Постанова № 76137310, 29.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5591/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кравець О.О.

суддів: Домусчі С.Д. , Коваля М.П.

за участю секретаря - Сторчака О.О.

представника апелянта - Ковальчук О.А.

представника позивача - Хотіна В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. по справі № 815/5591/17 прийнятим о 12.28 год. у складі судді Аракелян М.М. за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупяний Двір" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України треті особи Головне управління Державної казначенйської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

I.ПРОЦЕДУРА:

30.10.2017 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупяний Двір" звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України та просив суд:

- визнати бездіяльність Відповідача протиправною щодо не розгляду заяви ТОВ «Круп'яний двір» про повернення надмірно сплачених митних платежів;

- надати подання Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ «Круп'яний двір» зайво сплачених митних платежів у розмірі 65931,10 грн..

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року адміністративний позов був задоволений.

II.ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, представник Одеської митниці Державної фіскальної служби України подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції булопорушено норми матеріального та процесуального права та просивйого скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що судом 1-ї інстанції залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки тому, що з часу отримання листа Одеської митниці ДФС від 28.07.2016 № 2667/10/15-70-19-01 ТОВ «Круп'яний двір» до митниці із відповідними заявами про вказаних надмірно сплачених платежів у сумі 65 931, 10 грн. не зверталося про те, що митницею повідомлялося у запереченнях проти позову у цій справі.

Крім того, апелян вказує ,що позивачем порушено процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом , вказуючи ,що позивач дізнався про порушення його права, отримавши листа від 28.07.2016

Апелянт зазначає ,що під час прийняття судового рішення судом 1-ої інстанції у цій справі неправильно застосовано зазначені вище норми матеріального права (неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню), а наявні у справі докази свідчать про те. що Одеською митницею ДФС не допускалося бездіяльності щодо не розгляду заяви "Крупяний Двір" про повернення надмірно сплачених митних платежів та вчинення певних дій щодо зобов'язання Одеської митниці ДФС надати подання (висновок) Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеські області про повернення ТОВ "Крупяний Двір" зайво сплачених митних платежів у розмірі 65 931,10 гри., а відтак у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Крупяний Двір".

III.ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

IV.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що при митному оформленні товару, який завозився ТОВ "Крупяний Двір" на територію України, Одеською митницею ДФС були прийняті рішення № 500060006/2015/000069/2 та № 500060006/2015/000070/2 від 12.11.2015 року про коригування митної вартості цих товарів. Також, митним органом були прийняті рішення щодо оформлення карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортними засобами комерційного призначення № 500060006/2015/00108 та № 500060006/2015/00109.

Різниця у зв'язку із коригуванням митної вартості товарів була сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень від 11.11.2015 року №№826,593.

22.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупяний Двір" звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішень про коригування митної вартості №500060006/2015/000069/2 та №500060006/2015/000070/2 від 12.11.2015р., скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2015/00108 та №500060006/2015/00109 від 11.11.2015р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року у справі № 815/7141/15 адміністративний позов ТОВ "Крупяний Двір" - задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2016року по справі № 815/7141/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без задоволення.

Отже, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року набрала законної сили 08.06.2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 року рішення судів двох інстанцій залишені без змін, а касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без задоволення.

23 червня 2016 року ТОВ "Крупяний Двір" звернулося до Одеської митниці ДФС з заявою про повернення митних платежів у сумі 65931,10грн. (р/н Одеської митниці ДФС №5058/10-29 від 07.07.2016 року).

За результатами розгляду вказаної заяви Одеською митницею ДФС було направлено на адресу позивача лист-відповідь від 28.07.2016 року №2667/10/15-70-19-01 в якому зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2015 року №500060006/2015/000069/2 та №500060006/2015/000070/2 скасовані митним органом шляхом проставляння відповідної відмітки про скасування в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор-2006". При цьому, процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною. Завершення такої процедури має бути здійснено з урахуванням рішення суду, а висновок про наявність надмірної сплати до бюджету податків та про їх розмір зроблено за результатами, та в залежності від висновків про митну вартість товарів. Такий висновок може бути зроблений шляхом проведення процедур, та застосування форм контролю, передбачених Митним кодексом України.

Крім того, в листі відповідача зазначено, що з метою забезпечення дотримання митного та податкового законодавства при розгляді заяв платників податків про повернення грошових коштів, сплачених у вигляді фінансової гарантії при митному оформленні товару, у зв'язку з рішенням суду про скасування рішень про коригування митної вартості товарів, Одеська митниця звернулася до Міністерства фінансів України за роз'ясненням. Листом від 01.07.2016 № 31-11320-06-10/19057 Міністерство фінансів України повідомило про доручення Державній фіскальній службі України довести до митниць детальну інструкцію щодо дій посадових осіб у процесі повернення надміру сплачених митних платежів внаслідок скасування судами рішень про коригування митної вартості товарів. Однак на даний час така детальна інструкція до Одеської митниці не надходила.

Про відмову у задоволенні заяві або про будь-яке інше рішення митного органу у листі не зазначається.

27 вересня 2017 року №27/09 ТОВ "Крупяний Двір" звернулось до Одеської митниці з листом про проведення звірки нарахувань та перерахувань митних платежів за період з 01.11.2015р. по 01.09.2017р.,у відповідь на який було отримано акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу станом на 01.09.2017 року №790 від 02.102.107 року з розрахунком оборотів учасника ЗЕД з 01.11.2015 року по 01.09.2017 року.

З вищевказаного акту та розрахунку вбачається відсутність надходження коштів у розділі на депозитний рахунок 3734, які підлягають поверненню позивачу відповідно до рішення суду від 21.03.2016 року у справі № 815/7141/15.

V.НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Згідно з ч.2-3 ст.1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно ч.1 ст.8 МК України , державна митна справа здійснюється , у тому числі , на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

У відповідності до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як передбачено пунктом 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У відповідності до п.27 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (далі - МК України) митні платежі: поняттям "митні платежі", з-поміж іншого, охоплюється мито і податок на додану вартість.

равила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (ч. 1 ст. 270 МК України).

Особливості оподаткування митними платежами товарів, поміщених у відповідний митний режим, визначені у статті 286 та розділі V цього Кодексу, а також у розділах V і VI Податкового кодексу України (ч. 3 ст. 270 МК України).

В силу приписів ч. 1 і 3 ст. 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів (зокрема, в силу норм ч. 2 і 4 ст. 69 цього Кодексу органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари).

Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання органу доходів і зборів митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Частина 1 ст. 291 МК України визначає моменти виконання обов'язку із сплати митних платежів, зокрема: 1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів: а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення; б) якщо сплата не пов'язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету; 2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: а) списання коштів з рахунку платника податків у банку; б) внесення готівкових коштів у касу банку.

При цьому, ч. 7 ст. 69 МК України передбачено, що у разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно із п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із ч. 1 - 4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Також, відповідно до ч. 43.1 - 43.5 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За змістом п. 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок № 618), затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, саме цей Порядок на виконання вимог ст. 43 ПК України визначав процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів на дату звернення Товариства до Митниці із заявою та надання Митницею відповіді.

Так, відповідно до положень абз. 1 і 2 п. 1, п. 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124, набрав чинності з 22.01.2016; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Взаємовідносини територіальних органів ДФС та органів державної казначейської служби в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015р.

Відповідно до п.п. 5, 7, 8 і 11 Порядку взаємодії № 1146 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових забовязань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку; два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновкiв органи ДФС, мiсцеві фiнансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.

На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

При цьому в силу приписів п. 9 зазначеного Порядку взаємодії орган ДФС несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законом за несвоєчаснiсть передачi висновку органу Казначейства для виконання.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

З урахуванням наведених вище норм права суд вважає, що чинним законодавством відповідно до ст. 301 МК України та ст. 43 ПК України визначений механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках органу ДФС (митниці) чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно із правовою позицією ,викладеної Верховним Судом у постанові від 21.08.2018 року по справі №804/15327/13-амитні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв'язку між продавцем і покупцем і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Також, у разі наявності у митного органу обґрунтованого сумніву щодо визначення декларантом митної вартості товару, митний орган має право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі передбачені статтею 53 МК України.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення, на підставі його заяви.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, зазначених у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року №826/3852/16 та викладених зокрема у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-29а14, від 12 листопада 2014 року у справах №21-268а14, 21-391а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-338а14, від 24 березня 2015 року у справі №21-3а15, від 12 травня 2015 року у справі №21-161а15, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому затвердженим наказом Міндоходів України та Мінфіну України від 30 грудня 2013 року №882/1188 Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та Порядком №618, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

З положень Порядку № 618 вбачається, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплачених митних платежів може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати.

Згідно із правовою позицією ,викладеної Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 року по справі №814/3121/15,у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

VI.ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА:

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в ред..діючої на момент звернення до суду) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України ( в ред., діючої на момент звернення до суду) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.1 ч.1 ст.315 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Так, стаття 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

VII.МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97).

Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормі , що міститься у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків( див.п. 57. Рішення ЄСПЛ по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року).

Згідно п. 63,64 Рішення ЄСПЛ по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), рішення набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року, стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечуваввирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).

Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р.).

