Постанова № 76135195, 02.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2018 рокусправа № 811/1299/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронова С.В.

судді: Чепурнов Д.В., Мельник В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року

у адміністративній справі № 811/1299/18 за позовом ОСОБА_1 до Бобринецької районної ради Кіровоградської області про визнання незаконною та скасування статті 8 Регламенту районної ради, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування статті 8 Регламенту Бобринецької районної ради сьомого скликання, затвердженого рішенням шістнадцятої сесії Бобринецької районної ради сьомого скликання від 30 березня 2018р. №282 "Про внесення змін до Регламенту Бобринецької районної ради сьомого скликання".

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі з підстав його невідповідності вимогам законності і обґрунтованості, нормам міжнародного права, судовій практиці Європейського суду з прав людини та завданням адміністративного, за яким суд зобов'язаний належним чином вивчити докази і аргументи сторін, запобігти продовженню стверджуваного у позові порушення закону, і ефективно захистити позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. За вказаних обставин, позивач просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного від 24 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, та стягнути з Бобринецької районної ради судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на підставі доказів, які будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляційного суду.

В обґрунтування апеляційної скарги, спираючись на положення ст.5, ст.7, ст.38, ст.64 Конституції України, Рішення Конституційного суду України від 05.10.2005 №6-рп/2005, ст.46 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939 і зміст п.1.3 т.1, п.3.1 ст.3 Регламенту районної ради, позивач вказує на неврахування судом першої інстанції того, що ст.8 цього Регламенту в якій закріплено низку обмежень доступу до пленарних засідань районної ради - грубо порушено передбачені Конституційні права і свободи громадян, в тому числі і його, як жителя міста Бобринець, журналіста і громадянин України на реалізацію прав та законних інтересів, що стосуються своєчасного доступу до достовірної, точної та повної публічної інформації, а також конституційного права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Зокрема, апелянт вказує на те, що застосування положень статті 8 Регламенту районної ради позбавляє його, як журналіста газети «Аграрне життя» можливості бути присутнім на пленарному засіданні районної ради, ускладнюють одержання відповідної суспільно-важливої інформації та висвітлення діяльності районної ради, хоча іншим законодавством не передбачено можливості обмеження права бути присутнім на пленарному засіданні шляхом проведення закритого пленарного засідання ради чи інших колегіальних органів (за винятком засідань тимчасових контрольних комісій), не встановлено привілеїв за посадовими або іншими ознаками на присутність на пленарному засіданні ради.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши за матеріалами справи правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та застосування до них норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення позивача з позовом у цій справі стала на його думку невідповідність ст.8 Регламенту Бобринецької районної ради положенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного у цій справі позивачем пункту 8 рішення шістнадцятої сесії Бобринецької районної ради сьомого скликання від 30 березня 2018р. №282 "Про внесення змін до Регламенту Бобринецької районної ради сьомого скликання", відповідач діяв відповідно до покладених на нього функцій і завдань, у межах власної дискреції, що визначається завданнями та функціями, покладеними на даний орган місцевого самоврядування, а доводи позивача стосовно того, що відповідач ухвалюючи статтю 8 Регламенту вийшов за межі власних повноважень є безпідставними.

Наведені в попередньому абзаці висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що рішення №286 від 30.03.2018р. "Про внесення змін до Регламенту Бобринецької районної ради сьомого скликання" (а.с.12) було прийнято на шістнадцятій сесії сьомого скликання Бобринецької районної ради Кіровоградської області, за прийняття якого проголосувало більшість депутатів районної ради присутніх на засіданні (а.с.57), що узгоджується з приписами ч.3 ст.24, п.5 ч.1 ст.43, ч.1 ч.17 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судова колегія в повному обсязі погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, оскільки законодавець прописавши в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» право рад прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання у той же час не визначив конкретних випадків для проведення закритих пленарних засідань, тому зазначене питання, яке фактично процедурним, має бути унормовано Регламентом відповідної ради, внесення змін та доповнень до якого відноситься саме до повноважень відповідача по справі.

При цьому, судова колегія бере до уваги, що Регламент не є правовстановлюючим документом подібно до статутів, положень юридичних осіб, а районна рада є особливою юридичною особою публічного права і її засадничим актом є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому суд першої інстанції правильно звернув увагу, що сам лише факт декларування в Регламенті ради можливості проведення закритих пленарних засідань жодним чином не свідчить про порушення права позивача на доступ до публічної інформації, оскільки відсутні будь-які докази фактичного проведення закритих пленарних засідань та відповідно неможливості отримання позивачем інформації про вказані засідання. Тим більш, що п.1.7. ст.1 Регламенту (а.с.14) прямо передбачено, що у разі наявності розбіжностей норм Регламенту з нормами чинного законодавства України, діють норми чинного законодавства України. Тобто, в разі виникнення суперечностей між Регламентом ради та в контексті доводів позивача, Законом України "Про доступ до публічної інформації", пріоритет будуть мати норми саме вказаного Закону, а не Регламенту. Відповідно, у суду немає підстав вважати, що права та інтереси позивача по цій справі у будь-який спосіб порушуються внаслідок внесення змін до Регламенту ради шляхом викладення в новій редакції, в т.ч. включення до Регламенту ради статті 8, якою передбачена можливість у разі необхідності проведення закритих пленарних засідань ради для розгляду конкретно визначених питань, з зауваженням про право бути присутніми на закритому пленарному засіданні ради голови районної державної адміністрації, прокурора і осіб, присутність яких необхідна для розгляду питання (п.8.2. ст.8 Регламенту), що узгоджується з Рекомендаціями Комітету Міністрів від 11 березня 1980 року державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, та не позбавляє позивача права на доступ до публічної інформації.

Щодо доводів апелянта про порушення його права на участь у вирішенні питань місцевого значення, судова колегія зазначає, що на законодавчому рівні чітко закріплено, що інтереси територіальної громади села, селища, міста чи окремих їх громадян представляють обрані на основі загального, рівного, прямого виборчого права - депутати місцевої ради, які саме, як представники інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу виражають і захищають інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконують їх доручення в межах своїх повноважень, наданих

законом, та беруть активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Крім того, законодавець визначив і закріпив у відповідних нормативних актах інші форми безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення: референдум, місцеві вибори, загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання, організація і участь в мітингах, демонстраціях, пікетуваннях на місцевому рівні, а також участь у роботі органів місцевого самоврядування на добровільних засадах (в якості експертів, спеціалістів, консультантів, громадських контролерів), і т.д., що в свою чергу спростовує вищенаведені твердження апелянта про порушення його прав та інтересів оскаржуваним ним пунктом Регламенту ради, яким лише визначено процедурні питання роботи ради та порядок проведення її сесії у виключних випадках.

Оскільки судовий захист позивачу може бути наданий лише у тому випадку, якщо судом буде встановлено наявність права, свобод та інтересів, про захист яких позивач просить і це право, свобода чи інтерес були порушені відповідачем у публічно-правових відносинах, а відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, підсумовуючи вищенаведене та з огляду на не встановлення судом порушення прав позивача у зв'язку з прийняттям рішення шістнадцятої сесії Бобринецької районної ради сьомого скликання від 30 березня 2018р. №282 "Про внесення змін до Регламенту Бобринецької районної ради сьомого скликання" (що стосується ст.8 Регламенту ради), судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.

Обставини, на які посилається апелянт, не свідчать про порушення з боку відповідача права позивача на участь у місцевому самоврядуванні, як і відсутні докази перешкод для позивача взяти участь у засіданнях ради як журналісту. Позивачем не доведено, що оскаржуване рішення відповідача призвело до виникнення правових наслідків, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів, або інших членів територіальної громади. колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року - залишити без змін

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник