Рішення № 76132369, 30.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1049/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-зерно-продукт” до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування розрахунку та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Волинь-зерно-продукт” (далі – ТзОВ “Волинь-зерно-продукт”) звернулося з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 07.05.2018 року та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №041792 від 04.06.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.05.2018 року за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF FT ХF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТзОВ “Волинь-зерно-продукт”, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області встановлено, що загальна маса транспортного засобу склала 39300 кг, навантаження на першу вісь – 7550 кг, на другу – 11550 кг, на строєну вісь – 20200 кг. На підставі результатів зважування працівниками Укртрансбезпеки було складено довідку №0003795 від 07.05,2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0010720 від 07.05.2018 року, які в сукупності стали підставою для видачі розрахунку №1 від 07.05.2018 року, який покладає на позивача обов'язок сплатити 18,20 євро плати за проїзд на користь місцевого бюджету. Також вказані вище документи стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №041792 від 04 червня 2018 року у сумі 680 грн.

Позивач вважає даний розрахунок та постанову незаконними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки габаритно-ваговий контроль здійснено з порушенням Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі – Порядок №879) та Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року (далі - Вимог №255). Товариство вказує на те, що вищезазначений автомобіль був завантажений пшеницею у кількості 21090 кг, загальна вага якого складала 38470 кг, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 07.05.2018 року №ВЗПЛК002851 та квитанцією на зважування від 07.05.2018 року №ВЗПЛК002851. При цьому, зважування транспортного засобу проводилося на вагах автомобільних тензометричних №1307, які введені в експлуатацію та є повіреними, про що свідчить акт введення в експлуатацію та лист повірки ваг від 03.07.2017 року. Вважає, що точність вимірювання метрологічних показників даних ваг підтверджена, про що поставлено клеймо повіряючим, а тому такі показання є вірними. Водночас позивач звертає увагу на те, що на його вимогу працівники Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не надали документів, що підтверджують проведення метрологічної повірки вимірювального та зважувального обладнання, яким вони здійснювали зважування автомобіля, що належить товариству, а тому позивач вважає, що таке обладнання не пройшло обов’язкової повірки. Також позивач зазначає, що зважаючи на те, що ним перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час транспортування, тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень. Вважає, що вищенаведене призвело до фіксування невірних даних вагових показників транспортного засобу, а тому у зв’язку з цим просить визнати незаконними та скасувати оскаржуваний розрахунок та постанову.

У відзиві на позов від 19 липня 2018 року (а.с.20-33) представник відповідача позовних вимог не визнав, обґрунтовуючи тим, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 07 травня 2018 року здійснено відповідно до Порядку №879 із врахуванням вимог пунктів 21, 31-1 цього Порядку, згідно із якими плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України, або за частину, яку перевізник має намір проїхати. Звертає увагу на те, що зважування транспортного засобу позивача проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA №394. Вказаний засіб вимірювальної техніки зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CB.0300-17 та відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13 січня 2016 року (далі – Технічний регламент), та Сертифікату перевірки типу №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0, що підтверджено шляхом перевірки відповідності вимогам п.5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 “Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. ОСОБА_1 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)”. Крім того, на зазначений засіб вимірювальної техніки було видано сертифікат відповідності, що зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CВ.0300-17. Вищевказані документи видані ДП “Харківстандартметрологією”, яке є уповноваженим органом метрології, стандартизації, сертифікації і оцінки відповідності, системи управління та випробування продукції Мінекономрозвитку України. Звертає увагу на те, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки проходять метрологічну атестацію (повірку) відповідно до Технічного регламенту у випадку, якщо такі засоби вимірювальної техніки введені в експлуатацію після набрання чинності Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність”. З іншої сторони, засоби вимірювальної техніки проходять щорічну метрологічну атестацію (повірку) згідно вимог, які діяли до набрання чинності цього Закону, отримують свідоцтво про повірку, як того вимагали попередні національні еталони. У такому разі представник відповідача вважає, що на даний час законодавство не вимагає наявності свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки.

На думку представника відповідача розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 07 травня 2018 року здійснено правомірно та за невиконання позивачем припису щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 30.10.2017 року №004355 у відповідності до вимог чинного законодавства правомірно прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №041792 від 04.06.2018 року. Керуючись наведеним, просив в задоволенні позову відмовити.

В поданій до суду відповіді на відзив від 25.07.2018 року (а.с.61-64) представник позивача не погодився з доводами, наведеними у відзиві на позов з тих підстав, що в пункті навантаження та в пункті розвантаження дві повірені та сертифіковані ваги зафіксували повну масу транспортного засобу з показником 38470 кг, в той же час показники не повірених ваг відповідача зафіксували загальну масу транспортного засобу з показником 39300 кг. Вважає, що невірний показник не повірених ваг відповідача спричинив хибні покази навантаження на вісь. Також вказує на те, що ні в акті, ні в розрахунку та талоні про зважування немає жодних даних про те, яким саме засобом вимірювальної техніки проводилося зважування. Крім того, у разі відсутності свідоцтва про повірку зважувального обладнання, результати зважування таким обладнанням є нікчемними. Також зазначає, що єдиною методикою виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, що затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України та атестована у відповідності до ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром “Інститут Метрології”, свідоцтво про атестацію №02-84-08 (далі – Методика). Однак, представник позивача звертає увагу на те, що дана Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів. Також представник позивача вважає, що наявність у відповідача сертифікату перевірки типу та сертифікату відповідності не можуть виключати необхідність повірки засобу вимірювальної техніки та наявності відповідного свідоцтва про повірку. Крім того, посилається на те, що під час перевірки ваги транспортного засобу були присутні лише два працівника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, хоча відповідно до Вимог №255 обов’язкова присутність персоналу з трьох працівників. До того ж всупереч Порядку №879 транспортний засіб перевізника тимчасово не затримувався та не вимагалося приведення його вагових параметрів у відповідність до встановлених норм, а тому даний факт вказує на хибність результатів зважування транспортного засобу позивача. У зв’язку з цим представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07.05.2018 року контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області відповідно до направлення на перевірку №027280 від 05.05.2018 року (а.с.35), щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (а.с.34), на 82 км автомобільної дороги Н-22 «Устилуг - Луцьк - Рівне» в с. Забороль Луцького району, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Внаслідок такої перевірки було складено акт №0010720 від 07 травня 2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.39). У наведеному акті зафіксовано, що проведено перевірку автомобіля марки DAF XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1, причіпа (напівпричіпа) Bodex KIS 3В, номерний знак НОМЕР_2, які належать позивачу - суб’єкту господарювання ТзОВ “Волинь-зерно-продукт”, водій ОСОБА_2, найменування вантажу – пшениця, маршрут перевезення м.Луцьк - м.Устилуг; фактична маса – 39,3 т (нормативно допустима – 40 т); осьові навантаження – 7,55 т, 11,55 т, 20,2 т (при нормативно допустимих – 11 т, 11 т, 22 т).

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування №294 від 07 травня 2018 року (а.с.37).

Результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано у відповідній довідці №0003795 від 07 травня 2018 року, з якої слідує, що тип перевіреного транспортного засобу – із строєними осями з одиночними шинами (а.с.38).

Зважування транспортного засобу проводилось автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, на підтвердження відповідності якого відповідачем надано суду сертифікат перевірки типу серії СТ №000438 від 27 листопада 2017 року, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 (а.с.42), сертифікат відповідності від 27 листопада 2017 року з додатком, що зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CB.0300-17 (а.с.43-44) та декларацію про відповідність №2 від 27 листопада 2017 року (а.с.46).

Також посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було складено акт від 07 травня 2018 року за №036290 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки автомобіля марки DAF XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1, порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу при перевищені вагових обмежень над визначеними законодавством менше 7% (навантаження на ведучу вісь становить 11,55 т, при нормативно допустимих – 11 т) (а.с.36).

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 07 травня 2018 року, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 18,20 євро (а.с.40).

Крім того, 07.05.2018 року на 82 км а/д Н-22 було встановлено, що перевізником - ТзОВ “Волинь-зерно-продукт” також було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме встановлено невиконання припису начальника управління №004355 від 30.10.2017 року (а.с.57), в результаті чого начальником Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №041792 від 04.06.2018 року, якою постановлено стягнути з позивача штраф у сумі 680 грн. (а.с.52), відповідальність за яке передбачена абз. 13 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Законом України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III), Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність” від 05.06.2014 року №1314-VII (далі - Закон №1314-VII), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування”, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила №1306), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), Вимогами до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року (далі – Вимог №255).

ОСОБА_1 другою статті 29 Закону №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону №2862-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” від 26.06.2015 №592 правонаступником майна, прав та обов’язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Так, підпунктом 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, визначено завдання служби Укртрансбезпека, зокрема, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об’єктах, що використовуються суб’єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Волинській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, при цьому перевірка відповідачем проведена у повній відповідності до вимог Порядку №1567.

ОСОБА_1 першою статті 29 Закону №3353-XII визначено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до вимог статті 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Постанови №198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об’єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з вимогами пункту 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306.

Як встановлено пунктом 22.5 Правил №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком №879.

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 18 Порядку №879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред’явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Як свідчить акт від 07.05.2018 року №0010720 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.39) та довідка від 07.05.2018 року №0003795 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.38), автомобіль марки DAF FT ХF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 із причіпом Bodex KIS ЗВ, номерний знак НОМЕР_2, що належить ТзОВ “Волинь-зерно-продукт”, при перевезенні вантажу (пшениці), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 07.05.2018 року №ВЗПЛК002851 (а.с.7), мав перевищення осьового навантаження (нормативно допустиме – 11,0/11,0/22,0, фактичне – 7,55/11,55/20,2). Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 07.05.2018 року №294 (а.с.37).

Відтак, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу.

Однак, позивач не погоджується з показниками зважувального обладнання відповідача, оскільки відповідно до квитанції на зважування ТзОВ “Волинь-зерно-продукт” №ВЗПЛН002851 від 07.05.2018 (а.с.8) та товарно-транспортної накладної №ВЗПЛН002851 від 07.05.2018 (а.с.7) слідує, що маса транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1, причіп Bodex KIS ЗВ, номерний знак НОМЕР_2, менша нормативно допустимої (40 т) та становить 38470 кг. Позивач вказує на те, що зазначену масу транспортного засобу зафіксували дві повірені та сертифіковані ваги в пункті навантаження та розвантаження вантажу, в той же час показники ваг відповідача зафіксували загальну масу транспортного засобу з показником 39300 кг. При цьому позивач зазначає, що встановлення перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу відбулося не повіреним зважувальним обладнанням.

Відтак, судом при розгляді справи по суті підлягали з’ясуванню обставини достовірності визначення 07.05.2018 року маси транспортного DAF FT ХF 105.460, номерний знак НОМЕР_1, причепу Bodex KIS ЗВ, номерний знак НОМЕР_2, автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA №394.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 Порядку №879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно із пунктами 12, 13 та 14 названого Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

28 липня 2016 року наказом Міністерства інфраструктури України №255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі – Наказ №255)

Зазначений Наказ №255 встановлює вичерпний перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.

Як вбачається з матеріалів справи, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, за результатами якого 07.05.2018 року складено спірний розрахунок, був здійснений на пересувному пункті габаритно-вагового контролю.

Пунктами 1-3 розділу ІІ Вимог до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу №255 передбачено, що габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. ОСОБА_1 Проектування. ОСОБА_1 Будівництво" у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м.

Згідно із підпунктом 8 пункту 5 розділу ІІ Вимог до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу №255 пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням, зокрема свідоцтвом про повірку ваг та свідоцтвом про державну метрологічну атестацію.

Суд звертає увагу на те, що 03.07.2014 року набрав чинності Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” №1314-VII від 05.06.2014 року, яким поняття «метрологічна атестація» не наведене.

Пунктом 9 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” зазначено наступне.

Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки;

забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів;

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13.01.2016 року затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - Технічний регламент).

Дія Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1. Серед переліку засобів вимірювальної техніки, зокрема позицією №52 додатку 1 Технічного регламенту, зазначені прилади автоматизовані для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, (процедури оцінки відповідності* B+D, або B+F, або G).

Пунктом 4 Технічного регламенту наведене визначення поняттю «оцінка відповідності» - процес доведення того, що суттєві вимоги цього Технічного регламенту, які стосуються засобів вимірювальної техніки, були виконані.

Пунктом 16 Технічного регламенту зазначено, якщо відповідність засобів вимірювальної техніки вимогам цього Технічного регламенту, що до них застосовуються, було підтверджено встановленою процедурою оцінки відповідності, виробники складають декларацію про відповідність згідно з пунктами 53-56 цього Технічного регламенту і наносять знак відповідності та додаткове метрологічне маркування згідно з пунктами 57-70 цього Технічного регламенту.

Суд зазначає, що декларація про відповідність №2 від 27 листопада 2017 року (а.с.45) вказує на те, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісь 030T-AS2-PWIA №394, який використовувався 07.05.2018 року для габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Також із цієї декларації слідує, що виробник підтвердив перевірку засобу вимірювальної техніки вимогам п. 5.2 національного стандарту ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. ОСОБА_1 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)»., а також сертифікату перевірки типу №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.O.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” визначено, що затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Технічного регламенту, перевірки типу - це частина процедури оцінки відповідності, згідно з якою призначений орган досліджує технічний проект засобу вимірювальної техніки, який призначений для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології та перевіряє і підтверджує його відповідність Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які застосовуються до зазначеного засобу.

Пунктом 6 Додатку 3 до Технічного регламенту вказано, що у разі коли тип засобу вимірювальної техніки відповідає вимогам Технічного регламенту, призначений орган видає виробникові сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, який повинен містити найменування та адресу виробника, результати перевірки, умови (якщо такі є) його чинності та необхідні дані для ідентифікації затвердженого типу. До сертифіката перевірки типу можуть додаватися один або кілька додатків.

На прилади автоматизовані для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь №030T-AS2-PWIA, які використовуються Укртрансбезпекою та її територіальними органами під час здійснення габаритно-вагового контролю, виданий сертифікат перевірки типу №000438 від 27.11.2017 року, який дійсний до 27.11.2027 року. Даний документ виданий відповідно до Додатку 3, розділу «Процедури оцінки відповідності Модуль В (перевірки типу)» до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

Пунктом 28 Додатку 3 до Технічного регламенту Модуль F (відповідність типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки) вказано, що відповідність типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки - частина процедури оцінки відповідності, за допомогою якої виробник виконує зобов'язання, викладені у пунктах 29, 33, 38 і 39 цього додатка, та гарантує і заявляє під свою виключну відповідальність, що засоби вимірювальної техніки, які пройшли перевірку відповідно до положень пункту ЗО цього додатка, відповідають типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і вимогам Технічного регламенту, які застосовуються до зазначених засобів.

Пунктом 30 Додатку 3 до Технічного регламенту Модуль F зазначено, що призначений орган, обраний виробником, проводить відповідні дослідження і випробування (або доручає їх проведення) для перевірки відповідності засобу вимірювальної техніки типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та відповідним вимогам Технічного регламенту.

Відповідно до пункту 32 Додатку 3 до Технічного регламенту Модуль F, призначений орган видає сертифікат відповідності щодо проведених досліджень та випробувань і наносить свій ідентифікаційний номер на кожний перевірений засіб вимірювальної техніки або доручає його нанесення під свою відповідальність.

На засіб вимірювальної техніки, яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача було видано сертифікат відповідності від 27 листопада 2017 року з додатком, із зазначенням в останньому номерів звітів про випробування (а.с.43-44). Даний сертифікат зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CB.0300-17.

Вищезазначені документи видані ДП “Харківстандартметрологія”, яке є уповноваженим органом метрології, стандартизації, сертифікації і оцінки відповідності, системи управління та випробування продукції Мінекономрозвитку України.

Пунктами 2-6 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” передбачено наступне. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Державні еталони, яким такий статус надано в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, вважаються національними еталонами з дня набрання чинності цим Законом. Свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні в частині права проводити повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, протягом визначеного в таких свідоцтвах строку дії. Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії. Свідоцтва про атестацію на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом визначеного в них строку дії або до прийняття протягом строку дії таких свідоцтв згідно із законами України та відповідно до частини четвертої статті 7 цього Закону рішень центральних органів виконавчої влади, інших державних органів про уповноваження відповідних підприємств та організацій, їх відокремлених підрозділів на проведення певних вимірювань, не пов’язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології, але не більш як три роки з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, зважування транспортного засобу позивача проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA №394, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CB.0300-17 та відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження відповідності пересувного пункту габаритно-вагового контролю відповідачем надано сертифікат перевірки типу серії СТ №000438 від 27 листопада 2017 року, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 (а.с.42), сертифікат відповідності від 27 листопада 2017 року з додатком (а.с.43-44) та декларацію про відповідність №2 від 27 листопада 2017 року (а.с.45).

Також матеріали справи містять акт комісійного обстеження від 30 березня 2018 року відповідності наявних майданчиків, які використовуються для здійснення габаритно-вагового контролю на відповідність вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255 (а.с.48).

Сукупний аналіз наведених вище норм зазначеного Закону та Технічного регламенту вказують на те, що зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні. У зв’язку з цим суд вважає, що зазначені засоби вимірювальної техніки забезпечили виконання покладених на Укртрапсбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема п.22.5 Правил дорожнього руху, в частині визначення осьових навантажень, шляхом проведення точного габаритно-вагового контролю. Вказані обставини, на переконання суду, є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу позивача 07.05.2018 року, та спростовують доводи позивача стосовно незаконності застосування засобу вимірювальної техніки та об’єктивності результатів зважування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що формами документів, які складаються під час габаритно-вагового контролю, не передбачено вносити відомості про реквізити зважувального обладнання. Форма документів (акт, довідка), складених посадовими особами Укртрансбезпеки у Волинській області за наслідками перевірки позивача, затверджена нормативно-правовими актами, зокрема, наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 року та Порядком №879 згідно з додатками, і зазначення у таких документах будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, чинним законодавством не передбачено. У зв’язку з цим суд не бере до уваги зауваження позивача про відсутність відомостей про зважувальне обладнання у акті №001720 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 07.05.2018 року, довідці №0003795 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.05.2018 року, розрахунку №1 від 07.05.2018 року плати за проїзд та талоні про зважування від 07.05.2018 року №294.

Позивач вказує на те, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не взяли до уваги відомості маси вантажу, вказаної у товарно-транспортній накладній №ВЗПЛК002851 від 07.05.2018 року, а також на різницю між даними товарно-транспортної накладної, квитанції на зважування від 07.05.2018 року №ВЗПЛК002851 та талоном про зважування №294 від 07.05.2018 року.

Однак, суд зазначає, що маса вантажу, зазначена у товарно-транспортній накладній береться до уваги посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті лише у випадку здійснення документального габаритно-вагового контролю.

Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879 наведене визначення поняття «документальний габаритно-ваговий контроль» - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та вантажу, а також «точний габаритно-ваговий контроль» - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Таким чином, маса вантажу, зазначена v товарно-транспортній накладній береться до уваги лише тоді, коли габаритно-ваговий контроль проводиться без застосування зважувального обладнання. Оскільки працівниками відповідача проводився точний габаритно-ваговий контроль на пересувному пункті, тому суд не бере до уваги показники товарно-транспортної накладної, наданої позивачем. Щодо засобів вимірювальної техніки ТзОВ “Волинь-зерно-продукт”, то суд зазначає, що хоча і такі засоби вимірювальної техніки позивача є повіреними, однак показники такої техніки суд не бере до уваги, оскільки такі вимірювальні засоби не призначені для зважування транспортних засобів в русі та не мають технічної можливості визначити масу осьових навантажень транспортних засобів. Разом з тим, оскаржуваний розрахунок плати за проїзд №1 від 07.05.2018 року містить відомості перевищення транспортним засобом позивача виключно осьових навантажень на одиночну вісь тягача, що ніяким чином позивачем не спростовується.

Також позивач на підтвердження своєї позиції посилається на те, що ним перевозився сипучий вантаж (пшениця), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Разом з тим, пп. а) п.2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, за кріплення вантажу, а також за його зміщення під час руху транспортного засобу відповідають лише автомобільний перевізник та водій незалежно від виду вантажу та його групи.

Посилання позивача на відсутність методики виконання вимірювань по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів, що перевозять рідкий чи сипучий вантаж не є єдиною та безумовною підставою визнання протиправними дій контролюючих осіб Управління Укртрансбезпеки у Волинській області по складанню документів за наслідками перевірки.

В той же час суд звертає увагу на те, що Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, в повній мірі визначено механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, а наказом Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року затверджено вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.

Отже, відсутність розробленої методики проведення габаритно-вагового контролю, на яку посилається позивач, не спростовує вчинення ним правопорушення, зафіксованого працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області. Крім того, суд враховує і ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» пункт 19 з Порядку №879 виключений.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не було дотримано пункту 4 розділу ІІ Вимог №255, яким передбачено, що роботу пересувного пункту забезпечує персонал з трьох працівників (начальник пункту, оператор та водій), а під час проведення габаритно-вагового контролю були присутні лише два працівника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області. Однак, на підтвердження зазначеного позивач не надає жодних доказів. Як слідує з акта №036290 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2018 року (а.с.36) та довідки №0003795 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.05.2018 року, зазначені документи підписані двома працівниками відповідача, а саме: посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу. При цьому, суд звертає увагу на те, що формами даних документів не передбачено підписання таких документів водієм пересувного пункту, а тому суд не бере до уваги твердження позивача про порушення відповідачем пункту 4 розділу ІІ Вимог №255.

Як уже зазначалося, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу, належного позивачу, було встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження транспортного засобу, рух якого не дозволяється без отримання спеціального дозволу та внесення плати за проїзд.

Стосовно доводів позивача про те, що посадові особи управління Укртрансбезпеки у Волинській області не затримали транспортний засіб, що мав перевищені нормативні вагові показники, то варто зазначити, що пунктом 21 Порядку №21 імперативно визначено, що рух такого транспортного засобу забороняється. Тобто, обов’язок припинити такий рух до приведення показників до норми покладається на суб’єктів господарської діяльності, водія.

В свою чергу, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями тимчасово затримувати транспортний засіб. Такі повноваження згідно зі статтею 265-2 КУпАП мають працівники уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Також варто зауважити, що відповідно до статті 265-2 КУпАП затримання транспортного засобу дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі довідки від 07.05.2018 року №0003795 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту від 07.05.2018 року №0010720 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведено розрахунок від 07.05.2018 року №1 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 18,20 євро (а.с.40).

Розрахунок плати за проїзд від 07.05.2018 року №1 виконаний відповідно до формули, визначеної пунктом 30 Порядку №879, та з урахуванням вимог пункту 31-1 цього Порядку.

Аналіз положень чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, а також досліджені матеріали справи дають суду підстави зробити висновок, що оскаржуваний розрахунок плати за проїзд є правильним та таким, що відповідає вимогам Порядку №879, а тому не підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №041792 від 04.06.2018 року, то суд вважає, що також відсутні підстави для її задоволення.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №041792 від 04.06.2018 року застосована до позивача відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.52).

Норма абзацу 13 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачає відповідальність перевізників за невиконання приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

28.09.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області за наслідками проведеної рейдової перевірки транспортного засобу позивача складено акт проведення перевірки серії ВС №0131124, яким зафіксовано надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме - відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу (а.с.56).

Відповідно до п. 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 30.10.2017 року За результатами розгляду, на підставі п.31 Порядку №1567, до позивача застосований припис №004355, в якому пропонувалось ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» усунути виявлені порушення не пізніше 13.11.2017 року (а.с.57).

Припис щодо усунення виявлених недоліків №004355 від 30.10.2017р. вручений представнику позивача 02.11.2017 року, про що свідчить відмітка на приписі. Вказаний припис є чинним, оскільки позивачем оскаржений не був.

Таким чином, оскаржувана постанова №041792 від 04.06.2018 року винесена на підставі п.27 Порядку №1567 та абзацу 13 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за невиконання припису №004355 від 30.10.2017 року, який, в свою чергу, застосований до перевізника за порушення, виявлені в ході проведеної перевірки транспортного засобу позивача, яка мала місце 28.09.2017 року. Суд вказує на те, що жодних обґрунтувань протиправності оскаржуваної постанови №041792 від 04.06.2018 року позивачем ні у позові, ні у відповіді на відзив не наведено.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

За правилами частини першої статті 139 КАС України позивачу відшкодовуються судові витрати у разі задоволення позовних вимог. Оскільки у даному разі суд в задоволенні позову відмовляє, то судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про автомобільний транспорт”, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь-зерно-продукт” (45240, Волинська область, Ківерцівський район, село Липляни, вулиця Козацька, будинок 22, ідентифікаційний код 31496816) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, ідентифікаційний код 39816845) про визнання незаконними та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 07.05.2018 року та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №041792 від 04.06.2018 року відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук