Рішення № 76133519, 23.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 серпня 2018 року (12 год. 35 хв.)Справа № 808/2582/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - Туркіна В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (69089, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (позивач) до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач), у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування недоїмки із сплати єдиного соціального внеску у розмірі 41774,20 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-402-17 від 12.06.2018.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату недоїмки за ЄСВ, проте позивач, на виконання приписів податкового законодавства своєчасно здійснював оплату ЄСВ, що підтверджується відповідними платіжними документами. Проте, 06.04.2016 в ПАТ «КБ Хрещатик» введено тимчасову адміністрацію, у зв'язку із чим перераховані позивачем кошти не надійшло до бюджету. Станом на час введення тимчасової адміністрації на поточному рахунку позивача знаходились грошові кошти у сумі 563454,12грн. Таким чином позивач вважає дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати ЄСВ та вимогу про сплату боргу протиправними.

Ухвалою суду від 02.07.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 31.07.2018. У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 16.08.2018.

У зв'язку із перебування судді Калашник Ю.В. в період з 14.08.2018 по 17.08.2018 на лікарняному, підготовче засідання перенесено на 23.08.2018.

Протокольною ухвалою суду від 23.08.2018 судом закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 23.08.2018.

У судовому засіданні 23.08.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№22933 від 23.07.2018). Зокрема вказав, що згідно інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.05.2018 у позивача наявний борг зі сплати єдиного внеску у розмірі 41774,20грн. Відповідальність за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. Вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 23.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмовий відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Позивач є приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу.

Судом встановлено, що позивачем 05.04.2016 сформовано платіжні доручення:

на сплату єдиного податку за 2015 року у сумі 14500грн. (а.с.14);

на сплату єдиного податку за 2016 року у сумі 30000грн. (а.с.15).

На зазначених платіжних дорученнях міститься відмітка «Одержано банком» 05.04.2016.

25.04.2016 листом №85/01-16 позивач звернувся до ОСОБА_4 особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик» щодо ненадходження до Державного бюджету України коштів за платіжними дорученнями від 05.04.2016.

ОСОБА_4 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик» від 13.05.2016 №30/1-03/1698 позивачу повідомлено, що підставі рішення Національного банку від 05.04.2016 №234 ПАТ «КБ «Хрещатик віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням №463 запроваджено тимчасову адміністрацію (а.с.23).

31.05.2016 позивач звернувся до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя із листом №115/01-16, у якому повідомив про надання позивачем до ПАТ «КБ «Хрещатик» платіжних доручень на сплату ЄСВ та зазначив, що кошти з поточного рахунку не списані з підстав введення тимчасової адміністрації (а.с.25).

З листом аналогічного змісту позивач звернувся також до Головного управління ДФС у Запорізькій області (а.с.27).

Проте, відповідачем нараховано позивачу недоїмку із сплати єдиного соціального внеску у розмірі 41774,20 грн. та прийнято вимогу про сплату боргу № Ф-402-17.

У зв'язку із викладеним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Приписами п.1.24, п.1.29 ст.1, п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п.1.24 ст.1). Платіжна система, це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система (п.1.29 ст.1). Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (ст. 8).

Положенням п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідальність банків при здійсненні переказу передбачена приписами ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня». Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Крім того, аналіз змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також дає підстави для висновку про те, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку».

Судом встановлено, що на платіжних дорученнях від 05.04.2016 на сплату єдиного податку за 2015, 2016 роки, наявна відмітка банку «одержано банком» 05.04.2016 та відсутні будь-які ознаки того, що банком повернуто дані платіжні доручення без виконання.

Пунктом 129.6 ст.129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.129.7 ст.129 ПК України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Отже, з наданням платком податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов'язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання (Постанова Верховного суду від 03.04.2018 у справі № 809/3851/15).

Судом встановлено, що позивач подав до обслуговуючого банку належним чином оформлені платіжні доручення, які банком прийнято до виконання, проте платіж своєчасно не перерахований.

Враховуючи те, що позивач своєчасно вчинював дій щодо сплати єдиного податку, але з вини ПАТ «КБ «Хрещатик» платіж не перерахований, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану вимогу №Ф-402-17 від 12.06.2018 щодо нарахування недоїмки із сплати єдиного соціального внеску у розмірі 41774,20 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 №816/59/17.

Щодо позовних вимог про визнати протиправними дій відповідача щодо нарахування недоїмки із сплати єдиного соціального внеску у розмірі 41774,20 грн., то суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що згідно інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.05.2018 у позивача наявний борг зі сплати єдиного внеску у розмірі 41774,20грн.

Відповідно до п.19.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Таким чином, нараховуючи недоїмку відповідач діяв в межах повноважень наданих йому Податковим кодексом України.

Суд зауважує, що визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-402-17 від 12.06.2018 є належним і достатнім способом захисту прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ст. 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки відповідачем у справі є Вознесенівське управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704,80грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (69089, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-402-17 від 12.06.2018.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_3 (69089, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 704,80грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.08.2018.

Суддя Ю.В. Калашник