Рішення № 76135473, 30.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 509/1441/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (67801, АДРЕСА_1) до Овідіопольского районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (67800, Одеська обл., смт.Овідіополь, вул.Портова, 2) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Овідіопольского районного суду Одеської області від 24.04.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю відповідно до ч.2 ст. 20 КАС України.

23 травня 2018 року справа №509/1441/18 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018 року визначено головуючого суддю по справі Аракелян М.М.

Ухвалою від 29.05.2018 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.160 КАС України, та встановлено термін для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви приведеної у відповідність ч.5 ст. 160 КАС України з зазначенням власної офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, а також шляхом надання доказів сплати судового збору з доказами його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року ОСОБА_1 було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

06 серпня 2018 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява з додатками (вх.№22640/18), в якій позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №55044490 від 03.11.2017 року; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №55044529 від 03.11.2017 року. Також разом з уточненою позовною заявою позивачем на підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України надано довідку ПАТ "Державний ощадний банк України" від 24.07.2018 року №128, чим усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року відкрите провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ. Судове засідання призначено на 28.08.2018 року об 11:30 год.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.04.2018 року державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною О.В. йому було вручено копії постанов про відкриття виконавчого провадження ВП№55044490 та ВП№ 55044529 від 03.11.2017 р, а кілька днями пізніше його було ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження. Позивач зазначив, що вищевказані постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2017 року винесені при примусовому виконанні постанови про накладення адміністративного стягнення №252-ДК/0068По/08/01/17 та постанови про накладення адміністративного стягнення №252-ДК/0069По/08/01/17, виданих Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 25.07.2017 року. На думку позивача, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№55044490 та ВП№ 55044529 від 03.11.2017 року є протиправними та підлягають скасування з огляду на наступне. Постанови про накладення адміністративного стягнення наявні в матеріалах виконавчого провадження відрізняються від тих, які йому були направлені Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, а саме строк давності виконання постанов про накладення адміністративного стягнення, за якими відкрите виконавче провадження, закінчується 05.11.2017 року, при цьому в постановах, наданих позивачу, датою закінчення строку давності виконання цих постанов зазначено 25.10.2017р. Стверджуючи про підробку тексту постанов про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 року №252-ДК/0069По/08/01/17, №252-ДК/0068По/08/01/17 шляхом заміни дати в останньому реченні постанов, позивач вказує на протиправність оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження.

Також позивач зазначив, що постанови про накладення адміністративного стягнення №252-ДК/0069По/08/01/17, №252-ДК/0068По/08/01/17 від 25.07.2017 року оскаржені ним до суду та є предметом спору у справі №509/2966/17. З огляду на зазначене, на думку позивача, відповідач не мав законних підстав для відкриття виконавчого провадження на підставі вищевказаних постанов про накладення адміністративного стягнення, оскільки останні не набрали з законної сили відповідно до положень ч. 1 ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення та мають ознаки підробки.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

28 серпня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ЕП/4750/18), в якому заперечуючи проти задоволення адміністративної позовної заяви ОСОБА_5, представник вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. В обґрунтування заперечень представник зазначив, що в Овідіопольському районному відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області знаходиться зведене виконавче ЗВП №55062029 по примусовому виконанню постанов №252-ДК/0069По/08/01/17, №252-ДК/0068По/08/01/17 від 25.07.2017 року, виданих заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Задорожною Н.В. Державним виконавцем було перевірено відповідність виконавчих документів вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 загальних умов та порядку здійснення виконавчого провадження Інструкції з організації примусового виконання рішення, в результаті чого 03.11.2017 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень АСВП №55044529 а АСВП №55044490, які надіслано сторонам виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження АСВП №55062029. Посилаючись на рішення Овідіопольського районного суду від 12.06.2018 року по справі №509/2966/17, яким оскаржувані позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення №252-ДК/0069По/08/01/17, №252-ДК/0068По/08/01/17 від 25.07.2017 року визнано законними та обґрунтованими, представник відповідача вказує на правомірність дій державного виконавця.

Разом з відзивом на позовну заяву представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з проведенням виконавчих дій по іншим справам.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини та докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон № 1404-VІІІ).

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону Закон №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Судом встановлено, що 03.11.2017 року державним виконавцем Овідіопольсокго районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербиною Оленою Вікторівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№55044490 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№55044529 щодо примусового стягнення штрафу з ОСОБА_5.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені постанови про відкриття виконавчого провадження прийняті у зв'язку із поданням ГУ Держгеокадастру в Одеській області для примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення №252-ДК/0069По/08/01/17, №252-ДК/0068По/08/01/17 від 25.07.2017 року, виданих заступником Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Задорожною Н.В.

Позивач наполягає на протиправності постанов державного виконавця від 03.11.2017 року ВП№55044490, ВП№55044529 про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначених постанов про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 року, оскільки останні оскаржуються у справі Овідіопольського районного суду Одеської області №509/2966/17 та мають ознаки підробки в частині визначення строку давності виконання.

Відповідно до п.1 Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 року №6 вказана Інструкція визначає порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Пунктом 3 Розділу IV Інструкції №6 зазначено, що постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено державному інспектору вищого рівня або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно з п. 4 цього розділу Інструкції №6 постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4, 6 Розлілу V Існтрукції №6 постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання державним інспектором, який виніс постанову.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню не раніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі, щодо якої винесено постанову про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не раніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ст.ст. 298, 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову. (ст. 299 КУпАП).

Згідно з абз. 1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що постанови про накладення адміністративного стягнення №252-ДК/0069По/08/01/17, №252-ДК/0068По/08/01/17 від 25.07.2017 року на момент розгляду даної справи оскаржуються позивачем у судовому порядку.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.06.2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника голови державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Задорожної Надії Володимирівни, державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Джіоєва Алана Валерійовича про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 року №252-ДК/0068По/08/01/17, №252-ДК/0069По/08/01/17, закриття справи про адміністративні правопорушення, скасування приписів від 28.07.2017 року №252-ДК/0095Пр/03/01/17, №252-ДК/0096Пр/03/01/17.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/2966/17 залишено без руху у зв'язку з наявністю недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року по справі №509/2966/17 ОСОБА_5 продовжено строк на усунення недоліків, встановлених в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2018 року.

Згідно з абз. 1 ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки

Виходячи із аналізу вищезазначеного суд дійшов до висновку, що постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 року №252-ДК/0068По/08/01/17, №252-ДК/0069По/08/01/17, на підставі яких відкрито виконавче провадження про примусове стягнення штрафу з ОСОБА_1, не набрали законної сили, а отже не підлягали примусовому виконанню станом на дату відкриття виконавчих проваджень.

Постанови про накладення адміністративного стягнення є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".

Вимоги до виконавчого документа визначено статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» , відповідно до частини 1 якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч.3 ст. 4 цього Закону виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Дослідивши наявні в матеріали справи та надані позивачем копії постанов про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 року, суд встановив, що датою набрання чинності останніх є 05.08.2017 року, а строк давності виконання закінчується 25.10.2017 року.

Однак, як вже встановлено судом, постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 року оскаржуються позивачем у судовому порядку та в силу приписів ст. 303 КУпАП, п. 6 розділу V Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення строк їх виконання зупинив перебіг у зв'язку з їх оскарженням до їх розгляду.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Відповідно до ст.ст.307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300 1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Станом на 03.11.2017р. строк для подання постанов для примусового виконання не настав, оскільки стягувач не отримав повідомлення про залишення скарги на постанови без задоволення, а самі постанови не набрали законної сили в силу положень ст.291 КУпАП.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не дотримано вимог п. 1 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останній мав повернути виконавчі документи стягувачу, як такі, що не набрали законної сили.

Статтею 18 Закону «Про виконавче провадження» встановлено обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців, відповідно до яких виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 цієї статті виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з п.10 ч.3 статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Проте таких заходів держвиконавцем не вчинено, передчасно вирішено питання відкриття виконавчих проваджень за постановами, що не набрали чинності.

З аналізу вищезазначених норм суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№55044490 від 03.11.2017 року та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№ 55044529 від 03.11.2017 прийняті з порушенням вимог ст.ст.4,18 ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому суд критично оцінює доводи представника позивача щодо наявності ознак підробки тексту у постановах про накладення адміністративного стягнення 25.07.2017 року №252-ДК/0068По/08/01/17, №252-ДК/0069По/08/01/17, оскільки у адміністративного суду відсутні повноваження встановлювати наявність таких обставин без відповідного вироку суду, висновку експертизи.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обставини щодо підробки постанов про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2017 року можуть бути підтверджені виключно вироком суду (ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності) та такий вирок (ухвала) матиме для адміністративного суду обов'язковий характер в питанні, яка особа (особи) вчинила таке кримінальне правопорушення та чи мала місце підробка документа взагалі.

Разом з цим, із доданих до відзиву на позовну заяву копій документів суд встановив, що до органу ДВС для примусового виконання були подані виконавчі документи (постанови від 25.07.2017р. заступника головного державного інспектора Задорожної Н.В.), в тексті яких вказується, що строк давності виконання постанов - 05.11.2017р.

Відповідачем до суду надано не завірені копії документів зведеного виконавчого провадження, проте він не заперечив той факт, що постанови, наявні у позивача, вказують на інший строк давності виконання - 25.10.2017р.

З цього приводу суд констатує, що ОСОБА_1 не позбавлений права та можливості порушити питання стосовно підробки вказаних документів у встановленому законом порядку, звернувшись до компетентних правоохоронних органів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В силу положення ч.1 ст.269 КАС України у справі, визначеній ст.287 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву.

З огляду наведеного, суд не має обов'язку здійснювати мотивовану оцінку кожного аргумента, наведеного позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/4803/18 від 29.08.18р.), як того вимагає норма п.3 ч.4 ст.246 КАС України (адже аргументи позивача у справі, визначеній ст.287 КАС України, в силу положень ч.ч.1,2 ст.159, ч.1 ст.269 КАС України мають бути викладені у позовній заяві).

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.ч.1,3 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанов державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щербини О.В. про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2017 року ВП№55044490, ВП№ 55044529 від 03.11.2017 року.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не наводить аргументів по суті доводів позовної заяви, при цьому заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, права якого як боржника за постановами про стягнення штрафів, що є виконавчими документами, суд вважає порушеними протиправним відкриттям виконавчих проваджень держвиконавцем 03.11.2017р.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1409,60грн. відповідно до квитанції №41 від 12.06.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 268, 269, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (67801, АДРЕСА_1; Р.Н.О.К.П.П. НОМЕР_1) до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (67800, Одеська обл., смт.Овідіополь, вул.Портова, 2; код ЄДРПОУ: 35038745) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№55044490 від 03.11.2017 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 55044529 від 03.11.2017 року.

Стягнути з Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (67800, Одеська обл., смт.Овідіополь, вул.Портова, 2; код ЄДРПОУ: 35038745) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (67801, АДРЕСА_1; Р.Н.О.К.П.П. НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1409(одна тисяча чотириста дев'ять)грн. 60 коп.

Роз'яснити учасникам справи, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.