Постанова № 76138730, 29.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 210/1045/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз"

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2018 року, яка постановлено суддею Хлистуненко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

07.03.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Криворіжгаз» про захист прав споживача, визнання неправомірними дій відповідача з нарахування та зобов’язання сплатити грошові кошти за використання не облікованого природного газу та з заявою про забезпечення позову шляхом накладання заборони від'єднання від мережі газопостачання.

В обґрунтування заяви, зазначено що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Криворіжгаз» від'єднання домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Подлєпи, 21 від мережі газопостачання до набрання рішення суду законної сили, надасть можливість відповідачу ухилятись від виконання рішення суду, навіть після його оголошення до моменту набрання ним законної сили, що в подальшому може призвести до від'єднання від мережі газопостачання, що суттєво порушить права заявника як споживача.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про задоволення його заяви про забезпечення позову, відповідно до вимог ст.149,150 ЦПК України, посилаючись на те, що відповідачем по справі нараховано заборгованість за спожитий природній газ в розмірі 49675,92 грн., з якою позивач не погоджується та оскаржує дії відповідача по нарахуванню вказаної заборгованості, в той час як відповідач погрожує від'єднанням домоволодіння № 21 по вул. Подлєпи в м. Кривому Розі від мережі газопостачання, що суттєво порушить права позивача, як споживача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, на її думку, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2018 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Криворіжгаз» - ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, в заяві відсутнє обґрунтування застосування забезпечення позову, відсутні дані, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як розяснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи, заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не містить доводів, належних та допустимих доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також в заяві відсутні обґрунтування застосування забезпечення позову, відсутні дані, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду, у зв’язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо від'єднання від мережі газопостачання домоволодіння № 21 по вул. Подлєпи в м. Кривому Розі буде відповідати інтересам позивача та захистить його права, як споживача, оскільки вказані доводи не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчать про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що його права, як споживача, мають бути захищені судом колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку не вирішується питання щодо порушення прав позивача, як споживача, вказане питання має бути вирішено судом першої інстанції під час розгляду спору по суті.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий:

Судді: