Рішення № 76133357, 09.08.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/914/18

09 серпня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Придаткевич Н.В.

представника позивача Нужда С.Ф.

представника відповідача Сторчак О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Джерела громадського здоров'я" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Джерела громадського здоров'я» звернулась до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області в якій просила суд визнати незаконною та скасувати постанову №ТР554/790/АВ/ТД-ФС від 08.05.2018 року про накладення штрафу у розмірі 111 690,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

На підставі Акта інспекційного відвідування громадської організації «Джерела громадського здоров'я» від 18 травня 2018 року Управлінням Держпраці Тернопільської області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР554/790/АВ/ТД-ФС у розмірі 111 690 гривень. У даній постанові зазначено, що всупереч вимогам трудового законодавства та в порушення норм ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю ГО «Джерела громадського здоров'я» використовувала найману працю без укладення трудового договору та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття особи на роботу. Водночас, позивач вказав, що відносини які склались між ним та ОСОБА_3 є цивільно-правовими. Відповідно до п. 1.2. Договору про надання послуг від 02 березня 2018 року, укладеного між ГО «Джерела громадського здоров'я» та ОСОБА_3, останній як Виконавець, виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування.

У зв'язку з викладеним просив суд скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР554/790/АВ/ТД-ФС у розмірі 111 690 гривень.

Ухвалою судді від 25 травня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 11 червня 2018 року визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено слухання справи на 20 червня 2018 року.

Ухвалами суду, постановленими в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 20 червня 2018 року, 22 червня 2018 року та 02 серпня 2018 року розгляд справи було відкладено до 09.08.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд задоволити їх повному обсязі.

Представник Управління Держпраці в Тернопільській області в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свою правову позицію Управління виклало у відзиві на адміністративний позов в якому зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування Громадської організації «Джерела громадського здоров'я» Управлінням Держпраці, встановлено, що громадянин ОСОБА_3 був допущений до виконання роботи соціального працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку позивача як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з чим позивачем порушено ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю. Підтвердженням даного факту також слугують копії договорів про надання послуг з ОСОБА_3 за січень, лютий, березень 2018 року, копія посадової інструкції соціального працівника, копія Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці (на робочому місці), копія пояснень ОСОБА_4, копія посвідчення соціального працівника.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підставний та підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 05.04.2018 р., наказу про проведення інспекційного відвідування від 16.04.2018 №227 та направлення від 16.04.2018 № 4.1/076/087 у період з 17 по 18.04.2018 було проведено захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності Громадської організації «Джерела громадського здоров'я» (а.с.44-46).

За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) було складено Акт від 18.04.2018 № ТР554/790/АВ (а.с.47-49). У даному акті зафіксовані порушення законодавства про працю, зокрема, встановлено, що в ході інспекційного відвідування громадською організацією «Джерела громадського здоров'я» надано Договори про надання послуг, укладені з громадянином ОСОБА_3 В даних договорах вбачаються ознаки трудових:

у змісті Договору про надання послуг зазначено, що предметом його є надання послуг, які властиві саме найманому працівнику згідно Класифікатора професій, частково відповідають посадовій інструкції соціального працівника, яка є у штатному розписі громадської організації;

Договір про надання послуг з місяця в місяць переукладався, при цьому Виконавець не змінювався. Зокрема, дія договору: 03.01.2018р. - 31.01.2018р., 01.02.2018р.-27.02.2018р.;

режим робочого часу в Договорі надання послуг контролюється Замовником - Виконавець має чітко дотримуватись доведеного йому маршруту, натомість при цивільно - правових відносинах Виконавець має сам організовувати і виконувати свою роботу;

із громадянином ОСОБА_3.10.01.2018року проведено інструктаж по охороні праці на робочому місці (стаття 29 Кодексу законів про працю України);

Виконавець зобов'язаний вести облікову документацію для звітності проекту, що є обов'язком штатного працівника;

щомісяця Виконавець подавав Звіт про використані ТМЦ медичного призначення, що є ознакою матеріальної відповідальності (стаття 130 Кодексу законів про працю України);

протягом січня - березня 2018року вартість послуг обумовлених Договором про надання послуг залишалася незмінною і становила 3240,00 грн, що вказує на зарплату штатного працівника на умовах неповного робочого часу.

Крім того, громадянин ОСОБА_3 (Виконавець) проходив навчання як соціальний працівник, що є характерною ознакою трудових відносин (стаття 201 Кодексу законів про працю України), йому видане посвідчення соціального працівника.

Таким чином, ОСОБА_3 був допущений до виконання роботи соціального працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку ГО "Джерела громадського здоров'я" як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (копії договорів з додатками про надання послуг з ОСОБА_3 за січень, лютий, березень 2018 року, копія посадової інструкції соціального працівника, копія Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці (на робочому місці), копія пояснень ОСОБА_4, копія посвідчення соціального працівника).

За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) на підставі виявленого порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України було внесено припис від 18.04.2018 р. №ТР554/790/АВ/П щодо приведення у відповідність оформлення трудових відносин (укладання трудових договорів) згідно чинного законодавства України, а саме ст. 21, 24 КЗпП України.

Окрім того, 08 травня 2018 року Управлінням Держпраці у Тернопільській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР554/790/АВ/ТД-ФС, якою на Громадську організацію «Джерела громадського здоров'я», за порушення ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, накладено штраф у розмірі 111 690 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Визначаючись щодо правовідносин які виникли між сторонами суд виходив з наступного.

Відповідно до положень ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.п.3 п.4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Управління Держпраці в Тернопільській області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду в Тернопільській області та Територіальної державної інспекції з питань праці в Тернопільській області.

Заходи державного контролю (інспекційні відвідування) проводяться відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок 295).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 5 Порядку 295 передбачено підстави здійснення заходів державного контролю, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Підпунктом 3 визначено, що заходи проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1. 2. 4-7 цього пункту.

Виходячи з наведених положень діючого законодавства, Управління Держпраці у Тернопільській області має право на здійснення перевірок за додержанням підприємствами, установами та організаціями законодавства про працю та складання, за результатами перевірки, документів відповідно до положень.

Як зазначено в спірній постанові, громадянин ОСОБА_3 був допущений до виконання роботи соціального працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку позивача як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з чим позивачем порушено ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регламентуються Кодексом законів про працю (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частинами 1, 3 ст.24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина перша ст.23 КЗпП передбачає, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17.

Суд звертає увагу на той факт, що заяви про прийняття на роботу ОСОБА_3 не подавав, наказ про прийняття його на роботу не приймався.

Водночас між позивачем та ОСОБА_3 02.03.2018 року було укладено Договір про надання послуг, згідно п. 1.2. якого ОСОБА_3, як Виконавець, виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування (а.с.37-38).

За даним Договором ОСОБА_3 зобов'язується надати послуги щодо налагодження та координації дій, цілей і завдань у рамках конкретного проекту, який має назву «Сьогодення з проекцією на майбутнє», і саме для реалізації конкретного проекту із ним укладено договір цивільно-правового характеру. Даний проект не є основним у діяльності ГО «Джерела громадського здоров'я», а лише однією із складових частин роботи.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата за даним Договором здійснюється протягом 20-ти робочих днів після підписання Акту про надання послуг обома сторонами.

Таким чином, саме наявність Акту надання послуг, як підтвердження кінцевого результату надання ОСОБА_3 послуг є основною метою, для якої укладається даний договір, а не сам процес виконання такої роботи, як передбачено трудовим договором.

Так, до матеріалів справи долучений Акт про надання послуг та письмовий звіт про виконану роботу від 30 березня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_3 на виконання умов Договору про надання послуг від 02.03.2018 в рамках проекту «Здорове майбутнє» виконав та передав наступні роботи: встановив контакт з цільовою групою проекту та залучив нових клієнтів проекту; мотивував клієнтів до проходження само тестування на ВІЛ і вірусні гепатити; робив облік шприців та інформаційної літератури; проводив консультування клієнтів проекту за принципом «рівний-рівному»; виїжджав на мобільній амбулаторії в населенні пункту для само тестування; інформував клієнтів щодо профілактики, виявлення та лікування туберкульозу, проводив скринінгове опитування клієнтів проекту; здійснював супровід клієнта з позитивним результатом до медичного закладу (а.с.38-39).

В матеріалах справи наявні також Договори про надання послуг, Акти про надання послуг та письмові звіти про виконану роботу за результатами роботи ОСОБА_3 у січні та лютому 2018 року (а.с.8-13).

У спірній постанові зазначається, що Договором встановлено режим робочого часу, а саме ОСОБА_3 повинен чітко дотримуватись доведеного йому маршруту.

Разом з тим, наведене не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Режимом робочого часу є порядок розподілу норми робочого часу протягом відповідного календарного року. Елементами режиму робочого часу є: час початку та закінчення роботи; тривалість перерв для відпочинку та харчування; тривалість і порядок чергування змін.

Відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ст. 52 КЗпП для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

Договір укладений між ГО «Джерела громадського здоров'я» та ОСОБА_3 не містять положень про чітко сформований графік роботи, а також відповідальності за порушення такого графіку.

Водночас встановлення маршрутів випливає із самої суті послуг, які надаються ОСОБА_3 для реалізації проекту «Сьогодення з проекцією на майбутнє».

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та Договори про надання послуг укладених між Громадською організацією «Джерела громадського здоров'я» та ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що всі вимоги до такої угоди сторонами дотримані, а відтак виконання ОСОБА_3 робіт обумовлених договором про надання послуг не може визнаватись, як допуск до роботи без укладення трудового договору, оскільки в даному випадку діяв цивільно-правовий договір.

Додатково суд зазначає, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала адміністративна справа за матеріалами Управління Держпраці у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності керівника громадської організації «Джерела громадського здоров'я» ОСОБА_5 за ч.1,3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.93-97).

Предметом розгляду даної справи було, зокрема, фактичний допуск ОСОБА_4 як керівника Громадської організації «Джерела громадського здоров'я» громадянина ОСОБА_3 до виконання роботи соціального працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку позивача як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_4 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Адміністративну справу відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити. Провадження у справі стосовно ОСОБА_4 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.44 КУпАП закрити у зв'язку з наявністю обставин, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.44 КУпАП.

У вказаній постанові зазначено, що позиція контролюючого органу про те, що з Договорів про надання послуг укладених між позивачем та ОСОБА_3 вбачаються ознаки трудових не відповідають змісту Договорів про надання послуг від 03 січня 2018 року, від 01 лютого 2018 року та від 02 березня 2018 року, укладених між ГО «Джерела громадського здоров'я» в особі керівника ОСОБА_4 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець).

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року встановлено відсутність складу правопорушення.

Це рішення набрало законної сили та має прєюдиційне значення для даної справи. Преюдиція - це обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти на підлягають доказуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР554/790/АВ/ТД/-ФС від 08 травня 2018 року визнати протиправною та скасувати

Стягнути на користь громадської організації "Джерела громадського здоров'я" понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.