Рішення № 76135483, 29.08.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/1383/18

Справа №235/3034/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла 03.11.2014 року. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Красноармійського (Покровського) району Донецької області. Вона як спадкоємиця першої черги своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцем не надано витягу з державного земельного кадастру, як того вимагає п. 4.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у Державному земельному кадастрі відсутні запитуванні відомості. Просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Красноармійського ( Покровського) району Донецької області після смерті ОСОБА_3, яка померла 03.11.2014 року.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, просила справу слухати без її участі ( а. с.13).

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з’явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 50).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03.11.2014 року померла ОСОБА_3, яка є матір’ю позивачки по справі ОСОБА_1 ( а. с. 30,35-36).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Красноармійського ( Покровського) району Донецької області, що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН № 023190, виданого на підставі розпорядження Красноармійської райдержадміністрації від 18.04.2002 року за № 125 на ім.»я ОСОБА_3 ( а. с. 5).

Згідно заповіту від 13.09.2011 року ОСОБА_3 все майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося і взагалі все те, що буде належати на день її смерті заповіла ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в цілому. 9 а. с. 30).

Спадкоємці першої черги ОСОБА_4 відмовився від обов’язкової частки в спадковому майні та від частки в спільному майні подружжя ( а. с. 27,28).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцем не надано витягу з державного земельного кадастру, як того вимагає п. 4.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у Державному земельному кадастрі відсутні запитуванні відомості, в наданому державному акті не співпадає кадастровий номер.( а.с. 8).

Право приватної власності на землю набувається і реалізується громадянами та юридичними особами виключно відповідно до закону. Підстави та умови набуття цих прав передбачені у главі 19 розділу 1У ЗК України.

Відповідно до ст. 116, ст. 118 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 126 цього Кодексу( в редакції чинній на час виникнення передбачених статтею 118 ЗК України) встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Отже, виникнення права власності на земельну ділянку, пов’язується з наявністю трьох різних за змістом і проявом у часі юридичних фактів: одержання державного акту на право власності на землю, державна реєстрація цього документу, встановлення меж земельної ділянки в натурі.

В подальшому в ст. 126 ЗК України були внесені відповідні зміни щодо набуття права власності на земельну ділянку, зокрема встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином законодавством передбачений певний механізм, підстави і способи набуття права власності на землю.

Відповідно до ст. ст. 1216 та 1218 ЦК України спадкування є перехід прав і обов’язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписом ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз’яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину , у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 48, ст.ст. 66-68 Закону України «Про нотаріат» обов»язок щодо встановлення спадкового майна, кола спадкоємців та видачі свідоцтв про право власності на спадкове майно покладений на органи нотаріату.

Відповідно до ст. 67 Закону України « Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обгрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Статтею 16 ЦК України встановлено,що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частина 1 статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ч. 1 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів письмово безоплатно повідомляють власників (користувачів) земельних ділянок.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр», виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказує на відсутність реєстрації земельної ділянки, в той час як матеріали справи свідчать проте, що реєстрація земельної ділянки була проведена відповідно до законодавства, яке діяло до 2013 року.

Спір виник з приводу з неможливістю нотаріусом видати свідоцтво про право на спадщину по причині з ненаданням спадкоємцем витягу з Державного земельного кадастру. Відмова у видачі такого ОСОБА_4 пов’язана саме з невідповідністю наданих документів вимогам закону, та неспівпаданням кадастрового номеру, зазначеному в державному акті, що підтверджено матеріалами справи.

Позивач не пред»являв позовних вимог до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів щодо виправлення помилки при присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці, розташованій на території ОСОБА_2 сільської ради Красноармійського ( Покровського) району Донецької області, взагалі не надав доказів свого звернення до зазначених органів з питання виправлення такої помилки, та відповіді органів про неможливість їх виправлення.

Матеріали справи свідчать про звернення позивача до вказаного органу лише з вимогою про видачу ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру. Суд, в даному випадку, позбавлений можливості перебирати на себе функції відповідного органу щодо визначення помилок у документах та внесення даних до реєстру, оскільки згідно вимог Порядку ведення державного земельного кадастру втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Отже, вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування по причині, як зазначено в позові, відсутності державної реєстрації, в обхід процедури, встановленої законом, а також за відсутності протиправного рішення, дій, бездіяльності цього органу по вирішенню даного питання, та ненадання доказів щодо неможливості усунення помилок в позасудовому порядку, є передчасними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 377,392, 1218,1268, 1269 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування», , ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Покровського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: