Ухвала суду № 76132050, 27.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 565/744/18 Провадження №11-кп/773/361/18 Головуючий у 1 інстанції:Мануляк Ю.В. Категорія:в порядку КПК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів – Клока О.М., Борсука П.П.,

з участю секретаря – Павловій Н.А.,

прокурора – Тищенка В.О.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

представників потерпілих – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2018 року, якою повернуто обвинувальний акт прокурору в об’єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2018 року обвинувальний акт в об’єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201718120000008 від 03 лютого 2017 року щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України та ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам закону.

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченої ОСОБА_6 та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 Також відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_1 про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.

Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Тоді як розгляд кримінального провадження, за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі, право на захист.

В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, вказані в ньому відомості достатні для повного розуміння обвинуваченими суті висунутого відносно них обвинувачення, а наявні у ньому виявлені судом недоліки не є істотними. Також не погоджується із рішенням суду в частині відмови в продовженні строку дії обов’язків, раніше покладених судом, у зв’язку з обранням запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 та обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання щодо ОСОБА_6 Просить ухвалу суду скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Застосувати щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на 60 днів з покладенням на неї відповідних процесуальних обов’язків. Продовжити ОСОБА_3 строком на 2 місяці обов’язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть оскаржуваної ухвали та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, представників потерпілих, які підтримали апеляційну скаргу, обвинуваченого та їх захисників, які відносно задоволення апеляційної скарги заперечили, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Обвинувальний акт підлягає поверненню судом зі стадії попереднього розгляду кримінального провадження в разі, коли даний процесуальний документ не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Судом першої інстанції вказаних вимог закону при поверненні обвинувального акту прокурору дотримано не було.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого та кожного потерпілого, в тому числі, його прізвище.

Так, із змісту обвинувального акту, де зазначено анкетні відомості, вбачається, що одним із обвинувачених у кримінальних правопорушеннях є ОСОБА_3, тоді як помилкове зазначення в тексті формулювання обвинувачення та викладенні фактичних обставин прізвища обвинуваченого як ОСОБА_7, не є, на думку апеляційного суду, істотним та таким, що вплинуло на суть пред’явленого обвинувачення та право захисту від нього, і сторона захисту не ставила під сумнів те, що саме ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Містить обвинувальний акт і відомості щодо представника потерпілого – ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 30 березня 2018 року виданої управлінням освіти виконавчого комітету Вараської міської ради.

Відповідно до вимог, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З обвинувального акту вбачається, що прокурором дотримано вимоги ст. 291 КПК України, тобто обвинувальний акт містить, як виклад фактичних обставин вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, так і їх правову кваліфікацію з посиланням на статті Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті обвинувачення сформулювало не чітко, спростовується зазначеними в обвинувальному акті відомостями.

Оскільки суд не є стороною кримінального провадження, а тому не може надавати вказівки прокурору, як необхідно викласти формулювання обвинувачення або поліпшити якість обвинувального акту, тим самим, проявляючи упередженість. В обвинувальному акті викладене те обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим, тоді як суд не вправі на стадії підготовчого судового засідання робити висновки щодо повноти досудового розслідування, правильності кваліфікації дій обвинувачених та її відповідності фактичним обставинам справи.

Таким чином, на думку апеляційного суду, суд, вийшов за межі своїх повноважень, тоді як під час підготовчого судового засідання суд лише перевіряє обвинувальний акт на предмет викладення в ньому відомостей, передбачених у п.п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора в означеній частині підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового судового розгляду в тому ж суді із стадії підготовчого судового засідання.

В поданій апеляційній скарзі прокурор також вказує на незаконність судового рішення в частині відмови в задоволенні клопотань про застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання строком на 60 днів з покладенням на неї відповідних процесуальних обов’язків та продовження ОСОБА_3 строку дії обов’язків, раніше покладених судом у зв’язку з обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст. 392 цього Кодексу ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК судове провадження – кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.

Таким чином, апеляційний суд не наділений повноваженнями надавати оцінку законності та обгрунтованості рішенню суду першої інстанції, постановленого у підготовчому судовому засіданні в частині відмови у застосуванні та продовженні дії примусових заходів щодо обвинувачених, а тому апеляційна скарга прокурора в означеній частині до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2018 року, якою повернуто обвинувальний акт прокурору в об’єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України скасувати та призначити новий судовий розгляд в тому ж суді зі стадії підготовчого судового засідання.

Головуючий

Судді: