Постанова № 76137976, 30.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 213/3324/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2018 року, ухваленого суддею Мазуренком В.В. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 14 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_3 «ІнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, у зв’язку із ушкодженням здоров’я.

В мотивування заявлених вимог зазначив, що працюючи протягом тривалого часу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 06.04.2011 року йому вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, у зв’язку з чим йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює у 160000 грн. просив суд стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_3 «ІнГЗК» на його користь моральну шкоду в розмірі 22000 грн., без урахування податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ОСОБА_3 «ІнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 «ІнГЗК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог. В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд залишив поза увагою недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки акт розслідування професійного захворювання, довідка МСЕК та виписки з історій хвороби підтверджують лише факт встановлення професійного захворювання і не можуть бути підтвердженням заподіяння моральної шкоди. Також суд, не прийняв до уваги вину самого позивача у набутті професійного захворювання, так як він, знаючи про шкідливі виробничі фактори, наявність в нього погіршення стану здоров’я, свідомо обрав таку роботу та продовжував працювати, ставлячи за пріоритет матеріальні блага, а не власне здоров’я. Крім того, судом не враховано термін роботи позивача на іншому підприємстві продовж тривалого часу у шкідливих умовах виробничого середовища.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись не невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне урахування усіх фактичних даних, ставить питання про зміну рішення суду та збільшення розміру стягнутої моральної шкоди до суми заявлених позовних вимог. Зокрема вважає, що судом не взято до уваги тяжкість отриманого захворювання, глибина страждань, період роботи позивача на підприємстві відповідача продовж 30 років.

Сторони не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що згідно записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 09.03.1966р. по 24.04.1978р.– слюсарем та механіком. З 01.11.1996р. по 01.05.2004р. працював підземним прохідником; з 01.05.2004р. по 03.07.2006р. - підземним кріпильником на дільниці №2 гірничо-капітальних робіт; з 03.07.2006р. по 04.09.2006р. – кріпильником підземної дільниці №3, з 04.09.2006р. по 04.06.2007р. – на посаді слюсаря по ремонту обладнання на дільниці підготовки виробництва дробильної фабрики (а.с.8-13).

Українським НДІ промислової медицини позивачу 11 січня 2011 року встановлено три професійні захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легенівІ-ІІ ст., емфзема легенів, радикулопатія попереко-грижова, з помірно вираженим больовим синдромом у вигляді дв.плечолопаткового періартрозу ПФС І ст., та нейросенсорна приглухуватість Іст. Зі зниженням слуху ( а.с.14,19).

З виписки акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 06.04.2011 року позивачу вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності з 28 березня 2011 року безстроково та ІІІ група інвалідності (а.с. 24-25).

Згідно з актами розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання №5 від 07.02.2011 року, та №8 11.05.2011 року, встановлено обставини та причини виникнення професійного захворюванняОСОБА_1: робота впродовж 39 років 4 місяців в умовах дії виробничого пилу та шуму, 38 років 6 місяців в умовах важкої праці ( а.с.14-23).

Відповідно до п.19 актів осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу ( а.с.17,22).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно з актів розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 травня 2011 року та 07 лютого 2011 року, причиною професійних захворювань позивача є робота протягом тривалого часу в умовах впливу загальної вібрації, яка перевищувала гранично допустимий рівень, підвищений рівень шуму робочої зони та в умовах важкості праці ( а.с.15,20).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на відповідача, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ІнГЗК» про наявність вини позивача в отриманих ним професійних захворюваннях, так як він свідомо обрав роботу протягом тривалого часу у шкідливих умовах праціта продовжував працювати, ставлячи за пріоритет матеріальні блага, а не власне здоров’я, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль у суглобах тау зв’язку із цим, моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги представника позивача, щодо визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, вважає їх слушними.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Стягуючи з відповідача ОСОБА_3 «ІнГЗК» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 22000 грн., суд першої інстанції не в повному обсязі врахував характер отриманого професійного захворювання, яких виявилося три, загальний відсоток втрати ним професійної працездатності – 50%, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, безповоротність процесу втрати здоров’я, больовий синдром у суглобах, що спричиняє страждання, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача протягом більше 36 років із впливом шкідливих для здоров’я факторів.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, що розмір, компенсації моральної шкоди у сумі 22000 грн., є дещо заниженим, вважає за доцільне з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності збільшити його до 50000 грн. Тому апеляційна скарга ПАТ «ІнГЗК» підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга представника позивача – частковому задоволенню, а рішення суду на підставі положення ст.376 ЦПК України зміні в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди та збільшенню з 22000 грн. до 50000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовільнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2018 року змінити в частині визначеного судом розміру стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, збільшивши цей розмір з 22000 гривень до 50000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 30 серпня 2018 року.

Головуючий:

Судді: