Ухвала суду № 76133737, 30.08.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/3330/16-ц

провадження 2-р/201/15/18

УХВАЛА

30 серпня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про роз’яснення рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива інвестмент”, треті особи Публічне акціонерне товариство “Дніпрогаз” і ОСББ “Бельведер Шаумяна, 10” про визнання права спільної сумісної власності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 березня 2016 року звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ “Перспектива інвестмент” про визнання права спільної сумісної власності.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року позовну заяву задоволено.

Представник позивача 05 квітня 2018 року звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі.

13 серпня 2018 року по справі ухвалено додаткове рішення суду.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 29 серпня 2018 року звернувся до суду з заявою про роз’яснення додаткового рішення суду по справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз’яснення рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Перевіривши матеріали справи та заяву, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що враховуючи матеріали справи надані та добуті докази, а також встановленими судом під час розгляду обставинами та з урахуванням мотивів, з яких суд вважав вставленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення по справі 13 березня 2018 року ухвалено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яким позовну заяву задоволено, а саме: визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право спільної сумісної власності на розташовані в будинку № 10 по вул. Архітектора Дольника в м. Дніпрі технічні приміщення загальною площею 141.5 кв. м. та приміщення дахової котельні загальною площею 91.5 кв. м.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива інвестмент” на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на судовий збір в сумі 562 грн..

Зазначене рішення суду у встановленому законом порядку набрало законної сили.

Вказаним судовим рішенням дійсно не було вирішено питання стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, а саме: про визнання право спільної сумісної власності на розташовані в будинку № 10 по вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро наступні допоміжні приміщення, його конструктивні елементи і технічне обладнання: газопроводи середнього та низького тиску та споруди до них, що прокладені до житлового будинку №10 п вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро (т.1 а.с.101, 102).

В зв’язку з вище зазначеним 13 серпня 2018 року по справі ухвалено додаткове рішення суду, стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання право спільної сумісної власності на розташовані в будинку № 10 по вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро наступні допоміжні приміщення, його конструктивні елементи і технічне обладнання: газопроводи середнього та низького тиску та споруди до них, що прокладені до житлового будинку №10 п вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро – відмовлено.

Враховуючи зазначене, суд бере до уваги, що при розгляді справи судом були досліджені всі обставини справи, розглянуті конкретно всі заявлені позовні вимоги, з урахуванням ухваленого додаткового рішення суду, їх формулювання знайшли своє вірне відображення в зазначених рішеннях суду, також в рішенні та додатковому рішенні суду конкретно відображено аналіз обставин справи та правового обґрунтування, проаналізовано надані та добуті судом докази, по всім заявленим позовним вимогам надано висновок суду та в рішенні суду містяться посилання на відповідні норми матеріального та процесуального права, а тому зазначене рішення не містить недоліків, що можуть бути усуненні лише ухваленням додаткового рішення.

Також судом було встановлено, що зазначене додаткове рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, а тому зазначене ускладнює реалізацію рішення суду.

Пунктом 21 постанови № 14 пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що відповідно до статті 221 ЦПК ( 1618-15 ) роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Виходячи з вище викладеного та з метою захисту прав та інтересів особи, яка звернулася за захистом своїх особистих майнових прав та інтересів та відновлення становища, яке існувало до його порушення, а також з метою виконання рішення суду його слід роз’яснити.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної заяви про роз’яснення рішення суду по цій справі, оскільки додаткове рішення суду дійсно може бути незрозумілим, для учасників справи, та зазначене ускладнює реалізацію рішення суду, таким чином, заява підтверджена, обґрунтована і ґрунтується на вимогах закону, та є передбачені законом підстав для її задоволення, а тому враховуючи зазначене ця заява підлягає задовольнити та суд вважає можливим роз’яснити додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року та зазначити, що слід вважати, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право спільної сумісної власності на розташовані в будинку № 10 по вул. Архітектора Дольника в м. Дніпрі технічні приміщення загальною площею 141.5 кв. м. та приміщення дахової котельні загальною площею 91.5 кв. м.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива інвестмент” на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на судовий збір в сумі 562 грн., а додатковим рішенням суду ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання право спільної сумісної власності на розташовані в будинку № 10 по вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро наступні допоміжні приміщення, його конструктивні елементи і технічне обладнання, а саме: газопроводи середнього та низького тиску та споруди до них, що прокладені до житлового будинку №10 п вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 7, 13, 89, 258-261, 271, 353, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про роз’яснення рішення суду – задовольнити.

Роз’яснити додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року та зазначити, що слід вважати, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право спільної сумісної власності на розташовані в будинку № 10 по вул. Архітектора Дольника в м. Дніпрі технічні приміщення загальною площею 141.5 кв. м. та приміщення дахової котельні загальною площею 91.5 кв. м.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива інвестмент” на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на судовий збір в сумі 562 грн., а додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання право спільної сумісної власності на розташовані в будинку № 10 по вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро наступні допоміжні приміщення, його конструктивні елементи і технічне обладнання, а саме: газопроводи середнього та низького тиску та споруди до них, що прокладені до житлового будинку №10 п вул. Архітектора Дольника в м. Дніпро.

Ухвала набрала законної сили 30 серпня 2018 року.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя О.А. Антонюк