VIII.ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Щодо відсутності порушення процесуального строку звернення до суду із адміністративним позовом ,апеляційний суд зазначає, що дійсно 23 червня 2016 року ТОВ "Крупяний Двір" звернулося до Одеської митниці ДФС з заявою про повернення митних платежів у сумі 65931,10грн. (р/н Одеської митниці ДФС №5058/10-29 від 07.07.2016 року), але за результатами розгляду вказаної заяви Одеською митницею ДФС було направлено на адресу позивача лист-відповідь від 28.07.2016 року №2667/10/15-70-19-01 в якому зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2015 року №500060006/2015/000069/2 та №500060006/2015/000070/2 скасовані митним органом шляхом проставляння відповідної відмітки про скасування в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор-2006". При цьому, процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною. Завершення такої процедури має бути здійснено з урахуванням рішення суду, а висновок про наявність надмірної сплати до бюджету податків та про їх розмір зроблено за результатами, та в залежності від висновків про митну вартість товарів. Такий висновок може бути зроблений шляхом проведення процедур, та застосування форм контролю, передбачених Митним кодексом України.

Крім того, в листі зазначено, що з метою забезпечення дотримання митного та податкового законодавства при розгляді заяв платників податків про повернення грошових коштів, сплачених у вигляді фінансової гарантії при митному оформленні товару, у зв'язку з рішенням суду про скасування рішень про коригування митної вартості товарів, Одеська митниця звернулася до Міністерства фінансів України за роз'ясненням. Листом від 01.07.2016 № 31-11320-06-10/19057 Міністерство фінансів України повідомило про доручення Державній фіскальній службі України довести до митниць детальну інструкцію щодо дій посадових осіб у процесі повернення надміру сплачених митних платежів внаслідок скасування судами рішень про коригування митної вартості товарів. Однак , відмова або посилання на прийняття іншого рішення за результатами розгляду заяви Одеською митницєю у листі відсутні.

Тому , очикуючі подальшого виконання судового рішення , 27 вересня 2017 року №27/09 ТОВ "Крупяний Двір" звернулось до Одеської митниці з листом про проведення звірки нарахувань та перерахувань митних платежів за період з 01.11.2015р. по 01.09.2017р.,у відповідь на який було отримано акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу станом на 01.09.2017 року №790 від 02.10.2017 року з розрахунком оборотів учасника ЗЕД з 01.11.2015 року по 01.09.2017 року, з якого вбачається відсутність надходження коштів у розділі на депозитний рахунок 3734, які підлягають поверненню позивачу відповідно до рішення суду від 21.03.2016 року у справі № 815/7141/15.

Ст.99 КАС України , в редакції діючої на момент звернення ,передбачала можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного приписи пункту 102.5 статті 102 ПК України, є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами щодо оскарження дій(бездіяльності) при поверненні надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин,апеляційний суд вважає, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду мав обчислюватись із врахуванням 1095 днів для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування , з дня коли особа дізналась, або мала дізнатися про порушення своїх прав після звернення із відповідною заявою та також враховуючи,що порушення щодо неповернення надмірно сплачених грошових зобов'язань тривало до моменту звернення до суду - не був пропущений позивачем.

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування ,презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ ,як джерело права , доходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову , так як відповідно до ст.19 Конституції України , як норми прямої дії, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а у порушення приписів ч.3 ст. 2 КАС України ( в ред.,діючої на момент звернення ) відповідачем не вжито дій, визначених Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007року №618 (проведення перевірки, встановлення факту відсутності надмірної сплати податку, встановлення факту оформлення заяви не за встановленими порядком і формою), а лише направлено на адресу ТОВ "КРУПЯНИЙ ДВІР" лист, у якому відсутня відмова або посилання на прийняття іншого рішення за результатами розгляду заяви позивача від 23.06.2016 року.

Апеляційний суд не може допустити порушення конституційного та конвенційного принципу верховенства права та усунутись від з'ясування вказаних підстав ,посилаючись тільки на дискреційні повноваження відповідного державного органу ,застосовуючи позитивістський підхід та допускаючи свавілля державного органу , який нехтуючи судовим рішенням, яке набуло законної сили не вчинив встановлені законом дії , бо вказане може підірвати довіру ,яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість, у цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". (див. рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії",SeriesA, N 86).

Апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права, так як судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, із належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддею , яка зазначена у судовому рішенні .

Право позивача на мирне володіння майном у цьому контексті було порушено , так як втручання здійснювалося не «згідно із законом», та не було «необхідним у демократичному суспільстві» ,у тому розумінні , що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, а фіскальний орган не довів наявність підстав для нарахування земельного податку за 2017 рік.

Водночас засіб юридичного захисту застосований судом 1-ої інстанції , якого вимагає стаття 13 Конвенції , є "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому.

Апеляційний суд вважає, що неправомірне неповернення надмірно сплачених митних платежів державним органом позивачу - є свавільним втручанням та підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, як право мирно володіти майном , а державний орган, який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Керуючись ст.8 Конституції України, ст. 6 ,13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та ст.1 Протоколу 1 Конвенції , ст. 3, 6, 7,242, 272, 308, 309, 310, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеська митниця Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів

Повне рішення складене та підписане 30.08.2018 року

Суддя-доповідач Кравець О.О.Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.