Рішення № 76127160, 09.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18944/17

Провадження № 2/761/3639/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Кахраманова Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором,-

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму вкладу за Договором банківського вкладу №SAMDN25000734065186 від 25.03.2013 року у розмірі 3 075 232,00 грн.; проценти за вказаним договором в сумі 2 317 292,63 грн.; пеню у розмірі 2 081 226,02 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що 25.03.2013 року між сторонами був укладений депозитний договір №SAMDN25000734065186 внесок «Стандарт на 12 місяців» залишок на рахунку НОМЕР_2 станом на 07.03.2014 року (дата роздрукування договору) становив - 3 075 232,00 грн. та був розміщений до 25.03.2014 року. За час розміщення вкладу на рахунку мали бути нараховані відсотки на суму вкладу - 18% річних. Як зазначає позивач, кошти не вносились на рахунок, а були перераховані з іншого рахунку, який був відкритий у відповідача на підставі іншого договору.

У зв'язку з окупацією Автономної республіки Крим, позивач переїхав проживати до м.Києва та в зв'язку із закінченням строку вкладу неодноразово звертався до відповідача із проханням перевести рахунок на обслуговування до Київського відділення Банку або повернути суму вкладу. Неодноразові звернення позивача залишились без реагування, кошти не були повернуті, рахунки не переведені до Київського відділення.

Так як відповідач не повертає кошти та пунктом 4 Договору передбачено обов'язок банку виплатити відсотки за користування коштами за весь період перебування коштів на рахунку, таким чином проценти мають бути нараховані по день виплати коштів. А тому позивач просить стягнути з відповідача проценти нараховані за період з 26.03.2013 року по 01.06.2017 року, що становить 1528 днів нарахованих на суму 3 075 232,00 грн. х 18% річних, що становить 2 317 292,63 грн.

Крім того на підставі положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач просить стягнути пеню за період з 26.03.2014 року по 01.06.2017 року (1163 дні), нараховані на суму вкладу 3 075 232,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на заявлені вимоги, який приєднаний до матеріалів справи 27.03.2018 року, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано оригіналів ані депозитних договорів ані квитанцій про внесення грошових коштів. У зв'язку з тим, що відповідач на даний час не має доступу до інформації щодо клієнтів, які уклали договори з Філією «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», Банк не має можливості підтвердити існування правовідносин із Позивачем. Також представник зазначив, що позовна заява не містить розрахунку відсотків за весь період за який позивач просить стягнути кошти. Також позивачем не враховано той факт, що сам позивач у 2017 році звернувся із заявою про повернення вкладу, а тому договір у відповідності до його умов є розірваним через 2 банківських дні після отримання заяви вкладника, тобто строк договору закінчився 26.05.2017 року, а відтак за неповний строк вкладу проценти виплачуються за ставкою «На вимогу». Представник також зазначив, що так як умовами Договору не передбачено нарахування пені за несвоєчасне повернення вкладу, позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають. А сума нарахована позивачем є завищеною. Крім того, на правовідносини, які виникли між сторонами не поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Представник відповідача зазначив про необхідність застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, якщо суд прийде до висновку про їх задоволення та зауважив, що послугою Банку є лише нарахування відсотків за депозитом, а не повернення суми вкладу. Також представник зауважив, що у відповідності до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України та діяльність Банку на цій території припинена, а з врахуванням законодавства Російської Федерації зобов'язання за договорами з ПАТ КБ «Приватбанк» укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників».

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 18.05.2018 року представник позивача зазначила, що у відповідача існує електронний документообіг та клієнту не видається у відповідності до п.19 Договору, копія договору в паперовому вигляді з оригінальним підписом Голови правління. Роздрукований у відділенні Банку договір свідчить про те, що кошти були зараховані на рахунок (п.26). В подальшому кошти не були виплачені. Так як Банк не виконав прохання позивача про повернення коштів, фактично розірвання договору не відбулось, а тому у відповідності до положень Договору мають бути нараховані проценти по день фактичної виплати суми вкладу. Представник зазначила, що у відповідності до положень п.22 Договору та правової позиції Верховного Суду України висловленого у постанові від 01.06.2016 року справа №6-2558цс15 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів». Суд на думку представника позивача не повинен брати до уваги пояснення представника Банку що припинена діяльність Кримської філії, так як договір укладено безпосередньо з ПАТ КБ «ПриватБанк», а не з філією.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 1058 ЦК України визначає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч.3 ст.1058 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Стаття 1060 ЦК України визначає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч.2 ст.1066 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 глави 1 «Загальних вимог до оформлення касових документів» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема - квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Положення статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як встановлено в судовому засіданні, 25.03.2013 року між ОСОБА_3 (далі - Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (далі - Банк) був укладений Договір №SAMDN25000734065186 Вклад «Стандарт на 12 місяців» за умовами якого на вкладний рахунок НОМЕР_2 було перераховано кошти в сумі 3 075 232,00 грн. строком до 25.03.2014 року включно зі сплатою 18% річних. Відсотки за вкладом зараховуються на рахунок НОМЕР_2, які нараховуються щомісячно.

