Вирок № 76132016, 29.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3503/18 Провадження №11-кп/773/319/18 Головуючий в 1 інстанції Ясельський І. В. Категорія: ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України Доповідач : Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Борсука П.П.,

суддів - Клока О.М., Лівандовської-Кочури Т.В.,

з участю секретаря - Білоуса І.Л.,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Романовського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Луцької місцевої прокуратури на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, різноробочого ПП «Фасад», раніше несудимого,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;

- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Згідно з ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.01.2018 року у кримінальному провадженні № 12018030010000098 від 10.01.2018, - скасовано.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - домашній арешт.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні.

Вироком вирішено питання речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 10 січня 2018 року в період часу з 06 год 00 хв до 12 год 00 хв він, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, пред'явив вимогу ОСОБА_3 передати йому грошові кошти в сумі 5 000 грн. із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, а саме: нанесенні близько ста ударів гумовою палицею у тіло потерпілого, опусканні його голови у відро з водою, одяганні полімерного пакету на голову з подальшим здушуванням шиї, чим обмежував доступ кисню до дихальних шляхів, в результаті чого потерпілий ОСОБА_3 виконав вимогу і написав йому розписку про повернення грошових коштів у розмірі 5000 гривень, які у зазначений час потерпілий мав принести в обумовлене місце - до місця свого проживання.

Він же 10 січня 2018 року в період часу з 06 год 00 хв до 12 год 00 хв (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, відкрито викрав належну потерпілому ОСОБА_3 сумку коричневого кольору, вартість якої згідно з висновком експертизи становить 286 гривень 67 коп.

10 січня 2018 року в період часу з 06 год 00 хв до 12 год 00 хв (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_1, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, умисно, незаконно заволодів паспортом громадянина України та біометричним паспортом громадянина України ОСОБА_3, діставши їх із сумки останнього.

Не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор оскаржує вирок суду з мотивів невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 вчинив умисні корисливі злочини, які за ступенем тяжкості належать до тяжких, вчинені із застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого. Посилається на неврахування місцевим судом особи винного, який не працює, неодружений, дітей на утриманні не має, що свідчить про його соціально девіантний спосіб життя. З огляду на вищенаведене, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням та просить ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, призначивши покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, призначивши покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав її у повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України та висновки суду про доведеність його винуватості у вимозі передати чуже майно, поєднаній з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, та незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, ґрунтується на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Не враховано судом того, що вчинені обвинуваченим злочини відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжких.

ОСОБА_1 обвинувачується у трьох злочинах, що свідчить про його схильність до неправомірної поведінки. Тому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України суперечить вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі обвинуваченому. Тому вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 409, ст. 420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.

Разом з тим, згідно зі ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може призначити покарання нижче найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого більш м'якого виду покарання, не зазначеного у санкції статті.

ОСОБА_1 повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдані збитки. Дані обставини апеляційний суд вважає такими, що пом'якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд апеляційної інстанції враховує думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.

Крім того, ОСОБА_1 є особою молодого віку, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює.

За наведених обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, апеляційний суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 за вчинені злочини, передбачені ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України покарання більш м'якого виду, не передбаченого санкціями вказаних статей, а саме виправних робіт.

Підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді конфіскації майна суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів та відповідатиме принципам законності і справедливості.

З вищенаведених підстав, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 414, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора Луцької місцевої прокуратури задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2018 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 (одного) року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 2 (двох) років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді