Постанова № 76134713, 28.08.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/8477/18

Провадження № 3/263/2050/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДФС у Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, директора ТОВ «Центр аудит сервіс», проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ст.163-2 ч.1 КпАП України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, при проведенні ГУ ДФС у Донецькій області перевірки ТОВ «Центр аудит сервіс» було виявлено несвоєчасне подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати суми єдиного податку по податковому – рішенню №0036734605 від 26.04.2018 року, термін сплати 07.05.2018 року, фактично сплачено – 08.05.2018 року. Порушення встановлено 19.06.2018 року о 11-00 год. за адресою: м. Маріуполь, вул. Куїнджі, 93, що підтверджується актом перевірки від 19.06.2018 року № 336/05-99-46-05/05-581/24161736, чим порушено п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.163-2 КпАП України.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов’язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_2, якій було відомо про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, неодноразові її виклики в судові засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення нею своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 була своєчасно та належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, у зв’язку з чим, згідно зі ст. 268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які є у справі.

Згідно акту № 336/05-99-46-05/05-581/24161736 від 19.06.2018 року про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкового повідомлення – рішення №0036734605 від 26.04.2018 року з єдиного податку та узгодженої суми грошового зобов’язання з єдиного податку за 1 квартал 2018 року ТОВ «Центр аудит сервіс», ГУ ДФС у Донецькій області було виявлено несвоєчасне подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати суми єдиного податку за 1 квартали 2018 року.

Статтею 163-2 КпАП України передбачена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

ОСОБА_2 займає посаду директора ТОВ «Центр аудит сервіс», тобто є посадовою особою, а тому несе відповідальність за ч.2 ст.163-2 КпАП України.

Враховуючи особу ОСОБА_2, обставини справи, характер вчиненого правопорушення, вважаю, що на неї необхідно накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.163-2 КпАП України у вигляді штрафу в межах санкції статті.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 352,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 163-2 ч.2 КпАП України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-2 КпАП України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя О.М.Томілін