Постанова № 76131446, 27.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. Справа№ 910/19619/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018

у справі №910/19619/17 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»

про визнання інформації недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію та зобов'язання її спростувати

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» (надалі - ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (надалі - ТОВ «ТРК «Студія 1+1», відповідач) про визнання інформації недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію та зобов'язання її спростувати, а саме:

1) визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача, поширену відповідачем інформацію, продемонстровану 18.09.2017 на телеканалі « 1+1», в телепрограмі «Гроші» (10 сезон, 243 випуск), в сюжеті під заголовком «Жахіття торгівлі людьми: куди зникають пенсіонери», а саме: Неправомірне використання знаку Центру допомоги «Пенсіон» у контексті з «Самотні пенсіонери по всій країні перетворилися на мішень для аферистів, які обіцяють старим допомогу, а замість неї - викидають їх з квартири. І все це, не дивуйтеся, роблять на законних підставах. Як працює механізм, знищення старих і чому на нього не реагують пра воохоронці...» (звуковий супровід повного випуску телепрограми: 35 хв. 48 сек. - 36 хв. 06 сек.; звуковий супровід сюжету 12 сек. - 29 сек.); «Із перших днів роботи на спілці представник сумнозвісного «Пенсіону» почав справжню облаву на самотніх киян...» (звуковий супровід сюжету: 3 хв. 30 сек. - 3 хв. 37 сек.);

2) зобов'язати відповідача спростувати інформацію, поширену 18.09.2017 на телеканалі « 1+1», в телепрограмі «Гроші» (10 сезон, 243 випуск), в сюжеті під заголовком «Жахіття торгівлі людьми: куди зникають пенсіонери» не пізніше 15 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом зачитання ведучим телепередачі резолютивної частини рішення суду по справі в ефірі телепрограми «Гроші» ТОВ «ТРК «Студія 1+1» із одночасним розміщенням випуску телепередачі на належному відповідачеві сайті http://lplusl.ua.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/19619/17 у задоволенні позову ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відображений на початку програми напис та зареєстрований позивачем знак для товарів та послуг не є ідентичними; не є ідентичними також відображений напис та назва юридичної особи позивача; виключне право власника на заборону іншим особам використовувати зареєстрований ним знак не розповсюджується на некомерційне використання знака. Враховуючи, що позивачем не було доведено обставин щодо використання зареєстрованого ним товарного знаку або назви юридичної особи відповідачем в оспорюваному сюжеті в будь-який спосіб (комерційний або некомерційний), а також поширення відповідачем саме недостовірної інформації і саме про позивача чи того, що наведена відповідачем інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилався на те, що рішення судом було прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що судом неправильно встановлено ту обставину, що відображений на початку програми напис та зареєстрований позивачем знак для товарів та послуг не є ідентичними; судом не було досліджено поширену відповідачем інформацію на предмет її недостовірності, не надано правової оцінки щодо негативного змісту даної інформації; відповідач поширив інформацію, достовірність якої не перевірена та не підтверджена жодними фактичними даними; негативний зміст поширеної інформації принижує ділову репутацію позивача та створює перешкоди у здійсненні його професійної діяльності; тягар доказування достовірності негативної інформації покладається на відповідача; жодного доказу на підтвердження достовірності поширеної відповідачем інформації суду не надано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 поновлено ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/19619/17, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, встановлено ТОВ «ТРК «Студія 1+1» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/19619/17 призначено на 16.07.2018, встановлено ТОВ «ТРК «Студія 1+1» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що неправомірне використання знаку для товарів та послуг за своєю суттю не є поширенням інформації; у спірному сюжеті не було використано знак для товарів та послуг у тому вигляді, в якому його зареєстровано позивачем; вивіска позивача не ідентична знакові для товарів та послуг, при цьому зображення вивіски не може бути визнано використанням знаку в розумінні Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; у спірному сюжеті мова йде про роботу ОСОБА_2 у Спілці ветеранів, а не у позивача, тобто про конкретну фізичну особу і щодо діяльності якої повідомляється конкретна інформація, яка не має жодного відношення до позивача; назва позивача в даному сюжеті не згадується; використання слова «сумнозвісний» є висловлюванням оціночних суджень, а не поширенням недостовірної інформації; апелянтом не доведено незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/19619/17 відкладено на 27.08.2018.

02.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 27.08.2018 в режимі відеоконференції.

22.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не було розглянуто судом, а уповноважений представник апелянта не зможе бути присутній у судовому засіданні 27.08.2018 через його зайнятість в іншому судовому засіданні.

У судове засідання 27.08.2018 представник позивача з'явився, від поданих клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та про відкладення розгляду справи відмовився, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що 18 вересня 2017 року з 22 год. 00 хв. по 22 год. 43 хв. та з 22 год. 56 хв. до 23 год. 12 хв. в ефірі телеканалу « 1+1», що належить ТОВ «ТРК«Студія 1+1» транслювалась програма «Гроші» (2017) 243 серія.

З 36 хв. 01 сек. по 36 хв. 08 сек. програми ведучий стоїть у студії, за його спиною на синьому фоні, обведений білими лініями, написаний білими літерами міститься напис:

«ЦЕНТР ПОМОЩИ

И СОЦИАЛЬНОЙ

ЗАЩИТЫ

ПЕНСИОНЕРОВ

ПЕНСИОН»

Протягом зазначеного часу звучать наступні слова: «як працює механізм знищення старих і чому на нього не реагують правоохоронці, дивимось просто зараз».

З 38 хв. 50 сек. по 39 хв. 06 сек. програми «Гроші» Головою спілки ветеранів Києва ОСОБА_3 промовляється текст наступного змісту: «… ОСОБА_4 попав в нашу організацию вєтєранов, он раньше работал в організациі Пєнсіон, которая занімалась заключенієм договоров довічного утримання».

З 39 хв. 09 сек. по 39 хв. 12 сек. програми «Гроші» ведучим промовляється наступний текст: «… із перших днів роботи представник сумнозвісного Пенсіону почав справжню облаву на самотніх киян…».

Як стверджує позивач, відповідач неправомірно (без дозволу) використав зареєстрований ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» знак для товарів та послуг і на його фоні відтворив слова: «Самотні пенсіонери по всій країні перетворились на мішень для аферистів, які обіцяють старим допомогу, а замість неї викидають старих з квартири. І все це, не дивуйтесь, роблять на законних підставах. Як працює механізм знищення старих і чому на нього не реагують правоохоронці…».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що слова ведучого на фоні знаку для товарів та послуг, зареєстрованого позивачем, спотворюють сприйняття телеглядачем суті діяльності Центру допомоги «Пенсіон».

Крім того, позивач зазначає, що інше висловлювання, а саме: «із перших днів роботи представник сумнозвісного Пенсіону почав справжню облаву на самотніх киян…» стосується «головного героя» сюжету ОСОБА_2, який нібито є «представником» сумнозвісного Центру допомоги «Пенсіон».

Позивач вважає, що відповідне твердження ведучого підкреслює негативну інформацію про Центр «Пенсіон», спотворює уявлення телеглядачів відносно добропорядності членів Центру «Пенсіон», оскільки, ОСОБА_2 жодним чином не пов'язаний з діями Центру допомоги «Пенсіон», не є його представником.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апелянта вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, яка була чинна станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як зазначено у статті 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно з частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до п. 4 Постанови ВСУ від 27.02.2009 №1 чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач має повне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», а в програмі використовується слово «Пенсіон» та табличка з написом «центр помощи и социальной защиты пенсионеров ПЕНСИОН», тобто повне найменування позивача у програмі не вказується і не використовується.

Крім того, відповідно до Статуту ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, скорочене найменування позивача також не містить слова «ПЕНСИОН».

Зі змісту програми «Гроші» випуск 243 вбачається, що інформація в сюжеті стосуються саме ОСОБА_2 та Спілки ветеранів Києва, а не позивача - ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів».

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що негативна інформація висловлена стосовно ОСОБА_2, як колишнього працівника Центру «Пенсіон» стосується саме ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів».

При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, використання слова «сумнозвісний» є висловленням оціночних суджень, а не поширенням недостовірної інформації. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 раніше не працював у «Пенсіоні», тобто що це твердження є недостовірним.

Доводи позивача щодо неправомірного використання відповідачем знаку для товарів та послуг, зареєстрованого ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», колегія суддів також вважає безпідставними.

Так, з наданого позивачем свідоцтва на знак для товарів і послуг №131377, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.11.2010 (а.с. 23-24) вбачається, що його власником є ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів»; індекси Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг: страхування, фінансова діяльність, кредитно-грошові операції, операції з нерухомістю, правничі послуги, послуги щодо охорони майна та людей, персональні та соціальні послуги стосовно задоволення потреб людини, що їх надає третя сторона. У свідоцтві міститься зображення знака: під двома косими, з'єднаними між собою в центрі лініями міститься напис:

«П Е Н С И О Н

Центр помощи и социальной

защиты пенсионеров»

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, відображений на початку програми напис та зареєстрований позивачем знак для товарів та послуг не є ідентичними. Не є ідентичними також відображений напис та назва юридичної особи позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», в якій відсутнє взагалі слово «ПЕНСИОН».

Згідно зі ст. 1, 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати. Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Отже, виключне право власника на заборону іншим особам використовувати зареєстрований ним знак не розповсюджується на некомерційне використання знака.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво позивача на знак для товарів і послуг №131377 видане на наступні класи Міжнародної класифікації товарів і послуг: Клас 36 - Страхування; фінансові операції; кредитно-грошові операції; операції з нерухомим майном; Клас 45 - Правничі послуги; послуги з безпеки щодо фізичної охорони матеріального майна і фізичних осіб; персональні та соціальні послуги для задоволення потреб людини, що надаються іншими особами.

Так, в переліку видів послуг зареєстрованого товарного знаку позивача відсутні послуги з укладання та виконання договорів довічного утримання пенсіонерів, або послуги допомоги та соціального захисту пенсіонерів, натомість є правничі послуги.

Крім того, позивач не надав доказів того, що він надає послуги саме такій категорії осіб як пенсіонери, в тому числі укладає самостійно від свого імені, від імені інших осіб договори довічного утримання з пенсіонерами, як і не надав доказів надання правничих послуг з підготовки та укладання зазначених договорів, надання будь-яких соціальних або правничих послуг.

При цьому, в оспорюваному сюжеті жодним чином відповідач не доводить до відома хоча б однієї особи інформацію щодо господарської діяльності здійснюваної позивачем (переліку, якості надання позивачем будь-яких послуг будь-якій особі, в тому числі і правничих).

Статутом позивача передбачені основні види діяльності: управління в соціальній сфері, надання соціальної допомоги із забезпеченням проживання, надання соціальної допомоги без забезпечення проживання, укладання договорів довічного утримання, надання місць для тимчасового проживання тощо.

Разом з тим, Статут та свідоцтво на товарний знак не є доказами, що підтверджують фактичне здійснення певної господарської діяльності позивача та напрямів її здійснення, зазначені докази підтверджують виключно право позивача на здійснення видів господарської діяльності, передбачених Статутом. Зареєстрований товарний знак «ПЕНСИОН центр помощи и социальной защиты пенсионеров» не підтверджує ту обставину, що позивач займає саме сегмент ринку, пов'язаний з соціальним захистом та допомогою пенсіонерам.

З огляду на викладене, позивачем не доведено обставин будь-якого використання (комерційного або некомерційного) відповідачем в оспорюваному сюжеті зареєстрованого ним знаку для товарів та послуг, а відтак, посилання апелянта на ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є безпідставним.

Також позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів, що в спірному сюжеті була використана робоча вивіска ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів».

Крім того, на переконання колегії суддів, відображення напису «центр помощи и социальной защиты пенсионеров ПЕНСИОН» на початку сюжету під час висловлювань телеведучого: «Як працює механізм знищення старих і чому на нього не реагують правоохоронці, дивимось просто зараз» не є розповсюдженням недостовірної інформації про позивача, що підлягає спростуванню.

Як правильно зауважив місцевий господарський суд, зазначений вислів не стосується будь-якої фізичної чи юридичної особи, у тому числі й позивача та не містить будь-яких фактичних даних або певної інформації (що можуть або не можуть відповідати дійсності), а тому, відповідно, не є поширенням інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає будь-якій особі (позивачу тощо) повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Доказів, що наведена у спірному ефірі відповідача інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, у тому числі, як стверджує позивач, створює перешкоди у здійсненні його професійної діяльності, суду надано не було.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем, у тому числі і у даній категорії спорів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не доведено поширення відповідачем недостовірної інформації і саме про позивача, а також того, що наведена відповідачем інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушує інші його особисті немайнові права, відповідно, не доведено сукупності обставин, які становлять склад правопорушення, що на нього посилався позивач, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/19619/17 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/19619/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/19619/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19619/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.08.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська