Постанова № 76137903, 28.08.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 295/2829/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"28" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від "13" квітня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії , -

суддя в 1-й інстанції - Зосименко О.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив з врахуванням уточнень: визнати дії відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира з нарахування розміру різниці в одноразових компенсаціях при встановленні 2 групи інвалідності по рішенню Богунського районного суду м. Житомира справа № 2-А-59/2012 від 17.04.2012р. незаконними; зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира перерахувати розміри компенсації, відповідно до норм ст.48 Закону України №796-12, та зобов'язати виплатити борг з у розмірі згідно рішення Богунського районного суду у Житомира справа №2-А-59/2012 від 17.04.2012р. з врахуванням мінімальної заробітної плати на момент виплати 26.12.2016р., яка становила 1600 грн., визнати дії Головного управління юстиції у Житомирській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби про зміну способу виконання рішення, що привело до винесення ухвали, справа № 295/11738/13-а від 02.08.2013р., змінивши спосіб виконання із зобов'язання виплатити кошти на такий спосіб виконання, як стягнення коштів - незаконними; визнати дії Головного управління юстиції у Житомирській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби про затримку у реєстрації заяви від 16.12.2014р. до Державного Реєстру рішень - незаконними; зобов'язати Головне управління юстиції у Житомирській області, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби провести нарахування та виплату компенсації, в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, з 16.03.2015р. по 26.12.2016р., передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, яка закріплена у частинах першій - третій статті 5 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» незаконними за зволікання з реєстрації моєї заяви від 16.12.2014р.; скасувати Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 02.08.2013р. про зміну способу виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17.04.2012р.; визнати дії Головного управління Державної Казначейської служби України у Житомирській області, про відмову провести нарахування та виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, яка скріплена у частинах першій - третій статті 5 Закону України від 05.06.2012р. № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» незаконними; зобов'язати Головне управління Державної Казначейської служби України у Житомирській області провести нарахування та виплату компенсації, в розмірі десяти відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, з 16.03.2015р. по 26.12.2016р., передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13.04.2018р. вимогу про скасування ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2013р. залишено без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст. 240 КАС України. Вимогу в частині оскарження затримки реєстрації заяви позивача від 16.12.2014 р. - залишено без розгляду. В задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи просить її скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 17.04.2012р. визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 різниці в одноразових компенсаціях при встановленні 2 групи інвалідності у розмірах менших, ніж встановлено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_2 різницю в одноразових компенсаціях при встановленні 2 групи інвалідності у розмірах, встановлених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат. В решті вимог відмовлено.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2013р. змінено спосіб і порядок виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2012р. по справі №2-А-59/2012 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_2 різниці в одноразових компенсаціях при встановленні 2 групи інвалідності в розмірі 6205 грн. 20 коп.

На звернення позивача від 11.01.2017р. здійснити перерахунок виплаченої на виконання рішення суду допомоги, йому відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання судового рішення позивачем отримано 6 205 грн. 20 коп., тому позовні вимоги в частині оскарження дій відповідачів, зобов'язання вчинити дії, стягнення компенсації є необґрунтовані, у зв'язку з чим в задоволенні їх відмовив.

Крім того, вимогу про скасування ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2013 р. та вимогу в частині оскарження затримки реєстрації заяви позивача від 16.12.2014р., суд залишив без розгляду.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно зі ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом України від 05.06.2012р. №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №4901-VI) встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону №4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У відповідності до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014р. №440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктами 13-15 Порядку №440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

У відповідності до пункту 19 Порядку №440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 20 Порядку № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. №845.

Судові рішення у справах щодо пенсійного забезпечення виконуються органами Пенсійного фонду України у межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, визначених чинним законодавством (нарахування, перерахунок, тощо). Виплата ж коштів здійснюється виключно через органи казначейства шляхом їх списання з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання судових рішень суду у справах, де позивачем виступав ОСОБА_2, органами УПСзН проведено саме перерахунок виплат позивача в порядку, визначеному судовими рішеннями.

Щодо вимоги позивача про проведення Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області виплати компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для такої виплати на день розгляду судом першої та апеляційної інстанції відсутні, оскільки з пояснень позивача вбачається, що він, на виконання рішення суду по справі №2-А-59/2011, отримав кошти в розмірі 6205 грн. 20 коп, на свою банківську картку, як донараховану відповідачем суму до суми яка частково була отримана ним у 2011 році.

Щодо залишення без розгляду вимоги про скасування ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2013р. колегія суддів зазначає наступне.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

В той же час, згідно з ч.1 ст.108 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позивачем вказаного позову) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

16.03.2017р. ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без руху.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем подано в копіях: посвідчення учасника ліквідації на ЧАЕС І категорії; заява до УПтаСЗН від 11.01.2017р., відповідь УПтаСЗН від 20.01.2017р., заява до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 27.10.2014р.; повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою від 11.11.2014р., витяг з Державного Реєстру рішень; заява до Головного управління Державної Казначейської служби України у Житомирській області від 30.01.2017р.; відповідь Головного управління Державної Казначейської служби України у Житомирській області від 28.02.2017р.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, згідно матеріалів справи, позивачем не в повному обсязі виконано зазначену ухвалу, а саме: перелік додатків доданих до позовної заяви (а.с.11) та додатки додані до заяви на усунення недоліків (а.с.26) різняться. Крім того, позивачем не було додано копії ухвали суду по справі №295/11738/13-а про зміну способу і порядку виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2013р. про скасування якої заявлено вимогу.

Після відкриття провадження у справі, вимог ухвали суду від 16.03.2017р. позивачем так і не було виконано.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України (редакція від 15.12.2017р.), суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Щодо вимоги позивача з приводу затримки реєстрації заяви позивача від 16.12.2014 р.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: (…) заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

З позовною заявою ОСОБА_2 звернувся лише 14.03.2017р., тобто з пропуском позивачем встановленого законом строку звернення до суду.

В зв'язку із ненаданням та ненаведенням позивачем належних доказів та обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст.123 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Підстави для зміни або скасування оскарженого рішення - відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Богунського районного суду м. Житомира від "13" квітня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "29" серпня 2018 р.