Постанова № 76133284, 30.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 р. Справа №1840/2993/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування висновку та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- визнати незаконним та скасувати висновок № 121 комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності понад дворічний термін;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, як інваліду другої групи, одноразову грошову допомогу з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі - 297 300 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.10.2015 йому вперше було встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності: травма, захворювання пов'язане із захистом Батьківщини. З тих же підстав 25.09.2017 йому встановлено ІІ групу інвалідності. У зв'язку з цим позивач подав до СОВК заяву з пакетом документів про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку із встановленням II групи інвалідності. Рішенням засідання Комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 24.11.2017 № 121 п. 8 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, одночасно, було зазначено, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін, що згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності.

Вищевказане рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивач вважає протиправним, оскільки має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності згідно Порядку № 975 в розмірі, визначеному у п.п. 3 пункту 6 вказаного Порядку - 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2017.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача 27.08.2018 подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що зміна групи інвалідності позивача відбулась понад дворічний термін, що не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності. Крім того, наголосив на тому, що відповідно до рішення комісії Міноборони від 20.11.2015 № 53 ОСОБА_1 призначена одноразова грошова допомога саме на підставі довідки МСЕК серії АВВ № 933495, якою встановлено ІІІ групу інвалідності. 14.12.2015 вказана сума була перерахована позивачу на особистий рахунок.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.10.2015 ОСОБА_1 було встановлено III групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК Серії 10 ААВ № 933574 (а.с.18). Причина інвалідності - захворювання пов'язане з захистом Батьківщини.

У жовтні 2015 позивач подав до СОВК заяву з пакетом документів про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку із встановленням IІI групи інвалідності (а.с.13).

Згідно копії витягу з Протоколу засідання комісії з питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.11.2015 № 53 ОСОБА_1 на підставі довідки МСЕК Серії 10 ААВ № 933574 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 182 700 грн. (а.с. 14). 14.12.2015 вказана сума була перерахована позивачу на особистий рахунок, що підтверджується копіями повідомлення про призначення та перерахунок на особовий рахунок виплати, виписки з карткового рахунку обслуговування клієнтів (а.с. 15-17) та вказана обставина не заперечується позивачем.

З тих же підстав 25.10.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджуються довідкою МСЕК серія 12 AAA № 667135 (а.с. 19).

На підставі викладеного вище, позивач подав до СОВК заяву з пакетом документів про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку із встановленням II групи інвалідності.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 24.11.2017 № 121 п. 8 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності. Допомога у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 182 700 грн. (а.с. 21).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011- XII), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975).

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст. 16 Закону, встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

В силу ч. 9 ст. 16-3 Закону, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, яка прийнята відповідно до п. 2 ст. 16-2, п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Верховний Суд України у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 № 21-446а14, від 21.04.2015 № 21-135а15, від 10.03.2015 № 21-563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Щодо доводів відповідача з посиланням на п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що групу інвалідності ОСОБА_1 змінено понад дворічний термін, суд зазначає наступне.

Частинами 2, 4 ст. 16-3 наведеного Закону передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено з 09.10.2015 за наслідками первинного огляду (а.с. 18), в той час, як ІІ групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено з 25.09.2017 за наслідками повторного огляду (а.с. 19), тобто зі сплином передбаченого дворічного строку.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

Так, в силу ст. 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме зміни групи інвалідності за часовий проміжок з 2014 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 20.06.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справа № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.

Суд погоджується із твердженням позивача про безпідставність відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з огляду на положення ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, та вважає, що в даному випадку виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої п.п. 2 п. 6 Порядку № 975 має бути здійснена з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, позивач просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд зазначає, що такі дії Міністерства оборони України знайшли своє відображення у рішенні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеному у п. 8 протоколу № 121 від 24.11.2017, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відтак, оскільки саме рішення Комісії Міністерства оборони України 19.09.2017, викладене у п. 8 протоколу № 121 від 24.11.2017, тягне за собою негативні наслідки для позивача, суд вважає, що достатнім та ефективним засобом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправним і скасування вказаного рішення.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, як інваліду другої групи, одноразову грошову допомогу з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі - 297 300 грн., то суд відмовляє у їх задоволенні, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1, як інваліду другої групи, одноразову грошову допомогу з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі - 297 300 грн., з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Враховуючи викладене, суд з метою захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконним та скасування висновку та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у п. 8 протоколу № 121 від 24.11.2017 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022) вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, з урахуванням проведених виплат та факту подання ОСОБА_1 усіх документів передбачених законодавством.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко