Рішення № 76130098, 28.08.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16522/15-ц

Провадження № 2/234/358/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Краматорськ

Суддя Краматорського міського суду Донецької області Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Ситник О.В., Вербовецька Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області

цивільну справу №234/16522/15-ц за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.10.2015 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_1 у порушення ст.1049, ст. ст. 610, 611 ЦК України не виконує свої зобов’язання за кредитним договором від 17.11.2005, а отже у неї виникла заборгованість. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі, що станом на 17.11.2017 становить 120 339 грн. 04 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 12 720,36 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 98431,23 грн., заборгованість за пенею та комісією 2 980,83 грн., а також штрафи: штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 5 706,62 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07.10.2015 року провадження у справі відкрито та призначене підготовче судове засідання на 16.10.2015.

18.11.2015 по справі постановлено заочне рішення.

11.10.2016 відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про скасування заочного рішення.

09.11.2016 ухвалою Краматорського міського суду Донецької області заява ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення скасоване. Справа призначена до розгляду.

30.08.2017 ухвалою суду позов залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.09.2017 ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 30.08.2017 про залишення позову без розгляду – скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12.12.2017 позивачем збільшені позовні вимоги, які викладені у новій редакції позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 збільшені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнала лише в частині загальної суми боргу за тілом кредиту. Надала суду письмовий відзив на позовну заяву у якому зазначила, що банк значно завищує надану суму кредиту, та вказує 12 970,00 грн. замість 3 200,00 грн. Банк неодноразово змінював кредитний ліміт. Остаточна сума ліміту складає 9 780,00, що підтверджується смс повідомленням. Банк не навів ніяких відомостей та не надав жодних доказів щодо того, при яких обставинах та з яких підстав цей кредитний ліміт був так суттєво збільшений. Банком не надано доказів на підтвердження того, що вона підписувала «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи банку» саме в редакції, що долучена до матеріалів справи. Умови на правила нею не підписані, а у відповідній заяві відсутні умови, які б дозволяли достовірно ідентифікувати ці умови як додаток до договору. При розрахунку заборгованості позивач вправі використовувати лише ті умови, які зазначені в заяві позичальника. Банк неодноразово самостійно змінював процентну ставку за кредитом, що є порушенням ст.1056 ЦК України. Крім того, в жовтні 2016 з пенсійної картки відповідача на користь банку було стягнуто 246 грн. Пеня та штрафи взагалі не підлягають стягненню, так як м. Краматорськ входить до переліку населених пунктів, на які поширюється дія ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також просила суд застосувати строк позовної давності до вимог про сплату платежів за 25.01.2015, 25.02.2015, 25.03.2015за період з Враховуючи викладене просила суд позов задовольнити частково та стягнути з неї 16 637,40 грн..

Заслухавши представника позивача, відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

17.11.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір якій оформлений у вигляді Заяви-анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, яка фактично є кредитним договором, що укладено у письмовій формі та підписано сторонами. Відповідно до умов якого кредитний договір складається з Анкети-заяви, Довідки про умови кредитування, Умов і правил надання банківських послуг. За цим договором ПАТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу грошові кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якої передбачено сплату відсотків в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

З виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 судом встановлено, що банк надав відповідачу кредит у розмірі 12 970 грн. 00 коп.

Згідно з Тарифами обслуговування платіжної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова процентна ставка на місяць складала 3,0 відсотка, тобто 36 відсотків на рік.

З наданого позивачем розрахунку убачається, що за період з 01.01.2013 по 29.08.2014 нарахування відсотків здійснювалось відповідно до Тарифів, що діяли до 01.09.2014 року, щомісячна процентна ставка складала 2,5 відсотка у місяць, тобто 30,0 відсотків на рік (згідно розрахунку позивача та даних з офіційного веб-сайту ПАТ КБ «ПриватБанк»).

За період з 01.09.2014 нарахування відсотків здійснювалось відповідно до Тарифів, що діяли до 01.09.2014 року, щомісячна процентна ставка складала 2,9 відсотка у місяць, тобто 34,8 відсотків на рік (згідно розрахунку позивача та даних з офіційного веб-сайту ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Починаючі з 01.04.2015 року нарахування відсотків відповідачу здійснювалось відповідно до Тарифів, що діяли з 01.04.2015 року, щомісячна процентна ставка складала 3,6 відсотка у місяць, тобто 43,2 відсотка на рік (згідно розрахунку позивача та даних з офіційного веб-сайту ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Згідно з п. п. 3.2, 3.3 Умов і правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, установленого банком.

Відповідно до анкети-заяви, особа, яка її підписала, зобов’язана виконувати умови і правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Однак відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. (ч.3 ст. 1056-1)

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. (ч. 4 ст. 1056-1)

З матеріалів справи убачається, що при укладенні договору сторонами узгоджена базова процентна ставка на місяць у розмірі 3,0 % на місяць, тобто 36 % на рік, що підтверджується підписаною сторонами Довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна».

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення божника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Звертаючись до суду з позовом щодо стягнення заборгованості та обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру відсотків позивач зазначав, що розміщення на сайті банківської установи відповідної інформації є належним повідомленням боржника відсоткової ставки. Проте це ні є належним повідомленням боржника про збільшення відсоткової ставки у розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на час дії відсоткової ставки 43,20% погашення заборгованості не здійснювалося.

З наявної в матеріалах справи анкеті-заявці про приєднання до умов та правил надання банківських послуг убачається, що сторонами обумовлено проценту ставку за користуванням кредитом 36% річних на залишок заборгованості.

Тобто, виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 36% річних та кількості днів за період з 01.04.2015 року (дати першого підвищення відсоткової ставки за користування кредитом) по 17.11.2017 року, яка складає 961 днів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 12 993,23 грн. з наступного розрахунку: 12 093 грн. 89 коп. (поточна заборгованість за кредитом) х 36% : 360 днів (передбачених п.5.5 «Правил користування платіжною карткою») х 961 день = 11 622 грн. 23 коп.; 626,47 грн.(прострочена заборгованість за кредитом) х 36% : 360 днів (передбачених п.5.5 «Правил користування платіжною карткою») х 961 день = 602,04 грн.; 11 622,23 грн. + 602,04 грн. = 12 224,27 грн., та разом із заборгованістю за процентами станом на 01.04.2015 року (накопичувальним підсумком) у сумі 768,96 грн. стягненню підлягає 12 993,23 грн. (12 224,27 грн. + 768,96 грн.).

Таким чином, виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 12 720 грн. 36 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині заборгованості за процентами за кредитним договором підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути станом на 17.11.2017 року заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 12 993,23 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.20114 року №1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості і зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики у період з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористичної операції, а також юридичним особам –підприємцям, що проводять (проводили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079 було зупинене дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053. Таким чином, відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.20114 року №1669-VII за період з 14.04.2014 року нарахування пені та штрафів нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договором позики у період проведення антитерористичної операції, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати.

Таким чином, за період з 14.04.2014 року по 17.11.2017 року не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією 2 980,83 грн., штрафів: штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 5 706,62 грн.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

28.08.2018 під час судового засідання ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування позовної давності до вимог за період з 25.1.2015-24.03.2015.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність щодо неустойки (пені та штрафу).

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

З виписка за картковим рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 14.01.2018 судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що останній платіж за кредитом було здійснено 24.01.2015 шляхом переводу грошових коштів з картки 51**36 через Приват24 на картку 5457****7858 суми 502,95 грн.

Оскільки відповідач з 24.01.2015 року припинила виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту та звернувся до суду 02.10.2015, тобто в межах позовної давності, а тому підстав для застосування строків позовної давності та відмови у позові судом не встановлено.

На підставі наведеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.11.2005 року в сумі 25 723,59 грн., що складається з: заборгованість за кредитом 12 720,36 грн., проценти за користування кредитом в сумі 12 993,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 805,09 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 12.12.2017, 14.03.2017, 24.09.2015, а відтак, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача пропорційно підлягає стягненню судовий збір у розмірі 385 грн. 93 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст. ст. 261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН 32374811365, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах.№29092829003111, МФО 305299, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.11.2005 року станом на 17.11.2017 року в сумі 25 723,59 грн. (двадцять п’ять тисяч сімсот двадцять три грн. 59 коп.), що складається з: заборгованість за кредитом 12 720,36 грн. (дванадцять тисяч сімсот двадцять грн. 36 коп.), проценти за користування кредитом в сумі 12 993,23 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три грн. 23 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН 32374811365, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах.№29092829003111, МФО 305299, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) понесені судові витрати в сумі 385,93 грн. (триста вісімдесят п’ять грн. 93 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 28.08.2018.

Суддя ОСОБА_3