Постанова № 76138534, 28.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 р. м. ОдесаСправа № 821/150/18

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - П'ятіної В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області, а саме: визнання протиправними дій щодо відмови, викладеної у листі від 06 грудня 2017 року № КО-14339/04790/6-17, у наданні у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно), орієнтовною площею 2,0000 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправною бездіяльність щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як відповідачем правомірно відмовлено у задоволені спірної заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів та нормативно-правових актів.

При цьому, апелянтом зазначено про порушення його дискреційних повноважень оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, в частині висновку щодо необхідності зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 01 грудня 2016 року подано до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, 23 грудня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області відмовлено позивачу у задоволенні вищевказаної заяви з підстав знаходження на даній земельній ділянці будівлі складу позивача.

Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернувся до суду, внаслідок чого постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, у справі № 821/167/17, що залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки та зобов'язано повторно розглянути заяву позивача.

При цьому, листом Держгеокадастру від 06 грудня 2017 року № КО-14339/04790/6-17, що направлений на виконання вищевказаних судових рішень, повторно відмовлено позивачу у задоволені заяви від 01 грудня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, відповідно до п. 7 ст. 118 ЗК України.

В обґрунтування вказаної відмови відповідачем зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства ГУ Держгеокадастру має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу.

Не погоджуючись із вказаними обставинами позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що контролюючим органом безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб

Колегією суддів встановлено, що позивачем 01 грудня 2016 року подано до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки.

В свою чергу, 23 грудня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області відмовлено позивачу у задоволенні вищевказаної заяви.

Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернувся до суду, внаслідок чого постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, у справі № 821/167/17, що залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, визнано протиправною оскаржувану відмову та зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, листом Держгеокадастру від 06 грудня 2017 року № КО-14339/04790/6-17 повторно відмовлено позивачу у задоволені заяви від 01 грудня 2016 року, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів та нормативно-правових актів, відповідно до п. 7 ст. 118 ЗК України.

Між тим, вищезазначеними нормами земельного законодавства визначено порядок надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а також встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу.

При цьому, підставами для відмови у наданні відповідних дозволів є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте, в оскаржуваній відмові Держгеокадастру не вказано яким саме вимогам законів та нормативно-правових актів не відповідає місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки.

В свою чергу, із зібраних у матеріалах справи пояснень Держгеокадастру вбачається, що надана відмова вмотивована положеннями Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаною стратегією не вносилось будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого ЗК України, тоді як положення ЗК України безумовно мають вищу юридичну силу та мають застосовуватись у спірних правовідносинах.

Більш того, вказана стратегія ухвалена після подання позивачем заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому її положення не можуть погіршувати становище останнього.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В даному випадку, беручи до уваги факт повторного звернення позивача до суду за захистом своїх прав у межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає безпідставними посилання Держгеокадастру на порушення його дискреційних повноважень оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, в частині зобов'язання Держгеокадастру надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, так як останнім не зазначено будь-яких інших передбачених законодавством підстав для відмови у наданні відповідного дозволу.

Більш того, колегія суддів зазначає, що надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів розгляду заяви громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності та не гарантує її одержання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

Д.В. Запорожан