Постанова № 76123702, 22.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 640/10513/18 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/790/757/18 Божко В.В.

Категорія: ч. 1 ст. 483 МК України Доповідач - Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

представника Харківської митниці ДФС - Тиндика М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4на постанову Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_4до відповідальності за порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України,-

в с т а н о в и в :

Головним державним інспектором відділу інформаційно - аналітичної роботи, моніторингу та взаємодії з митними органами іноземних держав управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Івко В.Г. 12 березня 2018 року складений протокол про порушення митних правил № 0433/80700/18 відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 483 МК України.

В протоколі від 12.03.2018 року вказано наступне.16.12.2017 року близько 17 год. 55 хв. через зону митного контролю п/п «Гоптівка - Нехотєєвка» Харківської митниці ДФС по смузі руху «червоний коридор» громадянку України ОСОБА_4 перемістила через митний кордон України у напрямку «виїзд» транспортний засіб особистого користування «BMW 320», д.р.н. НОМЕР_1, VIN - НОМЕР_2. При переміщенні через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування гр. України ОСОБА_4 для здійснення митного контролю наданий закордонний паспорт гр. України НОМЕР_3, виданий 12.04.2016 (орган, що видав - 6390) з відмітками про постійне проживання в республіці Білорусь. На сторінках для особливих відміток наявний штамп із записами «Постійне проживання Білорусь» з відбитком печатки «Державна міграційна служба України 46.01.2», а також штамп «Прийнятий на консульський облік у Посольстві України в Республіці Білорусь постійно 18 березня 2015 року», завірений підписом та печаткою «Посольство України в республіці Білорусь. Консульський відділ № 2».

Підтвердженням правомірності митного режиму тимчасового ввезення при переміщенні через митний кордом України транспортного засобу особистого користування «BMW 320», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN № НОМЕР_2 на строк до одного року з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності митниці надано паспорт гр. України ОСОБА_4 для виїзду закордон НОМЕР_3 від 12.04.2016 з відмітками, що гр. ОСОБА_4 знаходиться на постійному консульському обліку Посольства України в Республіці Білорусь.

Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України повідомив Харківську митницю ДФС, що громадянка України ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_3 від 12.04.2016, на консульському обліку в Посольстві України в Республіці Білорусь не перебуває.

При переміщенні через митний кордон України фізичної особи ОСОБА_4 в Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної фіскальної служби України внесена адреса: Білорусь, Мінськ, Первомайська, 15 (зі слів).

З метою встановлення актуальних даних щодо місця проживання фізичної особи ОСОБА_4 Харківською митницею ДФС було підготовлено звернення до ГУ ДМС України в Харківській області.

В результаті відповіді ГУ ДМС України в Харківській області від 24.01.2018 року виявлено, що громадянка України ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2; місце народження м. Харків) проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, в діях гр. України ОСОБА_4 вбачається порушення митних правил, а саме подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення транспортного засобу особистого користування «BMW 320», д.р.н. НОМЕР_1, VIN - НОМЕР_2 підроблених документів.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченох ч. 1 ст. 483 МК України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 визнано винною у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 379 980 (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. На підставі ч. 2 ст. 541 МК України, стягнуто з ОСОБА_4 вартість транспортного засобу - автомобіля марки «BMW 320», VIN: НОМЕР_2, 2005 року випуску, державний реєстраційний знак Литовської Республіки НОМЕР_1, у розмірі 379 980 (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн., стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 352, 40 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначила наступне.

Постанова районного суду винесена з грубим порушенням норм процесуального права та невірно застосовано матеріальні норми, що потягло за собою однобічне та не повне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи, що є наслідком необґрунтованого вирішення обставин справи.

Судом першої інстанції не дотримався вимог ч.ч. 2, 3 ст. 7, ст. 245, ст. 280, ст. 252 КУпАП, оскільки обставини у справі, які впливають на об'єктивність та правильність застосування стягнення належним чином встановленні не були, всебічно і повно судом не досліджувались. Грубо порушені вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП, якою прямо передбачено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення від 25.06.2018 року винесена за відсутності ОСОБА_4, яка про існування оскаржуваної постанови дізналась 27.06.2018 року випадково, через сайт судова влада, судових повісток не отримувала.

