014.

Відповідач листом від 22.03.2018 № 152/07 повідомив позивача, що індексація його пенсії здійснена з травня 2014 року по базовому місяцю - грудень 2013 року. З 01.09.2015 відбувся перерахунок пенсії і індексація стала фіксованою сумою.

Крім того, позивач вважає порушенням з боку відповідача застосування з 01.10.2017 при розрахунку його пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 04.06.2018.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки підстави для індексації пенсії позивача відсутні, так як з 01.10.2017 збільшився розмір пенсії. Також відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на необхідність застосування величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% з 01.10.2017.

Позивачем надано суду письмову відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача.

До підготовчого засідання 04.06.2018 сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули, звернулись до суду із письмовими заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою суду від 04.06.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та з урахуванням положень ч. 3 ст. 194 КАС України прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмово провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Ірпінському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області з 08.11.2007 та отримує пенсію як інвалід ІІ групи.

Позивач 11.01.2018 через свого представника звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію пенсії щомісячно, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 01.01.2014 (а.с. 6).

Відповідач листом від 22.03.2018 № 152/07 повідомив позивача, що індексація його пенсії здійснена з травня 2014 року по базовому місяцю - грудень 2013 року. З 01.09.2015 відбувся перерахунок пенсії і індексація стала фіксованою сумою.

Крім того, в листі зазначено, що з 01.10.2017 пенсії перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії та оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Пенсія працюючого пенсіонера індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 9 Порядку № 1078 передбачено, що працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, проводиться після індексації суми оплати праці на підставі виданої підприємством, установою або організацією, де працює пенсіонер, довідки, в якій зазначається розмір його оплати праці, проіндексована її сума і сума індексації.

У всіх випадках загальний дохід працюючого пенсіонера, який підлягає індексації, не повинен перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Підприємства, установи та організації зобов'язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати органам, які призначають і виплачують пенсію, інформацію про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексовану її суму та суму індексації. На підставі поданої інформації органи, які призначають і виплачують пенсію, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюють перерахунок сум індексації пенсій, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії.

У разі звільнення пенсіонера з роботи власник або уповноважений ним орган подає відповідну довідку органу, який призначає і виплачує пенсію, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, для проведення індексації зазначених виплат згідно з цим Порядком.

Після звільнення пенсіонера з роботи обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації пенсії здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення його пенсії.

Таким чином, у випадку, коли пенсіонер є працюючим, індексація його доходів проводиться спочатку за основним місцем роботи в межах сум прожиткового мінімуму для працездатної особи. В першу чергу індексується його сума оплати праці і лише після цього можливе проведення індексації пенсії (в межах прожиткового мінімуму для працездатної особи, тобто, якщо дохід пенсіонера за місцем роботи проіндексований виходячи з розміру оплати праці, меншому ніж вказаний прожитковий мінімум) на підставі виданої підприємством, установою або організацією, де працює пенсіонер, довідки, в якій зазначається розмір його оплати праці, проіндексована її сума і сума індексації.

Щодо посилань позивача на той факт, що ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008, суд зазначає наступне.

Дійсно, Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано не конституційними зміни, внесені до ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», але самі положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Кабінетом міністрів України №1078 від 17.07.2003р. не конституційними не визнані та не суперечать положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» саме в частині, яка стосується порядку обчислення пенсії працюючих пенсіонерів.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 мотивовано виключно незаконністю внесення змін в Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Також є чинними положення ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, згідно діючого законодавства первинна індексація доходів особи проводиться спочатку за основним місцем роботи.

Як слідує зі змісту листа Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 22.03.2018 № 152/07, позивач перебуває на обліку та отримує пенсію як інвалід ІІ групи з 08.11.2007 розмір пенсії визначений згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працюючому пенсіонеру (а.с. 7).

При цьому, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що за місцем його роботи не було проведено індексацію доходів.

Необхідно зазначити, що при зверненні до пенсійного органу позивачем відповідної довідки також подано не було, проте, обов'язковою умовою проведення індексації є подання позивачем довідки підприємства, де він працює, в якій зазначається розмір його оплати праці, проіндексована її сума і сума індексації з урахуванням тих обставин, що заробітна плата працюючого пенсіонера не буде перевищувати прожиткового мінімуму встановленого для працездатної особи.

Щодо посилань позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 758/9406/16-а, суд зазначає, що вона не може бути взята до уваги, оскільки в даному випадку загальне право позивача на індексацію пенсії не спростовується.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача провести індексацію є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35% та індивідуального коефіцієнту заробітної плати 1.86355, суд зазначає наступне.

Так, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у частині першій статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».

Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII набрав законної сили 11.10.2017.

Проте, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні з 1,35% призведе до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.

Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.

Так, з матеріалів справи слідує, що розмір пенсії позивача без урахування доплат складав 2 510,50 грн. із застосуванням кратності страхового стажу 1,35%, а з 01.10.2017, в зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, розмір пенсії позивача становить 5 709,29 грн., при обчисленні якого було застосовано величину оцінки страхового стажу у розмірі 1 % (а.с. 7, 10).

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 77, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.