Ухвала суду № 76133698, 30.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3913/18

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

30 серпня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Львові заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Товариство з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області про включення ТзДВ «Укр-Мідь» (код ЄДРПОУ 40648515) до переліку ризикових платниківподатків;

- зобов’язати комісію Головного управління ДФС у Львівській області виключити ТзДВ «Укр-Мідь» (код ЄДРПОУ 40648515) з переліку ризикових платників податків.

Разом із позовною заявою 29.08.2018 року за вх. №26967 позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області про включення Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» до переліку ризикових платників податків.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що протиправність дій Головного управління ДФС у Львівській області, щодо включення Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» до переліку ризикових платників податків користування полягає у тому, що такі дії прийняті безпідставно, а зокрема: відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотриманням принципу розсудливості, пропорційності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення вчинилися дії щодо включення товариства до переліку ризикових платників податків, що призвело до перешкоджання господарської діяльності позивача.

Більше того, позивач наголошує, що внаслідок такого рішення зупинена реєстрація податкових накладних ТзДВ «УКР-МІДЬ», що призвело до неможливості відшкодування податку на додану вартість покупцями товариства та фактично збільшенням вартості продукції товариства на 20%, що робить таке товариство не конкурентоспроможними на ринку та в подальшому призведе до неминучого банкрутства. Таким чином, на думку заявника існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акту.

Суд при вирішенні клопотання про забезпечення адміністративного позову виходив з наступного.

Так, судом встановлено, що 07 серпня 2018 року при реєстрації податкової накладної №28 позивачеві стало відомо, що комісією ГУ ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення про включення ТзДВ «УКР-МІДЬ» до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Як наслідок в результаті прийнятого рішення відбулося автоматичне блокування реєстрації виписаних податкових накладних позивача, де в квитанції №1 зазначено, документ прийнято/реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критерії ризиковості платника податку».

Крім того, судом враховуються пояснення позивача про те, що зупинена реєстрація податкових накладних ТзДВ «УКР-МІДЬ», що відбулась внаслідок такого рішення призвела до неможливості відшкодування податку на додану вартість покупцями ТзДВ «УКР-МІДЬ» та фактично збільшенням вартості продукції товариства на 20%, що робить таке товариство не конкурентоспроможними на ринку та в подальшому призведе до неминучого банкрутства.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно ч.4 ст.150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд відповідно до ч.1 ст.150 КАС України за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно ч.2 ст. 150 КАС України допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Поданими заявником доказами підтверджуються доводи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, а так само ускладнити і ефективний захист і унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд згідно ч.2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно ч.6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Оскільки, судом встановлено, що вищевказане рішення зумовлює настання негативних наслідків для товариства, що полягають у створенні додаткових перешкод у здійсненні господарських операцій, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача позов має бути забезпечено шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області про включення Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» (код ЄДРПОУ 40648515) до переліку ризикових платників податків, в частині, що стосується вказаного товариства.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд, -

ухвалив:

Заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» про забезпечення позову у справі №1340/3913/18 - задовольнити.

Зупинити дію рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області про включення Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» (код ЄДРПОУ 40648515) до переліку ризикових платників податків в частині, що стосується Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» (код ЄДРПОУ 40648515) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1340/3913/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Укр-Мідь» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії.

Ухвала в частині вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна