Рішення № 76126957, 20.08.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/255/2018

Справа № 679/282/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

секретар судового засідання: Ясенчук С.Ю.,

номер справи: №679/282/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Києва (адреса місцезнаходження: 04128, м.Київ, вул.Туполева, 28а), Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Київ (адреса місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державних органів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Києва (далі за текстом - Управління ДКС України в Шевченківському районі м.Києва та/або відповідач-1), Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Київ (далі за текстом - Шевченківський РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ та/або відповідач-2), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державних органів, а також визнання дій державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ Сімерецької В.С. щодо направлення йому як стягувачу листа від 22.01.2018 року з постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.03.2017 року (повторно) - незаконними та такими, що не відповідають вимогам ч.1 ст.41, п.5 ст.26, останнього абзацу частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на те, що 12.01.2017 року державним виконавцем Сімерецькою B.C. було відкрито виконавче провадження №53234656, про що позивачу (стягувачу) було повідомлено 12.01.2017 року. 13.03.2017 року державним виконавцем Сімерецькою B.C. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (дублікат) №2/679/449/2015, виданого 07.11.2016 року Нетішинським міським судом Хмельницької області. 30.11.2017 року Нетішинський міський суд визнав неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 13.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (дубліката) №2/679/449/2015 та повернення виконавчих документів стягувачу. Вказана ухвала суду набрала законної сили 20.12.2017 року.

30.12.2017 року позивач (стягувач) в четверте направив відповідачу-2 виконавчий лист (дублікат) №2/679/449/2015, ухвалу Нетішинського міського суду від 30 листопада 2017 року та посилаючись на норми законодавства наполягав направити дані документи уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - уповноважена особа ФГВФО) на ліквідацію банку «Фінанси та Кредит» для відшкодування невиплачених відсотків за депозитним вкладом в розмірі 3882 грн. Крім того, позивач просив направити йому інформацію (підтвердження) про направлення вищевказаних документів уповноваженій особі ФГВФО із зазначенням вихідного номера. Проте, листом від 22.01.2018 року ОСОБА_1 отримав від Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ відповідь з додатками (з відміткою про надсилання копії уповноваженій особі ФГВФО) про направлення для виконання та до відома постанови від 13.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (дубліката) №2/679/449/2015, виданого 07.11.2016 року Нетішинським міським судом Хмельницької області.

ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок отримання такої відповіді відповідача-2 він відчув сильний головний біль, запаморочення, приплив крові до обличчя, нудоту та підвищену частоту серцебиття. Колеги по роботі звернули увагу на значне почервоніння обличчя, у нього піднявся тиск до 170/90, внаслідок чого позивач вирішив звернутися до медичного пункту підприємства на якому працює де зафіксували тиск 160/100, дали пігулки від тиску, мочегонні, рекомендували звернутися до лікарні. Відвідавши лікарню йому було видано направлення на стаціонарне лікування у неврологічне відділення, вартість лік, призначених для лікування, становить понад 2580 грн.

Крім того, позивач зазначив, що він звертався до відповідача-2 із заявами про відкриття виконавчого провадження неодноразово починаючи з 29.01.2016 року. Такі дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача-2 завдають позивачу моральних страждань, які виражаються у тому, що він не міг добитися справедливості та виконання законного рішення суду, не має можливості концентрувати увагу на виконанні виробничих завдань на роботі, в результаті чого неодноразово змушений був продовжувати понаднормово робочий час для своєчасного виконання виробничих завдань, підриває його довіру до влади взагалі. Останні дії та повідомлення працівника ДВС призвели до різкого погіршення стану здоров'я позивача, необхідності стаціонарного лікування, і як наслідок незапланованих витрат з сімейного бюджету. Значне затягування примусового стягнення коштів призвело до їх знецінення у зв'язку з інфляцією.

Звернення до суду за видачею дублікатів Виконавчого листа, ухвали суду, неодноразові звернення до ДВС з заявами про відкриття виконавчого провадження призвели до додаткових втрат сімейного бюджету позивача, пов'язаних з отриманням дублікатів та пересилкою документів.

У зв'язку з зазначеним, посилаючись на ст.56 Конституції України, норми Цивільного Кодексу України, правову позиції Верховного суду України, що викладена в постанові від 25 травня 2016 року №6-440цс16, а також практику Євпропейського суду з прав людини, позивач вважає, що має право та всі підстави для відшкодування вартості лікування в сумі 2580 грн. та моральної шкоди в сумі 20000 грн. за рахунок Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ. Вважає, що таке відшкодування повинно спонукати посадових осіб відповідача-2 до належного виконання своїх обов'язків згідно чинних законів та нормативних актів в Україні. З огляду на інтенсивність, тривалість та ступінь негативного впливу душевних страждань, розмір відшкодування моральної шкоди у 20000 грн. вважає адекватним.

Ухвалою суду від 02.03.2018 року прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте направив до суду письмове клопотання в якому просив проводити судовий розгляд за його відсутності, а також долучив письмові доповнення до позову та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити.

У відзиві на позов ОСОБА_1 відповідач-1 зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, при цьому послався на положення ч.3 ст.12 ЦПК України, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167, ч.1 ст.1172 ЦК України та обґрунтував свою позицію тим, що управління Казначейства, як орган державної влади та юридична особа в жодних правовідносинах з позивачем не перебувало, його прав та законних інтересів не порушувало і не має жодних правових підстав відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду завдану іншими державними органами та посадовими особами.

Крім того, у своєму відзиві відповідач-1 просив розглядати справу без участі його представника.

У відзиві на позов ОСОБА_1 відповідач-2 зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, при цьому послався на наступні обставини.

Державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24 - 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діє з 05.10.2016 року), 12.01.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом (дублікатом) №2/679/449/2015 від 07.11.2016 року, виданим Нетішинським міським судом Хмельницької області про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсотків по вкладу в сумі 3882,00 грн. на користь ОСОБА_1

27.01.2017 року до Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ надійшла заява боржника про відкладення виконавчих дій до вирішення Апеляційним судом Хмельницької області питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою. 21.02.2017 року боржником подано ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області якою призначено апеляційну скаргу до розгляду. 04.03.2017 року боржником подано копію ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 21.02.2017 року якою скасовано ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04.02.2016 року. Таким чином, боржником за виконавчим документом є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Посилаючись на ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач-2 вказує на те, що стягувач самостійно подає виконавчий документ на виконання ліквідатору.

13.03.2017 року державним виконавцем, на підставі п.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діє з 05.10.2016 року), винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 04.01.2018 року до Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ надійшла копія ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької об® від 30.11.2017 року, якою дії державного виконавця щодо винесення постанови від 13.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу визнано неправомірними.

Посилаючись на Закону України «Про виконавче провадження» відповідач-2 вважає, що у державного виконавця відсутні повноваження щодо виконання виконавчих документів, боржниками за якими є банки що перебувай у ліквідації.

Державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження, разом з оригіналом виконавчого листа (дублікату) №2/679/449/2015 від 07.11.2016 року направлено на адресу ліквідатора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Таким чином, відповідач-2 вважає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем вчинено всіх заходів спрямованих на виконання рішення суду, а тому просив у позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Крім того, у своєму відзиві відповідач-2 просив слухати справу за відсутності його представника.

З урахуванням положень ч.3 ст.131, ст.223 ЦПК України суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі представників відповідачів в загальному порядку.

У відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з відсутністю сторін.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд встановив наступні обставини справи та дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Шевченківському РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ перебуває виконавче провадження №53234656 за виконавчим листом (дублікатом) №2/679/449/2015 від 07.11.2016 року, виданим Нетішинським міським судом Хмельницької області про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсотків по вкладу в сумі 3882,00 грн. на користь ОСОБА_1

13.03.2017 року державним виконавцем Сімерецькою B.C. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (дублікату) №2/679/449/2015, виданого 07.11.2016 року Нетішинським міським судом Хмельницької області.

30.11.2017 року Нетішинським міським судом визнано неправомірними дії державного виконавця щодо винесення вищевказаної постанови від 13.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (дубліката) №2/679/449/2015 та повернення виконавчих документів стягувачу. Вказана ухвала суду сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили 20.12.2017 року.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними чи юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Таким чином, протиправність дій державного виконавця встановлена вищевказаною ухвалою Нетішинського міського суду від 30.11.2017 року, а тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України ця обставина доказуванню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги позивача про визнання дій державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ Сімерецької В.С. щодо направлення йому як стягувачу листа від 22.01.2018 року з постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.03.2017 року (повторно) - незаконними та такими, що не відповідають вимогам ч.1 ст.41, п.5 ст.26, останнього абзацу частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що така підлягає задоволенню, оскільки відповідач-2 не надав належної відповіді позивачу на його лист від 30.12.2017 року в розумінні Закону України «Про звернення громадян».

Зокрема, відповідно до ст.15 вищевказаного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, на переконання суду відповідач-2 не надав належної відповіді та роз'яснень позивачу на його звернення від 30.12.2017 року.

Суд погоджується з позиціє позивача, що вищевказані дії державного виконавця не відповідають вимогам ч.1 ст.41, п.5 ст.26, останнього абзацу частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положення ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положення ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Крім того, згідно ч.1 ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Стаття 23 ЦК України закріпляє загальні положення про відшкодування моральної шкоди, визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, висловленої 11 вересня 2013 року (справа № 6-48 цс 13).

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

В статті 17 Закону України «Пре виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція) та практику Європейського суду з праї людини як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» і розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справ «Іммобільяре Саффі» проти Італії», пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справ «Горнсбі проти Греції»).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, позивач зазнав матеріальних збитків внаслідок протиправних дій відповідача-2. Зокрема, 22.02.2018 року він отримав листа від Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ з додатками (з відміткою про надсилання копії уповноваженій особі ФГВФО) про направлення для виконання та до відома постанови від 13.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (дубліката) №2/679/449/2015, виданого 07.11.2016 року Нетішинським міським судом Хмельницької області. Після цього його стан здоров'я раптово погіршився і цього ж дня він звернувся за медичною допомогою, що підтверджується довідкою завідуючого медичним пунктом ВП «ХАЕС» (а.с.79) та випискою-епікрізом №1085 (а.с.27). В подальшому ОСОБА_1 здійснено витрати на лікування, а саме купівлю медичних препаратів на суму 2580 грн., що підтверджується фіскальними та товарними чеками (а.с.22).

Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним факт завдання матеріальних збитків відповідачем-2 ОСОБА_1 на суму 2580 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд вважає, що тривале невиконання судового рішення державним виконавцем спричинило позивачу певних душевних страждань, а також розладів його здоров'я, оскільки останній змушений був витрачати час на звернення до органів виконавчої служби та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд керується принципами розумності, справедливості та поміркованості та визначає її у розмірі 10000 грн.

Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З огляду на положення ст.ст.2, 1173 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України, сума майнової шкоди підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45), казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Виконання рішення про стягнення коштів здійснюється відповідно до пунктів 35-40 вказаного Порядку Казначейством.

З огляду на зазначене вище, суд не бере до уваги письмові заперечення відповідачів.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, підлягають задоволенню частково, суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача, враховуючи характер і тривалість страждань, в узагальненому вигляді моральних страждань в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.З Закон України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, ї посадовою або службовою особою не справляється.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 56, 58 Конституції України, ст.ст. 2, 16, 22, 1173, 1175 Цивільного кодексу України,ст. 25 Бюджетного кодексу України, ст.ст.1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Києва (адреса місцезнаходження: 04128, м.Київ, вул.Туполева, 28а), Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Київ (адреса місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державних органів - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Київ Сімерецької В.С. щодо направлення йому як стягувачу листа від 22.01.2018 року з постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.03.2017 року (повторно) - незаконними.

Стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у відшкодування матеріальної шкоди 2580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) гривень та 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.08.2018 року.

Суддя Б.І. Базарник