Постанова № 76137924, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19565/16 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Представник позивача не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 12.04.2018, 10.05.2018, позивач без поважних причин не з'явився та не забезпечив явку свого представника, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Колегія суддів знаходить помилковим такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, особи які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

За приписами частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Зазначені норми кореспондуються з положенням пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого позовна заява залишається без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у підготовче засідання чи судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.

Під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П. від 27 листопада 2017 року адміністративну справу № 826/19565/16 прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.

Проте в судові засідання, призначені на 12.04.2018 та 10.05.2018, позивач без поважних причин не з'явився та не забезпечив явку свого уповноваженого представника.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд в своєму рішенні послався на те, що про судові засідання, призначені на 12.04.2018 та 10.05.2018, представник позивача повідомлявся за адресою, зазначеною у позовній заяві для листування, а саме: 02222, м. Київ, абонентська скринька № 77, проте у зазначені судові засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

При цьому, суд також зазначає, що судова повістка про розгляд справи, призначеної на 12 квітня 2018 року, повернулася на адресу суду із зазначенням: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

А судова повістка про призначене на 10.05.2018 судове засідання надсилалась також і позивачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, проте повернулася на адресу суду із зазначенням: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до ч. 10 ст. 126 КАС України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.

Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Між тим, як свідчать матеріали справи, представником позивача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва: 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8 корп. 1, надсилалася заява від 27 квітня 2018 року про розгляд справи за відсутності позивача, що надійшла до суду 29 травня 2018 року.

Дана обставина підтверджується наявною у справі заявою від 27 квітня 2018 року та конвертом, в якому вона надійшла до суду першої інстанції, з відтиском поштового штемпеля про відправлення саме 27.04.2018 (а.с. 72-73).

Проте, як уже зазначалося, вказана заява була отримана судом лише 29 травня 2018 року, тобто вже після постановлення оскаржуваної ухвали, що фактично позбавило позивача гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р. ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, виходячи з положень Конституції України, а також норм міжнародного права, колегія суддів приходить до висновку, що залишення позову без розгляду з вищенаведених підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя з метою повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 311, 313, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.