Вирок № 76123880, 29.08.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/423/17

Провадження № 1-кп/591/271/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Сибільова О.В.,

при секретарі - Д'ячук Ю.О.,

за участю: прокурора Іваненко С.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12016200440004624 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Суми (АДРЕСА_1), гр-на України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 допустив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

22 жовтня 2016 року близько 14 години 40 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Ваз 21043», н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Г.Кондратьєва в м. Суми, де в районі будинку № 54, зневаживши безпекою дорожнього руху, перевищивши дозволену швидкість руху, під час виникнення небезпеки не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину. В результаті наїзду потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла (перелом головки правої ключиці, множинні правобічні переломи ребер, осколковий перелом хворобливо зміненого тіла 5-го грудного хребця, відкритий перелом лівої ліктьової кістки, перелом лівого стегна, переломи обох великогомілкових кісток), травматичний шок, які розглядаються у сукупності, як складові тяжкої скелетної травми, по ступеню тяжкості кваліфікуються як такі, що мають ознаки тяжких, як таких, що викликали небезпечний для життя стан, і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.

В діях водія ОСОБА_3 вбачається порушення п.п. 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год (пункт правил в редакції до 10 листопада 2017 року).

Порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_5

Дії водія ОСОБА_3 по порушенню п.п. 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України навмисні, а форма вини - є необережною.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно він вчинив його за наведених обставин.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, не оспорював фактичні обставини, а також докази, добуті по справі, за відсутності заперечень учасників судового розгляду, визнавши недоцільність повного дослідження доказів та обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність усвідомлення обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, а також, що немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції, крім того, роз'яснивши їм наслідки цього, суд, відповідно до положень ст. 349 КПК України, обмежив дослідження доказів по справі допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого та дослідженням матеріалів по заявленому цивільному позову.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що дійсно його батько загинув під час наведеної ДТП за участю водія ОСОБА_3, подробиці обставин події йому відомі лише з матеріалів провадження, заявлений цивільний позов до ТДВ СК «Альфа-Гарант» підтримав повністю.

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_3 цього кримінального правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, як особа, що керувала транспортним засобом - автомобілем «Ваз 21043», н.з. НОМЕР_1, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху - порушення п.п. 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5.

До пом'якшуючих покарання обставин ОСОБА_3 суд відносить визнання своєї провини, щире каяття, добровільне відшкодування частини збитків.

Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_3 суд не вбачає.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, офіційно не працює, за місцем проживання та колишнім місцем роботи характеризується позитивно, має неповнолітню дитину на утриманні.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, пом'якшуючі покарання обставини.

Враховуючи викладене та позитивні дані щодо особи обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, думку потерпілого, наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, що знижують суспільну небезпечність скоєного ним злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, вік обвинуваченого, наявність неповнолітньої дитини, суд вважає, що його виправлення можливе з призначенням покарання у виді позбавлення волі та застосуванням іспитового строку.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з безпекою руху транспорту, внаслідок якого загинула людина, суд вважає за доцільне застосовувати до обвинуваченого додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого на думку суду підлягає частковому задоволенню в зв'язку з наступним.

Так, заявлений потерпілим цивільний позов до ТДВ СК «Альфа-Гарант» складається з 17400 гривень моральної шкоди, 6564 гривні витрат на поховання та 13920 гривень за поминальні обіди (т. 1 а.с. 39).

По-перше, слід зазначити про те, що потерпілим підтверджено суду його належність як цивільного позивача в розумінні заявлених вимог до страхової компанії, оскільки він є сином загиблого, що підтверджується відповідними документами (т. 2 а.с. 51-54).

По-друге, представник цивільного відповідача позов потерпілого ОСОБА_6 визнав частково, а саме визнавши вимоги в частині стягнення 6564 гривень витрат за поховання та 5800 гривень моральної шкоди, в решті вимог просив відмовити.

Суд погоджується з запереченнями представника цивільного відповідача в частині необґрунтованості вимог про стягнення з них коштів за поминальні обіди (т. 1 а.с. 44), оскільки ч. 4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок страховика відшкодовувати лише витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.

Відшкодування страховиком витрат, пов'язаних з поминальними обідами, ані наведеною нормою, ані наведеним Законом не передбачено, тому в цій частині вимоги потерпілого задоволені не можуть бути.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд виходить і з того, що наведеною нормою зумовлено можливість стягнення коштів зі страхової компанії, які документально підтверджені потерпілою стороною та були витрачені на поховання, а поминальні обіди не охоплюються визначеним в ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» терміном «поховання померлого».

Отже, враховуючи, що потерпілим документально підтверджено понесення витрат на поховання в сумі 6564 гривні (а.с. 42), а з наведених підстав позов в частині відшкодування коштів за поминальні обіди задоволенню не підлягає, тому з цивільного відповідача підлягає стягненню наведена сума коштів на відшкодування лише витрат на поховання.

Що стосується відшкодування моральної шкоди цивільним відповідачем в обсязі зазначеному потерпілим, то в цій частині суд знаходить непереконливими їх заперечення, оскільки згідно наданих заяв залучених до участі в справі третіх осіб дружини померлого та його доньки (ОСОБА_7 та ОСОБА_8.), вони відмовились від своїх вимог до страхової компанії на користь потерпілого ОСОБА_1, а тому на переконання суду відсутні передбачені законом перешкоди для стягнення коштів з цивільного відповідача на користь потерпілого ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в сумі 17400 гривень.

Завдання моральної шкоди в цій частині в повній мірі обґрунтовано позивачем та зумовлюється стражданнями внаслідок втрати близької людини.

Відтак, заявлений потерпілим ОСОБА_1 позов належить задовольнити частково.

Речові докази - одежу потерпілого належить залишити у ОСОБА_1, а накладений на автомобіль арешт підлягає скасуванню, оскільки в подальшому його застосуванні відпала потреба.

Процесуальні витрати, підтверджені прокурором, пов'язані з проведенням експертних досліджень, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу суд не вбачає.

На підставі ч. 2 ст. 286 КК України, ст.ст. 1166-1168 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 124, 126-129, 368, 370, 374, 375 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_3 не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації в органи з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 23964 гривні, які складаються з 6564 гривень витрат на поховання та коштів на відшкодування моральної шкоди в сумі 17400 гривень.

Речові докази: одежу загиблого ОСОБА_5 залишити у ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 11583 гривні.

Накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2016 року арешт на автомобіль «Ваз 21043», н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О.В. Сибільов