Рішення № 76132436, 29.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р. Справа№0540/6115/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85001, АДРЕСА_1)

до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 8500, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А)

про визнання протиправним та скасування рішення від 9 липня 2018 року, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 9 липня 2018 року, зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи періоди роботи позивача з 18 грудня 1995 року по 11 квітня 1996 року, з 23 квітня 1996 року по 4 грудня 1996 року в якості гірничого робітника підземного 3 розряду, з 7 квітня 1998 року по 13 липня 1999 року в якості гірничого робітника очисного забою на шахті «Лідіївка», з 19 липня 1999 року по 23 травня 2000 року в якості гірничого робітника з ремонту гірничих виробок та з 24 травня 2000 року по 8 січня 2006 року в якості гірничого робітника очисного вибою, з 6 жовтня 2010 року по 25 серпня 2014 року в якості гірничого майстра та помічника начальника дільниці підземного транспорту на шахті «ім. О.Ф. Засядько».

Ухвалою від 30 липня 2018 року суд прийняв до розгляду адміністративну справу та відкрив провадження в адміністративній справі № 0540/6115/18-а.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26 червня 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви, як того вимагає чинне законодавство, додав усі необхідні документи. 9 липня 2018 року рішенням № 2189 було відмовлено в призначенні пенсії. Вважає рішення відповідача від 9 липня 2018 року про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що рішенням начальника управління від 9 липня 2018 року № 2189 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу за частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не були зараховані періоди праці на шахті «Лідіївка» з 18 грудня 1995 року по 11 квітня 1996 рік, з 23 квітня 1996 року по 4 грудня 1996 рік в якості гірничого робітника підземного 3 розряду, з 7 квітня 1998 року по 13 липня 1999 рік в якості гірничого робітника очисного забою та на шахті «ім. О.Ф. Засядько» з 19 липня 1999 року по 23 травня 2000 рік в якості гірничого робітника з ремонту гірничих виробок та з 24 травня 2000 року по 8 січня 2006 рік в якості гірничого робітника очисного вибою, з 6 жовтня 2010 року по 25 серпня 2014 рік в якості гірничого майстра та помічника начальника дільниці підземного транспорту через відсутність уточнюючих довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 08 місяців 12 днів, у тому числі пільговий стаж за ст. 14-25 складає - 03 роки 09 місяців 04 дні. Також, управління зазначає, що до адміністративного позову ОСОБА_1 надає довідки, копії наказів про результати атестації робочих місць, які підписані та завірені

особами та печаткою так званої «ДНР». З цього приводу відповідач зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку. Крім того, відповідач зазначає, що на виконання вимог чинного законодавства управлінням 3 серпня 2018 року за № 12841/04 до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдїївці був направлений запит, щодо сприяння у витребуванні довідки уточнюючої пільговий характер роботи за період з 19 липня 1999 року по 8 січня 2006 рік та з 6 жовтня 2010 року по 25 серпня 2014 рік на шахті «ім. О.Ф. Засядько». Станом на час подання цього позову до суду та складання відзиву на нього, відповідь на адресу управління не надходила. Отже, відсутні підстави для врахування зазначених в довідках відомостей про роботу у спірний період праці. Виходячи з обставин справи та наведених вимог законодавства, управління вважає прийняте начальником управління рішення від 9 липня 2018 року № 2189 про відмову в призначенні пенсії є правильним, обґрунтованим та прийнятим в межах чинного законодавства.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Кіровським РВ ДМС УМВС України в Донецькій області 21 березня 1998 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 30 жовтня 2014 року № НОМЕР_2.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами № 7-17 у трудовій книжці серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 підтверджується, що 18 грудня 1996 року позивача було прийнято гірничим робітником підземним 3 розряду на шахту «Лідіївка» та 11 квітня 1996 року відповідно до наказу від 12 квітня 1996 року № 299К був звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики. 23 квітня 1996 року відповідно до наказу від 24 квітня 1996 року № 327/к позивач був прийнятий гірничим робітником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті на шахту «Лідіївка» та 4 грудня 1996 року відповідно до наказу від 11 грудня 1996 року № 1024/к був звільнений у зв'язку із призивом на військову службу. 7 квітня 1998 року відповідно до наказу від 8 квітня 1998 року позивач був прийнятий на шахту «Лідіївка» учнем гірничого робітника очисного вибою підземним з повним робочим днем у шахті та 13 липня 1999 року був звільнений відповідно до наказу від 13 липня 1999 року № 710/к. 19 липня 1999 року позивач був прийнятий до Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» підземним гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток 4 розряду з повним робочим днем у шахті та 8 січня 2006 року відповідно до наказу від 10 січня 2006 року № 64/к був звільнений за власним бажанням. 6 жовтня 2010 року позивач був прийнятий до Шахта ім. О.Ф. Засядька підземним гірничим майстром з повнимробочем днем у шахті відповідно до наказу від 6 жовтня 2010 року № 1875/к та 25 серпня 2014 року відповідно до наказу від 26 серпня 2014 року № 988/к позивач був звільнений з підприємства.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 26 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Дана заява була прийнята відповідачем 26 червня 2018 року, зареєстрована за номером 2189, про що свідчить розписка-повідомлення.

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 26 червня 2018 року № 2189 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та 9 липня 2018 року за № 2189 будо прийнято рішення про відмову в призначені позивачу пенсії. Даним рішенням відповідач зазначив наступне. Позивачем були надані наступні документи: заяву про призначення пенсії № 2189 від 26 червня 2018 року, копію довідки від 30 жовтня 2014 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію трудової книжки НОМЕР_4, копію військового квитка НОМЕР_5, копію довідки Фонду соціального страхування України №03/73 від 16 січня 2018 року, копію паспорту, копію ідентифікаційного номеру. У зв'язку з тим, що заявник не надав довідки, уточнюючі пільговий характер роботи до пільгового стажу не зараховувані наступні періоди роботи з 18 грудня 1995 року по 11 квітня 1996 року, з 23 квітня 1996 року по 4 грудня 1996 року в якості гірничого робітника підземного 3 розряду, з 7 квітня 1998 року по 13 липня 1999 року в якості гірничого робітника очисного вибою на шахті «Лідіївка», яка знаходиться в м. Донецьк. Згідно розпорядження Кабінета Міністрів України № 1085-р від 7 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Донецьк належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про спеціальний стаж за вищевказані періоди роботи. Також до підземного стажу не зараховані періоди роботи заявника з 19 липня 1999 року по 23 травня 2000 року в якості гірничого робітника з ремонту гірничих виробок та з 24 травня 2000 року по 8 січня 2006 року в якості гірничого робітника очисного вибою, з 6 жовтня 2010 року по 25 серпня 2014 року в якості підземного гірничого майстра та помічника начальника дільниці підземного транспорту на шахті «ім. О.Ф. Засядька» у зв'язку з тим, що заявник не надав довідки, уточнюючі пільговий характер роботи. Право на пенсію заявник набуде після досягнення 50 років - 20 вересня 2027 років за наявності загального страхового стажу 24 роки 06 місяців.

Суд зазначає, що позивачем як докази наявного пільгового стажу до суду також були надані наступні документи: довідки від 20 квітня 2018 року № 82, 83, наказ від 25 грудня 1998 року № 1437/к, від 10 серпня 1995 року № 484, індивідуальні відомості про застосовану особу форми ОК5.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з нормами статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача в шахті «Лідіївка» з 18 грудня 1995 року по 11 квітня 1996 року, з 23 квітня 1996 року по 4 грудня 1996 року в якості гірничого робітника підземного 3 розряду, з 7 квітня 1998 року по 13 липня 1999 року, а також в шахті ім. О.Ф. Засядька з 19 липня 1999 року по 23 травня 2000 рік в якості гірничого робітника з ремонту гірничих виробок та з 24 травня 2000 року по 8 січня 2006 рік в якості гірничого робітника очисного вибою, з 6 жовтня 2010 року по 25 серпня 2014 рік в якості гірничого майстра та помічника начальника дільниці підземного транспорту з тих підстав, що позивачем не надані уточнюючи довідки про пільговий характер роботи, оскільки дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача та наданими позивачем наказами. Суд зазначає, що норми пункту 20 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що підприємство шахта «Лідіївка» зареєстроване в м. Донецьку та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, з огляду на наступне.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відносяться до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд погоджується, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. Як встановлено судом, наявність пільгового стажу за дані періоди підтверджуються належними записами в трудовій книжці позивача.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо неприйняття до уваги довідок від 20 квітня 2018 року № 82, № 83, виданими установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Зазначені довідки містять відомості про роботу позивача на шахті «Лідіївка». Суд зазначає, що згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України № 428-р від 5 квітня 2015 року) м. Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи їх посадові особи на тимчасово непідконтрольній Україні території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом і будь який акт, виданий вказаними органами є недійсним та не створює правових наслідків. Отже, усі документи, видані на непідконтрольній українській владі території, вважаються недійсними та не створюють правових наслідків.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 9 липня 2018 року № 2189 про відмову у призначенні пенсії.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу спірні періоди роботи на підприємствах до пільгового стажу, суд зазначає, наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, зарахування до пільгового стажу і призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 червня 2018 року № 2189 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу позивача період роботи з 18 грудня 1995 року по 11 квітня 1996 року, з 23 квітня 1996 року по 4 грудня 1996 року в якості гірничого робітника підземного 3 розряду, з 7 квітня 1998 року по 13 липня 1999 року в якості гірничого робітника очисного забою на шахті «Лідіївка», з 19 липня 1999 року по 23 травня 2000 року в якості гірничого робітника з ремонту гірничих виробок та з 24 травня 2000 року по 8 січня 2006 року в якості гірничого робітника очисного вибою, з 6 жовтня 2010 року по 25 серпня 2014 року в якості гірничого майстра та помічника начальника дільниці підземного транспорту на шахті «ім. О.Ф. Засядько», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанцій від 17 липня 2018 року № 3927357 у сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85001, АДРЕСА_1) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, 8500, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А) про визнання протиправним та скасування рішення від 9 липня 2018 року, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 9 липня 2018 року № 2189 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 червня 2018 року № 2189 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 18 грудня 1995 року по 11 квітня 1996 року, з 23 квітня 1996 року по 4 грудня 1996 року в якості гірничого робітника підземного 3 розряду, з 7 квітня 1998 року по 13 липня 1999 року в якості гірничого робітника очисного забою на шахті «Лідіївка», з 19 липня 1999 року по 23 травня 2000 року в якості гірничого робітника з ремонту гірничих виробок та з 24 травня 2000 року по 8 січня 2006 року в якості гірничого робітника очисного вибою, з 6 жовтня 2010 року по 25 серпня 2014 року в якості гірничого майстра та помічника начальника дільниці підземного транспорту на шахті «ім. О.Ф. Засядько», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 650 грн.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 29 серпня 2018 року. Повне судове рішення складено 29 серпня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.