Рішення № 76134274, 21.08.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/981/18

21 серпня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Кухар О.Л.

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача Завацької І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.08.2018 р. просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у прийнятті рішення щодо призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5,

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняти рішення щодо призначення з ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка досягла пенсійного віку та отримує пенсію за віком. Позивач є опікуном недієздатного сина ОСОБА_4, інваліда з дитинства І групи. У зв'язку із смертю чоловіка позивача та батька недієздатного сина ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який був пенсіонером Міністерства оборони України та на утриманні якого перебувала позивачка та її син, ОСОБА_3 від свого імені та в інтересах недієздатного сина ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» звернулася до Головного управління Пенсійного фонду із заявою від 23.04.2018 р. про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.05.2018 р. №372/Л-11 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника у зв'язку з тим, що в документах, представлених заявницею та які підтверджують родинні відносини, виявлені розбіжності у написанні прізвища померлого та осіб, які звернулися із заявою.

А саме прізвища пенсіонера Міністерства оборони України «ОСОБА_5» та прізвищ його дружини та сина «ОСОБА_3», розбіжностями у написанні прізвища померлого у свідоцтві про смерть, свідоцтві про шлюб та свідоцтві про народження сина, розбіжностями у написанні по батькові позивачки «ОСОБА_3» та «ОСОБА_3» у свідоцтві про одруження. Позивачк вважає таку відмову протиправною, причини відмови - формальними, оскільки такі розбіжності виникли у зв'язку з недоліками перекладу документів з російської на українську мову, у зв'язку з чим звернулася з позовною заявою до суду.

Ухвалою судді від 08.06.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.07.2018р.

У строк, встановлений судом, відповідачем подано відзив на позовну заяву від 19.06.2018 р., у якому відповідач позову не визнав із посиланням на норми ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 р. та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року, та вказав, що у документах померлого та заявників існують розбіжності у написанні прізвища померлого «ОСОБА_5» та «ОСОБА_5», у написанні по батькові померлого «ОСОБА_5» та «ОСОБА_5» (а.с. 28-29).

Підготовче засідання, призначене н 11.07.2018 р., відкладено на 15.08.2018 р. у зв'язку з неявкою позивачів.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 15.08.2018 р., закінчено підготовче провадження та враховуючи наявність клопотання позивача суд перейшов до розгляду справи по суті. У зв'язку з бажанням позивача уточнити позовні вимоги, розгляд справи відкладено на 21.08.2018 р.

У судовому засіданні 21.08.2018 р. представник позивача позов підтримала з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.08.2018 р. та пояснила, що позивачка ОСОБА_3 дійсно є дружиною померлого пенсіонера Міністерства оборони України ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження, а ОСОБА_4 є їхнім сином, що підтверджується свідоцтвом про народження. У документах радянського зразка прізвище позивачки, її сина та чоловіка вказано «ОСОБА_5», проте подальшому, у зв'язку з недоліками перекладу документів на українську мову, виникли розбіжності у написанні прізвищ, а саме прізвище чоловіка перекладено «ОСОБА_5», а прізвище позивача та їхнього сина «ОСОБА_3». Представник позивача наголосила на тому, що такі розбіжності є формальними та не повинні впливати на призначення позивачці та її сину пенсії у разі втрати годувальника, оскільки останні фактично були членами сім'ї (дружиною та сином) померлого пенсіонера Міністерства оборони України, позивачка досягла пенсійного віку, а її син є інвалідом з дитинства І групи, недієздатним, на момент смерті ОСОБА_5 члени сім'ї перебували на його утриманні. Представник позивача просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 19.06.2018 р. (а.с.28-29) та пояснила, що позивачка ОСОБА_3 отримує пенсію за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Оскільки з заявою про призначення позивачці та її сину пенсії у зв'язку з втратою годувальника остання звернулася 23.04.2018 р., пенсію за віком за квітень 2018 р. позивачці було виплачено, то право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника виникає з травня 2018 р. Також представник відповідача вказала, що позивачу було роз'яснено про необхідність встановлення в судовому порядку факту, що померли ОСОБА_5 та зазначений у свідоцтві про шлюб та свідоцтві про народження сина ОСОБА_5 є однією і тою ж особою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримував пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", що підтверджується довідкою про доходи пенсіонера, виданою Чортківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області від 10.07.2017 р. № 955 (а.с.14) та не заперечується стороною відповідача.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).

Також із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 23.03.1974 р. встановлено, що ОСОБА_5 1949 року народження та ОСОБА_3 1954 року народження одружились 23.03.1974 р., про що складено актовий запис №12 від 23.03.1974 р. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації одруження - ОСОБА_3. Записи у свідоцтві складено українською мовою (а.с.15).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, сформованого 11.04.2018 р., ОСОБА_5 та ОСОБА_3 одружились 23.03.1974 р., про що Виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області складено актовий запис №12 від 23.03.1974 р. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації одруження - ОСОБА_3 (а.с.16).

Також судом встановлено, що син позивачки ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Коростень Житомирської області УРСР, про що складено актовий запис №159 від 15.02.1984 р. Записи у свідоцтві складено російською мовою. Батьками дитини зазначені «ОСОБА_5» та «ОСОБА_3» (а.с.17).

В матеріалах справи знаходиться копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 1954 року народження, серії НОМЕР_5, видане Володарськ-Волинським районним управлінням Пенсійного фонду України 09.04.2004 р., відповідно до якого позивач отримує пенсію за віком (а.с.18).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6, виданого Володарськ-Волинським УПСЗН 01.07.2009 р. ОСОБА_3 1954 року народження отримує державну соціальну допомогу по догляду за сином ОСОБА_4, інвалідом І групи (а.с.21-22).

Як встановлено з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7, виданого Володарськ-Волинським районним управлінням Пенсійного фонду України 17.12.2002 р., ОСОБА_4 1982 року народження є інвалідом 1 групи з дитинства (а.с.20).

Рішенням Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2007 р. вирішено визнати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено йому опікуна - ОСОБА_3 (а.с.8).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Скала-Подільської селищної ради 24.04.2018 р. № 259 слідує, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно знаходилась на утриманні чоловіка, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23). Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Скала-Подільської селищної ради 03.04.2018 р. № 466 слідує, що ОСОБА_4, 1983 року народження, є членом сім'ї позивачки ОСОБА_3 та проживає разом з нею (а.с.19).

В подальшому ОСОБА_3 від свого імені та в інтересах недієздатного сина ОСОБА_4 на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» звернулася до Головного управління Пенсійного фонду із заявою від 23.04.2018 р. про призначення пенсії у разі втрати годувальника (а.с.9).

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.05.2018 р. №372/Л-11 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника у зв'язку з тим, що в документах, представлених заявницею та які підтверджують родинні відносини, виявлені розбіжності у написанні прізвища померлого «ОСОБА_5» та осіб, які звернулися із заявою «ОСОБА_3» (а.с.11).

Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, позивачка від свого імені та в інтересах недієздатного ОСОБА_4 звернулася з позовною заявою до суду.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами, перевіряючи рішення та дії суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовим актами.

У ч. 1 ст. 1 Закону №1788-ХІІ передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (ст. 6 Закону №1788-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (ч.2 ст.10 Закону № 1058-IV).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до положень ст. 12 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):

а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;

б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;

в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;

г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;

е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону;

є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках;

ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Як встановлено під час розгляду справи, та не заперечується стороною відповідача, ОСОБА_5 був пенсіонером Міністерства оборони України, перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримував пенсію за вислугу років.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (ч.3 ст.1 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Нормами ч. 1, 2 ст. 30 Закону №2262-ХІІ передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

У п. «а», «б» ч. 4 цієї ж статті передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.

Системно аналізуючи вказані норми, суд визнає, що право на отримання пенсії в разі втрати годувальника мають члени сімей (в тому числі дружина) загиблого, померлого або такого, що пропав безвісти військовослужбовця, та які перебували на його утриманні (якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування).

Зі змісту п. «а», «б» ч. 4 ст. 30 Закону №2262-ХІІ слідує, що дружина та син померлого військовослужбовця ОСОБА_5 вважаються непрацездатними членами його сім'ї та мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Син ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7, виданим Володарськ-Волинським районним управлінням Пенсійного фонду України 17.12.2002 р. (а.с.20), рішенням Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2007 р. визнаний недієздатним, над ОСОБА_4 встановлено опіку та призначено йому опікуна - ОСОБА_3 (а.с.8). Дружина померлого військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_3, є пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5, виданого Володарськ-Волинським районним управлінням Пенсійного фонду України 09.04.2004 р. (а.с.18). ОСОБА_3 знаходилася на утриманні чоловіка, що підтверджується довідкою виконавчого комітетом Скала-Подільської селищної ради 24.04.2018 р. № 259 (а.с.23).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 (1522-2006-п ) "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Правління пенсійного фонду України 30.01.2007 N 3-1 (далі - Порядок).

Якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії (абз. 2 п.2 Порядку.

Відповідно до п.10 Порядку, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника особам, зазначеним у пункті "а" статті 30 Закону (2262-12), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про народження; довідка з навчального закладу про навчання із зазначенням дати його закінчення, а також про перебування на повному державному утриманні; довідка Лікарсько-консультативної комісії про визнання дитини інвалідом або довідка МСЕК про визнання особи інвалідом з дитинства; копії свідоцтв про смерть батьків або інші документи, які

підтверджують відсутність батьків (у разі призначення пенсії братам, сестрам, онукам); рішення суду про всиновлення; копія рішення про опіку чи піклування (у разі призначення

пенсії дітям, які втратили обох батьків).

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах "б", "в", "д" статті 30 Закону ( 2262-12 ), додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті "д" статті 30 Закону ( 2262-12 ).

Однак, за наслідками розгляду поданих документів листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.05.2018 р. №372/Л-11 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника у зв'язку з тим, що в документах, представлених заявницею та які підтверджують родинні відносини, виявлені розбіжності у написанні прізвища померлого та осіб, які звернулися із заявою. Інших підстав для відмови відповідачем не вказано.

Вказане судом не приймається до уваги, враховуючи наступне.

Як слідує з матеріалів справи, при зверненні ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 23.04.2018 р., позивачкою дотримані вимоги ст. 29, 30 Закону №2262-ХІІ та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме ОСОБА_5 був пенсіонером Міністерства оборони України, помер у період одержання пенсії військовослужбовця за вислугу років, на утриманні ОСОБА_5 перебували непрацездатні члени сім'ї: син ОСОБА_4, інвалід з дитинства І групи та дружина ОСОБА_3, яка досягла пенсійного віку. При поданні заяви про призначення/перерахунок пенсії від 23.04.2018 р. позивачкою були додані наступні документи: копія паспорта, довідка податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера, копія свідоцтва про смерть годувальника, копія свідоцтва про одруження, довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого годувальника, довідка-атестат, довідка про відкриття рахунку в установі «Ощадбанку», копія трудової книжки, копія паспорта сина ОСОБА_4, копія свідоцтва про народження сина ОСОБА_4, рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, про що зазначено на зворотні сторінці заяви (а.с.9, зворот).

З матеріалів справи судом встановлено, що у переважній більшості документів, які були подані позивачкою при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, таких як паспорт позивачки та її сина, пенсійні посвідчення, свідоцтво про одруження та про народження сина та інші її прізвище та прізвище сина зазначено «ОСОБА_3», розбіжності у написанні їхнього прізвища у документах відсутні. Так само й прізвище чоловіка «ОСОБА_5» вказане у свідоцтві про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 23.03.1974 р., прізвище чоловіка та дружини після одруження «ОСОБА_3», записи у свідоцтві виконані українською мовою, не потребують перекладу, а відтак не допускають неоднакового трактування прізвища «ОСОБА_5» або «ОСОБА_5». Розбіжність, пов'язана із написанням прізвища померлого пенсіонера Міністерства оборони України «ОСОБА_5» виникла в подальшому у його паспорті та свідоцтві про смерть та очевидно виникла у зв'язку з недоліками перекладу прізвища «ОСОБА_5» з російської на українську мову.

Суд, оцінюючи дії та рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, зазначає, що дії та рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені) серед іншого, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), приходить до висновку що ОСОБА_5 і ОСОБА_5 є однією і тією ж особою, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дійсно є членами сім'ї померлого пенсіонера, належними документами підтверджено їх право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, відтак мають право на таку пенсію не зважаючи на розбіжності у написанні прізвища померлого пенсіонера. Надмірний формалізм відповідача при прийнятті оскарженої відмови призводить до несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів особи (незадовільне матеріальне забезпечення) і не виправдовує цілі, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Крім того, суд враховує, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 23.04.2018 р., нарахування та виплата їй пенсії за віком за квітень 2018 року відбулася. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, а тому суд вважає за доцільне призначення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, не з дня, наступного за днем смерті ІНФОРМАЦІЯ_11, а з 01.05.2018 р.

Оскільки при поданні позовної заяви судовий збір позивачами не сплачувався, питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46000, код ЄДРПОУ 14035769) в прийнятті рішення щодо призначення ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області прийняти рішення щодо призначення з 1 травня 2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.