Як вбачається з копії договору, він роздрукований 07 березня 2014 року та на цей день залишок на рахунку становить 3 075 232,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що кошти на рахунок не вносились, а були перераховані самим банком з іншого рахунку, який був відкритий на підставі договору №SAMDN01000729012883 від 21.09.2012 року.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали договорів та оригінал квитанції про внесення на депозитний рахунок суми 3 400 000,00 грн. за договором від 21.09.2012 року.

Представник відповідача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, що договір не підписувався електронним цифровим підписом уповноваженого представника Банку та не заперечував існування в банківській установі електронного документообігу.

Згідно з умовами пункту 2 Договору, нарахування процентів на суму вкладу починається з дня наступного за днем надходження коштів в банк і відбувається за кожен календарний день.

Представник відповідача не надав суду доказів, що кошти з рахунку позивача були повернуті та не надав доказів, що на виконання положень п.3 Договору по закінченню кожного місяця з моменту укладення договору в перший робочий день наступний за датою укладення договору нараховані проценти за вкладом зараховані на картковий рахунок НОМЕР_2.

За умовами п.4 Договору, дія договору припиняється з виплатою ОСОБА_3 всієї суми вкладу разом з відсотками.

Позивач листами від 30.03.2017 року, 21.05.2014 року та 04.02.2016 року звертався до відповідача з проханнями надати роз'яснення щодо можливості розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на депозитному рахунку, або повернути кошти частково, а іншу частину зарахувати на інший рахунок, або про переведення рахунків на обслуговування до Київського відділення Банку та можливості отримати доступ до рахунків.

В заяві від 23.06.2015 року позивач просив повернути суму вкладу та нараховані відсотки готівкою та перерахувати грошові кошти на Київське управління ПриватБанку. Заява була направлена засобами поштового зв'язку.

Водночас Банк в листах від 14.12.2015 року повідомив ОСОБА_3 щодо неможливості надання інформації, так як він направив запит засобами поштового зв'язку, що унеможливлює ідентифікацію особи.

Банк на звернення позивача щодо видачі грошових коштів та переведення їх на обслуговування до Київського відділення Банку повідомив листами від 13.10.2014 року та 08.02.2015 року про неможливість здійснення зазначеного в зв'язку з окупацією АР Крим та припиненням роботи Банку на території півострова.

Також під час розгляду справи в суді, позивач 18.05.2018 року звертався до відповідача із проханням надати інформацію про зарахування коштів за особовий рахунок за спірним договором та залишок коштів на рахунку.

За клопотанням представника позивача суд ухвалою від 29.05.2018 року витребував у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію за Договором № SAMDN25000734065186 від 25.03.2013 року (внесок «САНДАРТ» на 12 міс.), зокрема про зарахування коштів ОСОБА_3 на рахунок НОМЕР_2, а також про рух коштів та їх залишок станом на момент надання відповіді на ухвалу суду.

Банк не надав суду інформацію та в довідці від 09.08.2018 року представник Банку зазначив, що так як доступ Банку до первинних документів клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на даний час є обмеженим в зв'язку з окупацією півострова Крим, тому вони не можуть надати запитувану інформацію.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, саме відповідач у справі повинен доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договором № SAMDN25000734065186 Вклад «Стандарт на 12 місяців», або ж довести факт виконання ним даного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260, оскільки згідно з п. 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Однак припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов'язань банку, оскільки договори, у тому числі банківського вкладу, укладаються з банком, а не з філією, яка відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України та ч. 4 ст. 64 ГК України не є юридичною особою.

Як встановлено в судовому засіданні, ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив права позивача на вільне володіння та користування належними йому грошовими коштами, що є підставою для їх стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачем внесено (в даному випадку перерахована з іншого рахунку) грошові кошти в сумі 3 075 232,00 грн. на депозитний рахунок за договором від 25.03.2013 року, представник відповідача в судовому засіданні не спростував зазначеного, а тому суд приходить до висновку, що дійсно між сторонами був укладений договір банківського вкладу (депозиту) та внесена сума на депозитний рахунок.

Доказом наявності коштів на рахунку суд вважає роздрукований 07.03.2014 року Договір (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні) в якому зазначено, що станом на 07 березня 2014 року залишок на рахунку становить 3 075 232,00 грн.

Так як представник відповідача не надав суду доказів, що на виконання умов п.4 Договору Банк виплатив суму вкладу в повному обсязі разом з відсотками, як і не надано доказів виплати процентів за користування коштами, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу, що становить 3 075 232,00 грн. та відсотки за користування коштами за період з 26.03.2013 року по 01.06.2017 року включно в сумі 2 317 292,63 грн. (3 075 232,00 грн. х 18% х 100% х 1528 днів : 365 днів).

Водночас суд приходить до висновку, що у відповідності до положень п.6 Договору, вклад автоматично був пролонгований. Так як відповідач не надав доказів, що у відповідності до п.7 Договору, він заперечував проти пролонгації договору та мав намір повернути грошові кошти позивачу, які не були повернуті саме з вини ОСОБА_3.

Також ПАТ КБ «ПриватБанк» не спростувало доводів позивача про те, що між сторонами по справі був укладений зазначений договір, відкривався відповідний рахунок за цим договором, грошові кошти були зараховані до банку.

Крім того, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, тощо. Відповідачем не надано до суду доказів, з яких би вбачалося, що фінансові операції щодо видачі належних позивачу коштів обмежені за рішенням суду або зупинені в порядку, визначеному ст. 17 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», як такі, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Також представник позивача просила стягнути з відповідача пеню на підставі положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та щодо зазначеного варто зауважити.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку про поширення положень Закону України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносини.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 1 червня 2016 року у справі № 2558цс15.

Позивач як вбачається з позовної заяви просить стягнути пеню за період з 26.03.2014 року по 01.06.2017 року нараховану на суму вкладу та процентів. Проте враховуючи, що послугою відповідача є лише нарахування процентів та заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню за 12 місяців, які передують моменту звернення до суду з позовом, тобто з 02.06.2016 року по 01.06.2017 року, суд виходить з наступних розрахунків.

За змістом вищенаведеної частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини першої статті 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника. За укладеним сторонами договором, у якому вклад внесений у гривнях, відсоток встановлений у розмірі 18 % річних (вартість послуги за один рік). З цього випливає, що вартість послуги за один день становить 1 516,55 грн. (3 075 232,00 грн. х 18% : 365 днів).

3 % вартості послуги за 365 днів (з 02 червня 2016 року по 01 червня 2017 року) за договором банківського вкладу на суму відсотків нарахованих в день становить 16 606,25 грн. (1 516,55 грн. х 3 % х х 365 днів).

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, встановлена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у загальному розмірі 16 606,25 грн.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» у відзиві на те, що у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим банк не може перевірити інформацію щодо спірних банківських договорів, не є переконливими, оскільки договори банківського вкладу були укладені безпосередньо з ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а не з його кримською філією. Відтак у відповідача повинна бути наявна вся необхідна інформація за вказаними договорами.

Доводи відповідача про те, що за законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення Центрального Банку вказаної держави від 21 квітня 2014 року і рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів по вкладах покладено на автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Крім того, з відповідача на користь держави у відповідності з положеннями ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 549, 559, 1058, 1059, 1060 ЦК України, ст.ст. 4, 77- 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 суму вкладу за договором №SAMDN25000734065186 від 25.03.2013 у розмірі 3 075 232 (три мільйони сімдесят п'ять тисяч двісті тридцять дві) гривни 00 копійок, проценти за користування коштами в сумі 2 317 292 (два мільйони триста сімнадцять тисяч двісті дев'яносто дві) гривни 63 копійки та пеню в сумі 16 606 (шістнадцять тисяч шістсот шість) гривень 25 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 8 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула