Рішення № 76125728, 16.08.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19205/17

Провадження №: 2/755/2280/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів Юдицького К.О. Краснової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитних договору та договорів іпотеки такими, що припинено , суд, -

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_2

представники відповідавча : Тяжкороб Є.В.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки такими, що припинено. Просить суд визнати Договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/276к від 05 червня 2006 року таким, що припинено з 16 червня 2009 року, визнати Кредитний договір №08-038/314 від 18 червня 2007 року таким, що припинено з 12 квітня 2010 року, визнати припиненим Договір іпотеки № 02-038/386І від 05.06.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Гончар Т.В. та зареєстрованого за № 2102 укладений якості забезпечення виконання зобов'язань за договорами кредиту № 08-038/276к від 05.06.2006 року, між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1, визнати припиненим Договір іпотеки № 02-038/587 від 18.06.2007р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Ханіною А.В. та зареєстрованого за № 1541 укладений якості забезпечення виконання зобов'язань за договорами кредиту № 08-038/314 від 18.06.2007 року, між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1, зняти заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1, а саме: двокімнатної квартири № 16 загальною площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. за №2103, в зв'язку з укладенням Договір іпотеки № 02- 038/386І від 05.06.2006 року та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зняти заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1, а саме: двокімнатної квартири № 16 загальною площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. за №1542, в зв'язку з укладенням Договір іпотеки № 02-038/587 від 18.06.2007р року та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Свої вимоги мотивував тим, що позичальником були грубо порушені умови Договорів, а саме, умови що до погашення заборгованості з» Договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/276к від 05 червня 2006 року та за Кредитним договором №08-038/314 від 18 червня 2007 року, то строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та як наслідок термін надання кредиту вважається таким, що закінчився. Та, в зв'язку з тим, що дані Договори кредиту припинили свою дію у зв'язку зі спливом їх строку дії, у зв'язку з чим припинились зобов'язання сторін що існували протягом дії договору кредиту, то відповідно до п. 6.3 Іпотечного договору № 02-038/386к від 05.06.2006 та Іпотечного договору № 02-038/587 від 18.06.2007 року дані Іпотечні договори припинили свою дію, як наслідок Іпотека припинилась в розумінні ст.17 Закону України «Про іпотеку».

В подальшому, позивачем було змінено підставу позову, в яких остання вказала, що посилання Позивача на Рішення судів, якими було відмовлено Відповідачу у стягненні заборгованості за даними Кредитними договорами, не є основоположними підставами визнання Договорів припиненими, а лише за для додаткового підтвердження встановленого вже Судами трьох інстанцій, факту того, що сторони кредитних правовідносин, дійсно врегулювали в Договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни у випадку порушення умов Договору. Таким чином п.4.5. Договорів прирівнюється до Вимоги про дострокове погашення заборгованості, а настання обставин обумовлених даним пунктом Договорів припиняє дію самих Договорів.

Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, та зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) та/або закінчення строку дії кредитного договору сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Представник позивача за в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, заяві про зміні підстав позову, та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні позову проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві у позовній заяві та письмових запереченнях.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

В судовому засіданні встановлено, що 05 червня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/276к, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 85 000 доларів США зі сплатою 12,00% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 04.06.2013 р.

18 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений Договір кредиту № 08-038/314 відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 32 500 доларів США зі сплатою 13,00% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 17.06.2017 р.

05 червня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 08-038/276к від 05.06.2006 року, між банком та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 02-038/386і, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Гончар Т.В. та зареєстрованого за № 2102, відповідно до якого в іпотеку Банку було передано нерухоме майно, що належить Іпотекодавцю, а саме: двокімнатна квартира № 16 загальною площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

18 червня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 08-038/314 від 18.06.2007 року, між банком та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 02-038/587, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Ханіною А.В. та зареєстрованого за № 1541, відповідно до якого в іпотеку Банку було передано нерухоме майно, що належить Іпотекодавцю, а саме: двокімнатна квартира № 16 загальною площею 73,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Так, як зазначає позивач в своїй позовній заяві, позичальником були грубо порушені умови Договорів, а саме, умови що до погашення заборгованості за Договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/276к від 05 червня 2006 року та за Кредитним договором №08-038/314 від 18 червня 2007 року, в зв'язку з чим, на її думку, вступив в дію п. 4.4. (строк користування Кредитом вважається таким, що сплив) та як наслідок п. 7.4 (термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився).

При цьому, відповідно до пунктів 4.5 зазначених Кредитних договорів, у разі невиконання (не належного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7.,3.3.8., (а саме, п.3.3.7- своєчасно та в повному обсязі погашати Транші Кредиту в строки визначені цим Договором; п.3.3.8.- погасити в повному обсязі всі Транші Кредиту та сплатити нараховані проценти за фактичний час використання кредиту та можливі штрафні санкції, у термін, визначений цим Договором) цього Договору, протягом більше ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

В п. 3.3.7 Договорів визначено обов'язок позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати транші кредиту в строки визначені п.1.1.2 цих Договорів.

В п. 3.3.8 Договорів визначено обов'язок позичальника погасити в повному обсязі всі транші кредиту та сплатити нараховані проценти за фактичний час використання кредиту та можливі штрафні санкції у термін визначений п. 1.1.2 цих Договорів.

Тому, на її думку, оскільки обов'язки передбачені п. 3.3.7 та 3.3.8 Договорів кредиту Позичальницею не виконувались з грудня 2009 р за Кредитним договором №08-038/314 від 18 червня 2007 року та з лютого 2009 за Договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/276к від 05 червня 2006 року, у відповідності до пунктів 4.5 та 7.5 Договорів Кредиту строк користування кредитами сплив через на 91 календарний день з моменту не сплати чергового платежу Позичальником, на виконання умов вище вказаних Кредитних Договорів.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до умов п 1.1.2 Кредитного договору №08-038/314 від 18 червня 2007 року, кінцевим терміном погашення всіх траншів Кредиту до 17 червня 2017 року, а відповідно до п.1.1.2 Договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-038/276к від 05 червня 2006 року кінцевим терміном погашення всіх траншів Кредиту до 04 червня 2013 року.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, та як зазначає сама позивач, зобов'язань, визначених Договорами, нею виконано не було.

Так, відповідно до ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої ЦК України. Норми даної глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою, смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При цьому, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 266 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Наслідки спливу позовної давності визначені у ст. 267 ЦК України, відповідно до якої особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку» не передбачають.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 року у справі №6-786цс17, вказано, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання не визнає. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Отже, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) та/або закінчення строку дії кредитного договору сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Однак, оскільки позивач посилається на сплив позовної давності, лише як на додаткове підтвердження встановленого факту того, що сторони кредитних правовідносин, дійсно врегулювали в Договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання (п.4.5 Договорів), та визначили умови такої зміни у випадку порушення умов Договору, то суд, проаналізувавши обставини, на які посилається позивач, що зазначені в умовах договорів, та які на думку позивача є такими, що прямо вказують на те, що дія договорів припиняється, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено у пункті 7.4. даних кредитних договорів « У разі настання обставин визначених п.п. 2.7.3, 3.2.3, 3.3.12, 4.4., 5.4. цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, і, відповідно Позичальник зобов'язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредиту та нараховані штрафні санкції».

Відповідно до п. 4.4. даних кредитних договорів «У разі невиконання ( не належного виконання ) Позичальником обов'язків визначених п.п.3.3.2-3.3.6,3.3.10.,3.3.17., 3.3.18., цих Договорів, порушення Позичальником умов договорів визначених в п. 1.3.1., 3.3.14., протягом більше ніж десять робочих днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти а фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню)».

Згідно із п. 4.5. даних кредитних договорів «у разі не виконання (не належного виконання ) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7,.3.3.8, цього Договору протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування Кредитом вважається таким, що сплив та відповідно Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).»

Таким чином, положення договору, та зокрема даних пунктів, на яких наголошує позивач, не містять вказівки на припинення зобов'язання та/або самого кредитного договору.

З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки такими, що припинено, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 256, 267, 509, 526, 575, 598, 599ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання кредитних договору та договорів іпотеки припиненими - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено до 27 серпня 2018 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: ПАТ «Укрсоцбанк» адреса : м.Київ, вул.Ковпака, 29, ідентифікаційний код 09322018.

Суддя: