Постанова № 76134647, 29.08.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.08.2018

227/2730/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Добропілля 29 серпня 2018 року

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хандурін В.В., за участю секретаря Харькової Л.М., прокурора Шендрик С.В., захисника ОСОБА_1, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, начальника Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, який проживає в місті Білозерське, по вул. імені ОСОБА_3АДРЕСА_1,

за правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До суду 05.07.2018р. з Управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією - за ст.172-7 ч.1 та ст.172-7 ч.2 КУпАП, а саме 4 протоколи за №611, 612, 613 та 614, що складені 03 липня 2018 року.

Протоколи відносно ОСОБА_2 в порядку ст.36 КУпАП об’єднані в одне провадження.

Відповідно до протоколу №611 від 03.07.2018 року, ОСОБА_2, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на посаді начальника Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, і згідно п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, 23.11.2016 року у період часу з 08:00 до 16:45 години, більш точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Привітна (колишня вул. Радянська), будинок 21, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, не повідомив у встановленому Законом порядку про наявний реальний конфлікт інтересів Національне агентство з питань запобігання корупції, управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі Головного Управління Держпродспоживслужби в Донецькій області чи інший визначений Законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень в якому виник конфлікт інтересів, під час підписання наказу від 23.11.2016 року №38 «Про преміювання», відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу №612 від 03.07.2018 року, ОСОБА_2, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на посаді начальника Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, і згідно п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, 23.11.2016 року у період часу з 08:00 до 16:45 години, більш точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Привітна (колишня вул. Радянська), будинок 21, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме особисто підписав наказ від 23.11.2016 року №38 «Про преміювання», яким преміював себе та працівників лікарні, і згідно цього наказу ОСОБА_2 була нарахована премія, відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу №613 від 03.07.2018 року, ОСОБА_2, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на посаді начальника Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, і згідно п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, 29.08.2016 року у період часу з 08:00 до 16:45 години, більш точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Привітна (колишня вул. Радянська), будинок 21, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, не повідомив у встановленому Законом порядку про наявний реальний конфлікт інтересів Національне агентство з питань запобігання корупції, управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі Головного Управління Держпродспоживслужби в Донецькій області чи інший визначений Законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень в якому виник конфлікт інтересів, під час підписання наказу від 29.08.2016 року №26 «Про преміювання», відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу №614 від 03.07.2018 року, ОСОБА_2, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на посаді начальника Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, і згідно п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, 29.08.2016 року у період часу з 08:00 до 16:45 години, більш точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: Добропільський район, селище Святогорівка, вул. Привітна (колишня вул. Радянська), будинок 21, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме особисто підписав наказ від 29.08.2016 року №26 «Про преміювання», яким преміював себе та працівників лікарні, і згідно цього наказу ОСОБА_2 була нарахована премія, відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, не визнав. Пояснив, що на час видання наказів про преміювання не був ознайомлений із ЗУ «Про запобігання корупції», не знав, що таке конфлікт інтересів, станом на серпень 2016 року ані семінарів з цих питань не проводилось, ані роз’яснень цього Закону не було. Видавав накази про преміювання згідно Положення про преміювання і після узгодження з вищестоящим керівництвом. Отримував листи-погодження про преміювання, направлені Держпродспоживслужбою України м.Київ, електронною поштою від вищестоящого начальника – керівника Добропільської Держпродспоживслужби ОСОБА_4 Згідно цих листів, керівництво служби не заперечувало проти преміювання керівників структурних підрозділів служби. Має право згідно Положення преміювати самого себе.

Про поняття «конфлікту інтересів» він не знав, тому не повідомляв буквально про існування такого конфлікту, але запевнює, що узгоджував з вищестоящим керівником винесення наказів про преміювання працівників ветлікарні. Таке погодження відбувалось відповідно до Положення про преміювання.

Також звернув увагу на те, що перевірку додержання вимог законодавства з питань запобігання корупції в його лікарні розпочато ще на початку серпня 2017 року Костянтинівською місцевою прокуратурою, представнику якої надавались всі необхідні матеріали, в тому числі оригінали, давав пояснення. Що саме за перевірка відбувалась, йому не повідомляли. Після цього до нього звернулись з цих же питань працівники поліції, яким також видавались нарочним всі потрібні документи.

Захисник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні звернув увагу на те, що з урахуванням проведених перевірок, починаючи з серпня 2017 року, яку розпочала ще прокуратура, на час розгляду в суді протоколів спливли строки притягнення до відповідальності, що передбачені ст.38 КУпАП. Навіть якщо вважати датою виявлення правопорушення органом Департаменту захисту економіки НПУ дату відправки запитів про витребування документів від 02.03.2018р., коли, на його думку, стало відомо про вчинення правопорушення, то ці строки вже все одно закінчились. Враховуючи час підписання наказів, які зі слів ОСОБА_2, він підписував вранці з 08:00 до 10:00 години, то за протоколами №613 та №614 на час розгляду справи в суді навіть закінчився 2-річний строк з моменту вчинення правопорушення, що унеможливлює застосування стягнення.

Також він наголосив на відсутність в діях його підзахисного складу адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, оскільки ОСОБА_2 до підписання наказів про преміювання узгоджував їх із вищестоящим керівництвом, на час їх видання не знав навіть про значення поняття «конфлікт інтересів», і ніяких роз’яснень щодо цього як керівнику установи йому не надавалось.

Вважає, що за ст.10 КУпАП, відсутня також суб’єктивна сторона правопорушень, оскільки ОСОБА_2 мав вчиняти інкриміновані йому правопорушення лише з прямим умислом. Але враховуючи, що він не знав про «конфлікт інтересів», прямий умисел в його діях відсутній.

Захисник також наголосив на недоведеність існування факту приватних інтересів, факту суперечності між приватними інтересами та службовими повноваженнями його підзахисного, а також впливу цих обставин на об’єктивність прийняття рішень ОСОБА_2 про преміювання.

Допитаний в суді в якості свідка оперуповноважений Управління захисту економіки в Донецькій області ОСОБА_5 підтвердив, що перевірку за матеріалом відносно ОСОБА_2 проводив він. В ході перевірки ним з’ясовувались питання, чи є особа суб’єктом правопорушення, відібрані пояснення, запитана інформація, чи повідомляв він про конфлікт інтересів відповідно вищестоящого керівника або відповідний орган, для цього збирались згідно ст.251 КУпАП необхідні докази, зокрема наказ про призначення на посаду начальником ветлікарні, Положення про преміювання, Посадові обов’язки ОСОБА_2 тощо. Після отримання всіх документів, що відбулось за запитом від 19.06.2018р., стало можливим прийняти рішення. Так, рапортом від 03.07.2018р. на ім'я начальника Управління захисту економіки в Донецькій області ним повідомлено про наявність підстав для складання протоколів відносно ОСОБА_2 про адмінправопорушення. Датою виявлення правопорушення в даному випадку є дата складання протоколів, тобто 03.07.2018р. Вважає, що ОСОБА_2 порушив вимоги ЗУ «Про запобігання корупції», не повідомивши про конфлікт інтересів та вчинив дії в умовах такого конфлікту інтересів, коли преміював своїм наказом самого себе.

Щодо інформації з прокуратури, яка надійшла до УЗЕ НПУ в Донецькій області в листопаді 2017 року, свідок пояснив, що повідомлені прокуратурою факти потребували перевірки і не свідчили про виявлення органом ознак адміністративних правопорушень. Ця інформація не була доказом, адже прокурор не наділений повноваженнями збирати такі докази.

На допиті за клопотанням сторони захисту свідка ОСОБА_4, начальника Держпродспоживслужби в Добропільському районі, який не з'явився до суду з невідомих причин, учасники процесу не наполягали.

Вивчивши протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, за №№611, 612, 613 та 614, що складені відносно ОСОБА_2 03 липня 2018 року, та проаналізувавши всі надані суду докази в їх сукупності, допитавши свідка, суд приходить до таких висновків:

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з Законом.

Виходячи з вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП, в першу чергу прийнято до уваги, що відповідно до п.п.«а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права. Отже, ОСОБА_2 як начальник Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, будучи посадовою особою державної установи, є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

На доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, пов’язаних з корупцією, надані наступні докази:

- наказ №45 від 01 листопада 2012 року, яким ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини;

- наказ №26 від 29.08.2016 року «Про преміювання» з нагоди професійного свята Дня працівників ветеринарної медицини, виданим і підписаним начальником ветлікарні ОСОБА_2, в якому вирішено преміювати, окрім працівників лікарні, також себе;

- наказ №38 від 23.11.2016 року «Про преміювання» до Дня працівників сільського господарства, виданий також начальником Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2, яким він в тому числі преміював себе;

- лист Державної служби України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 16.11.2016 року №606-011-2/20628 «Про преміювання», яким керівництво не заперечує проти преміювання керівників та керівників державних установ, що входять до сфери управління служби, з нагоди свята - Дня працівників сільського господарства;

- лист Державної служби України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.08.2016 року №606-011-5/7843/7 «Про преміювання», яким керівництво не заперечує проти преміювання керівників та керівників державних установ, що входять до сфери управління служби, з нагоди професійного свята - Дня працівників ветеринарної медицини;

- відповідь на запит за підписом начальника ветлікарні ОСОБА_2 від 03.07.2018р. за №87, що він не повідомляв під час видання наказів №26 від 29.08.2016р. та №38 від 23.11.2016р. про наявний реальний конфлікт інтересів Управління ветеринарної медицини в Добропільському районі, однак узгоджував ці накази з керівництвом Управління;

- Посадові обов’язки начальника Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини Донецької області, де пунктом 3 передбачено обов’язок ОСОБА_2 як начальника знати положення Конституції України і законодавства, що стосуються державної служби та інші нормативно-правові акти;

- довідка про нараховані у вересні та листопаді 2016 року ОСОБА_2 фактично премії в розмірі посадового окладу в розмірі 3057 грн. на виконання виданих ним наказів про преміювання;

- Положення про преміювання працівників Добропільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, затверджене ОСОБА_2 та погоджено з головою профспілкового комітету ОСОБА_6 на 2015-2017 р.р.;

Наданими в суд і дослідженими суддею доказами встановлено, що ОСОБА_2 при винесенні і підписанні наказів №26 від 29.08.2016р. та №38 від 23.11.2016р. про преміювання діяв з приватним інтересом, оскільки видані ним накази стосувались його особисто, а саме містили рішення про виплату йому премії.

Підписуючи вказані накази, він розумів і усвідомлював, що саме він отримає грошові кошти у вигляді премії у розмірі посадового окладу, тобто усвідомлював про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями.

В даному випадку реальний конфлікт інтересів відбувається, коли суб’єкт, на якого поширюється дія Закону, готує акт щодо встановлення собі премії. У вказаній ситуації приватний інтерес майнового характеру (можливість отримати матеріальне заохочення) впливає на вчинення дій (підготовка документу) під час виконання повноважень (суб’єкт наділений повноваженнями готувати документ щодо встановлення премії, в тому числі собі) та прийняття цього документа (прийняття рішення – винесення наказу).

Суддя вважає, що у ОСОБА_4 був матеріально зацікавлений наряду з іншими співпрацівниками своєї установи отримати грошові кошти у формі премії, які виділяються із фонду оплати праці, і це вплинуло на об'єктивність та неупередженість прийнятого рішення - щодо одноособового видання наказу з питання преміювання. До того ж, контроль за виконанням наказу він залишав за собою.

І ці кошти у вигляді премії нараховані та були виплачені повністю йому згідно наданої ОСОБА_2 інформації за №87 від 03.07.2018р.

З цих підстав доводи сторони захисту щодо відсутності суб’єктивної сторони правопорушення, а також суперечності між приватними інтересами та службовими повноваженнями його підзахисного є непереконливими.

В даному випадку ОСОБА_2 повинен був відповідно знати і дотримуватись Конституції та законів України, що стосуються державної служби, оскільки цей обов’язок прямо передбачений п.3 його Посадових обов’язків. Мав діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

За п.9 ч.1 ст.8 зазначеного Закону «Про державну службу», ОСОБА_2 повинен бути обізнаний про вимоги законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, та як і державний службовець, зобов’язаний дотримуватись вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Статтею 68 Конституції України, яка є основним Законом держави Україна, передбачено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України. Частина друга цієї статті передбачає, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, враховуючи норми прямої дії основного закону України, посилання ОСОБА_2 на незнання положень ЗУ «Про запобігання корупції», зокрема незнання терміну «конфлікт інтересів», відсутність роз’яснень щодо цього, не є вагомим аргументом відсутності його вини у вчинених правопорушеннях.

ОСОБА_2 мав право і повноваження преміювати самого себе наказом про преміювання працівників лікарні, що відповідає нормам затвердженого ним Положення по преміювання.

Не оспорюючи такого права, суд підкреслює, що ОСОБА_2 повинен був повідомити про конфлікт інтересів безпосереднього керівника чи Національне агентство з питань запобігання корупції, чи інший визначений Законом орган, тобто був зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, оскільки видача наказу про преміювання стосувалась його приватних інтересів.

При цьому, своєю ж письмовою інформацією від 03.07.2018р. за №87 він визнав, що не повідомляв під час видання наказів №26 від 29.08.2016р. та №38 від 23.11.2016р. про наявний реальний конфлікт інтересів Управління ветеринарної медицини в Добропільському районі, однак узгоджував ці накази з керівництвом Управління.

Доказів узгоджень із вищестоящим керівництвом у будь-якій формі про винесення наказів про преміювання до суду не надано.

При цьому, узгодження наказів про преміювання і повідомлення про конфлікт інтересів – різні за своєю природою і змістом обов’язки. Тому їх не можна прирівнювати і плутати.

Неповідомлення особою у встановлених Законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену частиною першою та другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд також зазначає, що посилання захисника на закінчення строків накладення стягнення є безпідставними.

При цьому суд враховує роз’яснення, наведені судам у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року.

Так, адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч.3 ст. 38 КУпАП).

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Днем виявлення правопорушення суд вважає день зібрання всіх матеріалів перевірки, що відбулось тільки за запитом органу УЗЕ НПУ в Донецькій області від 19.06.2018 року і листом-відповіддю на цей запит від 03 липня 2018 року за №87, так як без отримання цих документів, зокрема наказу про призначення ОСОБА_2 начальником ветлікарні, закінчити перевірку, виявити правопорушення, тобто прийняти об’єктивне рішення про наявність в діях особи складу правопорушення і як наслідок - скласти протокол, було неможливим.

В підтвердження тривалості перевірки в судовому засіданні досліджені надані особою, яка її проводила, відповідні документи, які були належним чином проаналізовані та оцінені.

Тому суд вважає, що на момент розгляду справи не закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП, так як днем виявлення правопорушень є дата отримання документів і складання протоколів про адміністративні правопорушення, тобто 03 липня 2018 року.

Разом з тим, сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об’єктивного і повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо спливу 2-річного строку з моменту вчинення правопорушення, що є безумовною підставою для незастосування до винного стягнення, на які посилається захисник ОСОБА_2, то цей строк на час розгляду справи не закінчився.

Посилання сторони захисту на початок перебігу строку притягнення до відповідальності з часу повідомлення прокуратурою фактів на наслідками проведеної в серпні 2017 року перевірки додержання вимог законодавства про запобігання корупції, суд також відхиляє, оскільки прокуратура згідно вимог ст.ст.251, 255 КУпАП не має права складати протоколи про вчинення корупційних і пов’язаних з нею правопорушень, тобто не є органом, який уповноважений виявляти правопорушення у цій сфері і збирати докази. Тому виявлення ознак правопорушень в ході перевірки здійснювалось органом Департаменту захисту економіки УЗЕ НПУ в Донецькій області, що підтверджено відповідними документами.

З урахуванням наведеного, слід визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-7 ч.1 та ст.172-7 ч.2, а також ст.172-7 ч.1 та ст.172-7 ч.2 КУпАП на підставі протоколів за №611, 612, 613 та 614 від 03.07.2018 року за вчинення ним адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, та застосувати до нього адміністративне стягнення.

Частиною 2 ст. 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За таких обставин суд вважає за необхідне накласти стягнення в межах санкції ч.2 ст. 172-7 КУпАП у вигляді штрафу у визначеному розмірі.

При цьому, в порядку ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його позитивну характеристику за місцем роботи, нагороди, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, наявність двох утриманців, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. З урахуванням цих обставин, суддя застосовує до винного мінімальний розмір штрафу, передбачений санкцією ч.2 ст.172-7 Кодексу.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Так, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.

Згідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 268, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 1 та частиною 2 ст.172-7 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень) 00 копійок, який слід сплатити на розрахунковий рахунок 31112106700035, код платежу 21081100, код банку МФО 834016, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37755456, банк отримувач - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

На підставі частини другої статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу, тобто 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в сумі 352 грн. (триста п’ятдесят дві гривні) 40 копійок, який сплатити на 31215256700001; отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст постанови оголошений 30.08.2018 року о 09:30 годині.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову подається до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В.Хандурін