Ухвала суду № 76127641, 21.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/468/18 Справа № 696/1267/17 Категорія: : ч.1 ст.187 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8

обвинувачені ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року, яким

ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України, і призначенои йому покарання – чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільно від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на три роки.

На підставі п. 1 і п. 2 ч. 1 та п.2 ч.2 ст. 76 КК України зобов`язано засудженого періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання і роботи та не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання визначено з моменту проголошення вироку, зарахувавши до даного строку строк затримання та перебування під вартою в період з 31.08.2017 року по 24.09.2017 року включно, що буде становити 55 днів.

ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, студента ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України, і призначено йому покарання – три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільно від відбування призначеного покарання з випробуванням строком в два роки.

На підставі п. 1 і п. 2 ч. 1 та п.2 ч.2 ст. 76 КК України зобов`язано засудженого періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи і навчання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання визначено з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури залишений без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчих експертиз в сумі одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 18коп. солідарно.

Вирішена доля процесуальних витрат та речових доказів, відповідно до положень ст.ст. 100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_9 та ОСОБА_10 засуджені за те, що 30 серпня 2017 року близько 4 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, без попередньої змови, але здійснюючи спільні усвідомлені та погоджені дії між собою, направлені на досягнення єдиного злочинного наслідку, знаходячись неподалік магазину «АТБ ОСОБА_4» за адресою: м. Кам'янка, вул. Героїв Майдану, 34 Черкаської області, з метою заволодіння чужим майном, скоїли напад на ОСОБА_11, в ході якого ОСОБА_9 було застосувано фізичне насильство, що є небезпечним для його життя та здоров'я, а саме: наніс один удар кулаком правої руки по обличчю потерпілого, від якого той упав на землю та втратив свідомість, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синця правого ока, після чого дістав з кишені ніж та, погрожуючи ним, наніс один удар по голові потерпілого, спричинивши рвану рану тім’яної ділянки голови, а в подальшому продовжив наносити чисельні удари ногами по тулубу та по голові потерпілого, в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які згідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також заподіяв тілесне ушкодження у вигляді перелому 10-го ребра зліва, яке згідно до висновку експерта відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ОСОБА_10 відкрито заволодів речами потерпілого, а саме: мобільним телефоном марки «Prestigio 5506 Dual Gold» та флеш-картою пам`яті «Kingston» розміром 8 ГБ вартістю 1530грн., в якому знаходилась сім-карта «Київстар» вартістю 25 грн., грошовими коштами в сумі 50 грн., після чого зняв з руки наручний годинник марки «QQ» вартістю 90 грн. та у подальшому з місця скоєння злочину з викраденим зникли, чим завдали потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 1695 гривень, згідно до висновків експертиз від 24.11.2017 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 вважає вирок суду першої інстанції незаконним в частині кваліфікації дій підзахисного за ч.1 ст.187 КК України, в зв’язку з чим порушує питання про кваліфікацію дій ОСОБА_10 за ч.1 ст.186 КК України і просить призначити покарання в межах нижчої санкції вказаної статті, звільнити останнього від відбування покарання на підставі ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році». Вважає, що під час досудового розслідування так і під час судового розгляду не було доведено факт нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу. Також обвинувачений ОСОБА_10 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.187 КК України не визнав. У вироку помилково вказано – повне визнання вини. Ніякого нападу на потерпілого він не вчиняв і не наносив йому тілесні ушкодження, а лише забрав у потерпілого ОСОБА_11 мобільний телефон та наручний годинник. Крім того, апелянт просить про часткове дослідження доказів, зокрема тих, які районним судом були досліджені з порушенням встановленого порядку. Це стосується всіх письмових доказів у справі, що були зібрані органом досудового розслідування, а саме протоколів допиту підозрюваних ОСОБА_9, ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11, які проводились в ході досудового розслідування.

В запереченні на апеляційну скаргу, заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури просить залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду, як законний і вмотивований залишити без змін.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник уточнили вимоги та просили провести повторне дослідження доказів лише в частині повторного допиту обох обвинувачених.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечує проти апеляційної скарги, пояснення обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та їх захисників, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши часткове дослідження доказів, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені повно, всебічно і об’єктивно.

Дії ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України судом кваліфіковано вірно.

Дії ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України судом кваліфіковано вірно.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 про неправильну кваліфікацію дій його підзахисного ОСОБА_10 за ч.1 ст.187 КК України, оскільки його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.186 КК України є безпідставними, які не грунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч.1 ст.187 КК України, тому твердження захисника про те, що, у ході досудового розслідування та судового слідства не було доведено факт нападу на потерпілого ОСОБА_11 з метою заволодіння його майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров’я не заслуговують на увагу.

Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме даними протоколу слідчого експерименту від 29.09.2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_7, який розповів та показав обставини події, що трапилася 30.08.2017 року.

Відповідно до даних протоколу проведення слідчого експерименту від 10.11.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_11, який відтворив обставини нападу на нього підозрюваного ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та незаконного заволодіння його майном, що надалі знайшло своє підтвердження в ході слідства, в тому числі у висновках експерта судово-медичної експертизи № 05-6-01/327 від 18.10.2017 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця повіки правого ока, рваної рани тім’яної ділянки голови, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які згідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також тілесного ушкодження у вигляді перелому 10-го ребра зліва, яке згідно до висновку експерта відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дані покази потерпілого ОСОБА_11 узгоджуються з даними висновку експерта № 05-6-01/386 від 20.11.2017 року, згідно до якого тілесні ушкодження, які малися у ОСОБА_11, могли бути спричинені за механізмом утворення, який потерпілий вказав під час слідчого експерименту від 10.10.2017 року (а.п.46, т.2).

При цьому колегія суддів враховує покази потерпілого ОСОБА_11, який пояснив, що він з ОСОБА_12 приїхали до магазину «АТБ», де купили 6 банок пива і настойку на коньяку. Виходячи з магазину, побачили обвинуваченого ОСОБА_9, в якого він запитав про раритетний мотоцикл і таким чином вони познайомилися. Потім він десь поїхав, а ОСОБА_10 теж пішов кудись.

Коли вони вживали настоянку, до них знову підійшов ОСОБА_9 та попросив сигарету, на що він відповів, щоб той пішов та купив сигарети в магазині. Потім ОСОБА_9 попросив дати телефон, на що він теж йому відмовив. Після чого, повернувшись до ОСОБА_12, він побачив, що той лежить і в цей час отримав удар по голові і на деякий час втратив свідомість. Коли він лежав на землі, то в нього в куртці розірвали кишеню і витягли телефон, а також він чув, як один з них сказав іншому, щоб той забрав годинник.

Відповідно до даних протоколу огляду предмета від 10.11.2017 року, з якого вбачається, що оглянуто належну потерпілому ОСОБА_11 спортивну вітрівку з розірваною тканиною лівого карману до нижньої частини куртки, яка в подальшому, згідно до даних постанови слідчого від 10.11.2017 року, визнана речовим доказом (а.п.33-34, т.2);

Згідно до даних протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.09.2017 року за участю свідка ОСОБА_13, який вказав, що він придбав мобільний телефон в особи з фотознімку № 4, на якому зображений обвинувачений ОСОБА_9 (а.п.58-59, т.1).

Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України підтверджується іншими доказами, дослідженими в суді першої інстанції:

- даними протоколу огляду місця події від 30.08.2017 року за адресою: м. Кам'янка, вул. Героїв Майдану Черкаської області, напроти приміщення магазину «АТБ», з якого вбачається де саме було здійснено напад на потерпілого та заподіяно йому тілесні ушкодження (а.п.12-15, т.1 );

- даними протоколу огляду місця події від 30.08.2017 року за адресою: м. Кам'янка, вул. Пушкіна, 50 Черкаської області, з якого вбачається, що в службовому кабінеті Кам'янського ВП ОСОБА_10 було добровільно видано спортивну кофту сірого кольору, на рукавах якої наявні плями бурого кольору, схожі на кров (а.п.19-21, т.1);

- даними протоколів пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.08.2017 року та від 02.09.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_11, який вказав, що напад на нього та тілесні ушкодження здійснені особою з фотознімку № 2, на якому зображений обвинувачений ОСОБА_10, та особою з фотознімку № 3, на якому зображений обвинувачений ОСОБА_9 (а.п.29-32, т.1);

- даними протоколу затримання ОСОБА_9 від 31.08.2017 року, з якого вбачається, що в ОСОБА_9 під час затримання виявлено та вилучено кофту, штани та кеди з плямами бурого кольору (а.п.45-53, т. 1);

- даними довідок про вартість викрадених речей (а.п.60-63, т.1);

- даними протоколу огляду предмета від 07.09.2017 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 впізнав за характерними ознаками належний йому мобільний телефон марки «Prestigio» (а.п. 125-127, т. 1);

- даними протоколу огляду предмета від 19.09.2017 року, з якого вбачається, що оглянуто три відеофайли на DVD-диску з камер відеоспостереження магазину «АТБ» (а.п 132-133, т.1);

- даними висновку експерта № 05-1-09/457 від 11.09.2017 року щодо результатів виявлення групових властивостей системи АВО в зразку рідкої крові ОСОБА_11 (а.п.152-153, т.1);

- даними висновку експерта № 05-1-08/327 від 21.09.2017 року, згідно до якого в слідах на змиві з РБК, вилученому під час огляду місця події 30.08.2017 року, знайдена кров людини та виявлений антиген А, при цьому не виключається походження крові від потерпілого ОСОБА_11 (а.п. 157-160, т. 1);

- даними висновку експерта № 05-1-08/326 від 21.09.2017 року, згідно до якого в слідах на марлевому тампоні з РБК, вилученому під час огляду місця події 30.08.2017 року, знайдена кров людини, яка могла походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові АВ (ІІ), що могла походити від потерпілого ОСОБА_11 (а.п. 166-169, т. 1);

- даними висновку експерта № 05-5-06/174 від 21.09.2017 року, згідно до якого під час судово-медичної експертизи матеріалу з вилученого під час обшуку в ОСОБА_9 ножа, виявлено кров, видову приналежність якої встановити неможливо через підпороговий вміст в ній білка (а.п.173-174, т. 1);

- даними висновку експерта № 05-1-08/324 від 13.10.2017 року, згідно до якого в слідах на вилучених светрі, штанах спортивних, куртці та кедах, належних ОСОБА_9 знайдена кров людини та виявлений антиген А, що міг походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові АВ (ІІ), при цьому походження крові від потерпілого ОСОБА_11 не виключається (а.п.183-188, т.1);

- даними протоколу огляду предмета від 26.10.2017 року, з якого вбачається, що оглянуто светр зарубіжного виробництва з емблемою та надписами фірми «Bsllabong», штани спортивні чорного кольору з логотипом фірми «adidas», куртку зі шкірозамінника чорного кольору з написом на нашивці «MAXsHT», пару кедів зарубіжного виробництва з написом «DUAL», спортивну кофту (пайту) з капюшоном сірого кольору, ніж металевий з розкладним руків’ям, марлеві тампони в кількості 2 штук зі слідами речовини бурого кольору, матеріал з об’єкта № 1, які в подальшому, згідно до даних постанови слідчого від 26.10.2017 року, визнані речовими доказами (а.п.4-5, т. 2);

- даними висновку експерта № 05-6-01/387 від 20.11.2017 року, згідно до якого не виключено, що серед тілесних ушкоджень, які малися на тілі у ОСОБА_11, за тим механізмом спричинення, який ОСОБА_10 вказав під час проведення слідчого експерименту за його участю від 29.09.2017 року, могли виникнути наступні: перелом 10-го ребра зліва (за механізмом падіння) та закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з раною тім’яної ділянки голови, яка лікарем діагностовано як рвана (за механізмом падіння) (а.п.49, т.2);

- даними висновку експерта № 4/2286 від 24.11.2017 року, згідно до якого ринкова вартість бувшого у використанні наручного годинника марки «Q&aсо;Q» станом на 30 серпня 2017 року могла становити 90 гривень (а.п.96, т.3);

- даними висновку експерта № 4/2287 від 24.11.2017 року, згідно до якого ринкова вартість бувших у використанні мобільного телефону марки «Prestigio», моделі «5506 Dual Gold», флеш-карти пам`яті «Kingston» розміром 8 ГБ станом на 30 серпня 2017 року могла становити 1530 гривень.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, які в своїй сукупності підтверджують правильність кваліфікації дій саме за ч.1 ст.187 КК України, а тому посилання обвинуваченого та його захисника про те, що дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч.1 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж) не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляції.

Слід зауважити, що грабіж носить відкритий характер, а спосіб вчинення розбою полягає в нападі (як відкитому, так і прихованому, тобто вчиненого, наприклад, із засідки). Насильство (як фізичне, так і психічне), яке може бути застосоване під час грабежу, не повинно бути небезпечним для життя і здоров'я потерпілого. Навпаки при розбої застосовується насильство, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.

Враховуючи те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 діяли як співвиконавці, які здійснили напад на ОСОБА_11 поєднаний з насильством, що є небезпечним для його життя та здоровя, а саме заподіяли потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження, як легкі так і середньої тяжкості, після чого заволоділи належним йому майном, а саме: мобільним телефоном, флеш-картою пам`яті «Kingston» розміром 8 ГБ в якому знаходилась сім-карта «Київстар», грошовими коштами в сумі 50 грн., після чого ОСОБА_10 зняв з руки наручний годинник, що підтверджує правильність кваліфікації дій останнього за ч.1 ст.187 КК України.

Крім того демонстрація ножа обвинуваченим ОСОБА_14 ні у кого не викличе сумніву щодо небезпечності цього предмета для життя і здоров'я потерпілого (розбій).

Немає сумнівів, що обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_10 діяли як співвиконавці, в діях яких має місце причинний зв'язок між застосуванням насильства до потерпілого та заволодіння належним йому майном, тому органами досудового розслідування і судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_10 кваліфіковані правильно за ч.1 ст.187 КК України – як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Невизнання вини ОСОБА_10 у вчиненні нападу на потерпілого ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання, суд дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про осіб винних, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження вчиненню ним нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними крнимінального правопорушення, який згідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, відомості про осіб винних, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризуються з позитивної сторони, а обвинувачений ОСОБА_10 позитивно характеризується і по місцю навчання, добровільно відшкодували витрачені Кам`янською ЦРЛ кошти на лікування потерпілого, молодий вік обвинувачених. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9, є добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, що пом'якшє покарання обвинуваченого ОСОБА_10, є вчинення злочину неповнолітнім. Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених, є вчинення ними злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з призначенням іспитового строку у виді 2 років є у даному випадку справедливим і таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Крім того, колегія суддів враховує роз’яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку Чигиринського районного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 є безпідставною, яку слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 376, 404, 405, КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :