Рішення № 76138735, 21.08.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8963/16-ц

2/310/52/18

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання: Бевз О.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2016 року представник ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (зараз ОСОБА_2) І.В., в обґрунтування якого зазначав, що 12.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 34.5/АК-00011.08.2 зі змінами до нього від 11.11.2008 року та від 21.01.2011 року. За умовами договору відповідачу був наданий кредит в сумі 13 139,78 доларів США зі строком повернення до 12.06.2015 року включно. Відповідач зобов’язувалася щомісяця до 10 числа кожного місяця вносити щомісячний платіж у розмірі 156,43 дол. США та сплачувати проценти. Процентна ставка за кредитом була встановлена в розмірі 7,70 % річних, , а відповідно до додаткової угоди №1 від 14.11.2008р. – 9,70% річних. Відповідно до п.4.2 додаткової угоди №2 до договору було встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у строк, встановлений в п.1.1 договору, нарахування процентів за користування кредитами здійснюється до моменту повного погашення кредитів позичальником за договором. В забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір застави транспортного засобу від 12.06.2008р. №34.5/АК-00011.08.2-3.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.12.2013 року було частково задоволено позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 8 070,21 доларів США, що складається з: 3779,78 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 3977,20 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 313,23 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; пеню за прострочення кредиту, пеню за прострочення процентів та штраф в сумі 83095,03 грн.

Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» прострочену заборгованість за щомісячною платою за проведення розрахунків в сумі 1311,33 грн.

Станом на 15.12.2016 року поточну і прострочену заборгованість за кредитним договором відповідач не сплатила.

Посилаючись на ст..ст.1048, 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача:

-заборгованість за процентами за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 2630,44 дол. США, що в еквіваленті на гривню станом на 15.12.2016р. становить 69200,08 грн.;

-суму нарахованої плати по кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 10929,57 грн.;

-суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 696,25 дол. США, що в еквіваленті на гривню станом на 15.12.2016р. становить 18316,54 грн.;

-суму трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 169,65 дол. США, що в еквіваленті на гривню станом на 15.12.2016р. становить 4463,05 грн.;18316,54 грн.;

-суму трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 862,68 грн.;

-суму інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 6006,43 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище заборгованість і судовий збір в сумі 1646,68 грн.

Ухвалою від 11.01.2017 року було відкрито провадження у цій справі, на яку відповідач подала апеляційну скаргу (а.с.60).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.04.2017 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, справу повернуто до Бердянського міськрайонного суду (а.с.75).

03.07.2017 року відповідач ОСОБА_4 повторно подала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 11.01.2017 року про відкриття провадження.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 було відмовлено, справу повернуто до Бердянського міськрайонного суду (а.с.75).

Ухвалою суду від 01.08.2018 року було зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішення суду у справі №310/7167/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яке на той час перебувало на розгляді апеляційного суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 25.01.2018 року провадження у цій справі було відновлено.

Відповідно до Закону України №2147-УІІІ від 03.10.2017 року були внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017 року.

Згідно з підпунктом 9 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 і представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечували, Відповідач подала суду відзив на позов (а.с.146-148), а її представник заперечення на відповідь на відзив (а.с. 183-184), в яких зазначили, що позивач пропустив строк позовної давності, як загальний, так і спеціальний. Вказують на те, що позивачем не надано суду доказів не виконання відповідачем рішення суду від 17.12.2013 року і додаткового рішення суду від 27.12.2013 року. Тим більше, що рішення суду від 17.12.2013 року набрало законної сили тільки 19.12.2017 року. Також посилаються на те, що позивачем не надано інформації щодо реалізації заставного автомобіля, який був вилучений у відповідача. З розрахунком заборгованості вони не згодні. Просили відмовити у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від встановлених судом обставин.

Представник відповідача подав відповідь на відзив (а.с.168-172) в якому посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-116 цс13 від 06.11.2013р., згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 чт.1050 ЦК України, кредитор вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 УК України), що підлягає сплаті. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №6-61цс14 від 18.06.2014р., за договором про надання банківських послуг, яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (сь.261 ЦК України). Умовами кредитного договору встановлений кінцевий строк погашення кредиту – 12.06.2015 року, а тому позовні вимоги банку заявлені в межах позовної давності. На підтвердження наданого суду розрахунку заборгованості банком надана виписка про рух коштів по рахунку відповідача. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтримали, викладені раніше позиції.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідач ОСОБА_4 31.03.2017 року уклала шлюв, у зв’язку з чим змінила прізвище на «Йолкіна» (а.с.152-153).

12.06.2008 року між ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 34.5/АК-00011.08.2 зі змінами до нього від 11.11.2008 року та від 21.01.2011 року (а.с.9-17).

За умовами договору відповідачу був наданий кредит на купівлю автомобіля і сплату страхових платежів у сумі 13 139,78 дол. США зі строком повернення до 12.06.2015 року включно (п.1.1, п.1.2 договору).

Процентна ставка за кредитом була встановлена в розмірі 7,70 % річних (п.1.5 договору, а відповідно до додаткової угоди №1 від 14.11.2008р. була збільшена до 9,70% річних (а.с.15)

Пунктом 1.5.1 договору встановлена щомісячна плата за обслуговування кредиту в розмірі 0,2500% від суми виданого кредиту.

Відповідно до умов договору (п.3.1.1) позичальник зобов’язалася щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця вносити щомісячний платіж у розмірі 156,43 дол. США та сплачувати проценти, повернути одержаний кредит не пізніше 12 червня 2015 року (п.3.1.2).

Пунктом 4.4 додаткової угоди №2 до договору було встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у строк, встановлений в п.1.1 договору, нарахування процентів за користування кредитами здійснюється до моменту повного погашення кредитів позичальником за договором.

В забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір застави транспортного засобу від 12.06.2008р. №34.5/АК-00011.08.2-3.

Як було з’ясовано в судовому засіданні, на заставлене майно – транспортний засіб, банк стягнення не звертав. Вказаний транспортний засіб був затриманий на підставі постанови державного виконавця про розшук транспортного засобу від 07.05.2013р. І в примусовому порядку до цього часу не реалізований. Вказані обставини були визнані відповідачем в судовому засіданні.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Судом встановлено, що ПАТ «Родовід Банк» 05.07.2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про дострокове стягнення кредитних коштів, заборгованості за тілом кредиту, процентів, у тому числі прострочених, пені і плати за обслуговування кредиту, тобто скористався своїм правом вимоги дострокового повернення кредиту і процентів, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.12.2013 року (а.с.130-131 т.1) було частково задоволено позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 8 070,21 доларів США, що складається з: 3779,78 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 3977,20 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 313,23 доларів США - прострочена заборгованість за процентами; пеню за прострочення кредиту, пеню за прострочення процентів та штраф в сумі 83095,03 грн.

Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року (а.с.129 т.1) стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» прострочену заборгованість за щомісячною платою за проведення розрахунків в сумі 1311,33 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12.12.2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 17.12.2013 року залишено без змін.

Таким чином, звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту (незалежно від способу такого стягнення) змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Тобто положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. У такому випадку, нарахування процентів на суму позики, передбачених ч.1 ст.1048 ЦК України має бути здійснено до дня звернення з позовом до суду.

Така правова позиція викладена в постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 2630,44 дол. США, трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 169,65 дол. США, нарахованої плати за обслуговування кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 10929,57 грн., трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 862,68 грн., інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 6006,43 грн., задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межею строку дії договору.

За приписами частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення трьох процентів річних від суми простроченого кредиту в загальному розмірі 7756,98 дол. США за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р. в сумі 696,25 дол. Тобто стягнення трьох процентів річних від суми основного боргу ( простроченої і достроково стягнутої за судовим рішенням від 17.12.2013 року), яка до цього часу відповідачем не повернута.

Разом з цим, відповідачем подана заява про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Судом встановлено і підтверджено відповідачем ОСОБА_4 в судовому засіданні, що рішення суду від 17.12.2013 року нею не виконане до цього часу.

Банк звернувся до суду з цим позовом 17.12.2016 року, що підтверджується штемпелем поштового відділення (а.с.54).

Три проценти річних, які нараховані банком на основну суму неповернутого кредиту у розмірі 7756,98 дол. США, розраховані банком за період з 18.06.2013р. по 15.12.2016р..

Відтак стягненню підлягає сума трьох процентів річних в межах загального строку позовної давності, за період з 17.12.2013 року по 15.12.2016 рік, в загальній сумі 698,13 дол. США. (7756,98х3%х3=698,13).

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 4,11-13,76-80,258-259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Родовід Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: 71100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід-Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, місце знаходження: 04136, м. Київ, вул.Північно-Сирецька,1-3) 698,13 доларів США (шістсот дев’яносто вісім доларів тринадцять центів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.08.2018 року.

Суддя ОСОБА_7