Вказує, що вказане правопорушення на думку суду першої інстанції та даних протоколу було вчинено 16.12.2017 року, тобто з моменту його вчинення пройшло більше шести місяців, і воно не має триваючого характеру, то на момент розгляду справи в суді першої інстанції минули строки накладення адміністративного стягнення, що в силу п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття справи.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що не маючи жодного умислу, здійснювала ввезення транспортного засобу на територію України, та навіть не підозрювала, що стосовно неї виключено/ та на той час були відсутні дані у Консульській установі.

Вважає, оскільки у відповіді консула та у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що відтиски прямокутного штампу, круглої печаті та копії підписів консульських посадових осіб, які виконували відповідні консульські дії в посольстві у її паспорті є підробленими. Саме тому, протокол про порушення митних правил містить суперечності в частині викладення об'єктивної сторони правопорушення, а саме в частині підробки документу.

За таких обставин, вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що документи, подані ОСОБА_4 до митного оформлення містять неправдиві дані, тобто відомості зазначені у них належним чином не перевірені та не спростовані, а тому в її діях відсутні будь-які ознаки вчинення умисного переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів.

Просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2018 року та закрити провадження у справі.

В клопотанні про поновлення строку ОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду посилаючись, що постанова про адміністративне правопорушення від 25.06.2018 року винесена за її відсутності, про існування оскаржуваної постанови дізналась 27.06.2018 року випадково, через сайт судова влада, копію постанови отримала 04.07.2018 року(а.с. 52, 58-59).

Враховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про правопорушення митних правил не спростовуються матеріалами справи, необхідно задовольнити клопотання ОСОБА_4 та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова віл 25.06.2018 року.

ОСОБА_4 в призначене апеляційним судом судового засідання на 08.08.2018 року о 10-50 год. не з'явилася. Повідомлялась належним чином, відповідно до вимог ст. 277-2, ч. 5 ст. 294 КУпАП, ч. 4 ст. 256 МК України.

07.08.2018 року подала клопотання про відкладення розгляді справи в якому зазначила, що вона не є фахівцем у галузі права, та потребує правової допомоги, у зв'язку з чим просила відкласти розгляд справи на іншу дату та надати строк для пошуку адвоката (а.с. 69).

Апеляційним судом задоволено клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, наступне судове засідання призначено на 22.08.2018 року о 10-40 год.

В призначене судове засідання на 22.08.2018 року ОСОБА_4 не з'явилась. 21.08.2018 року подала клопотання про відкладення розгляду справи в якому зазначила, що вона не має можливості бути присутньою на судовому засіданні через те, що з 20 серпня по 27 серпня 2018 року перебуває у відрядженні в м. Києві. Просила відкласти розгляд справи на іншу дату. Доказів про неможливість брати участь у розгляді справи, перебування у відрядженні у м. Києві в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, ст. 495 МК України ОСОБА_4 апеляційному суду не надала (а.с. 74).

Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративне правопорушення.

Частиною 5 ст. 259 МК України встановлено, що постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

В ч. 4 ст. 294 КУпАП встановлені строки перегляду постанови суду першої інстанції відповідно до яких, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Виходячи з вищезазначеного та вимог ст. 294 КУпАП, щодо строків перегляду постанови, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про правопорушення митних правил за наявними матеріалами справи за відсутністю належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а подання клопотання без належних доказів не може бути підставою для відкладення розгляду справи вдруге.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Харківської митниці ДФС - Тиндика М.В., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України доведена повністю, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні ( умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій із товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Ст. 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Стаття 488 МК України визначає, що провадження у справі про порушення митних привал вважається розпочатим з моменту складання протоколу про адміністративне про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані норми узгоджуються з нормами ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП.

Статтею 491 МК України визначено підстави для порушення справи про порушення митних правил. Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 491 МК України такими підставами є: безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у ч. 1 ст. 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організації.

Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до них, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК України настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Судовим розглядом встановлено наступне. 16.12.2017 року близько 17 год. 55 хв. через зону митного контролю п/п «Гоптівка - Нехотєєвка» Харківської митниці ДФС по смузі руху «червоний коридор» громадянку України ОСОБА_4 перемістила через митний кордон України у напрямку «виїзд» транспортний засіб особистого користування «BMW 320», д.р.н. НОМЕР_1, VIN - НОМЕР_2. При переміщенні через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування гр. України ОСОБА_4 для здійснення митного контролю наданий закордонний паспорт гр. України НОМЕР_3, виданий 12.04.2016 (орган, що видав - 6390) з відмітками про постійне проживання в республіці Білорусь. На сторінках для особливих відміток наявний штамп із записами «Постійне проживання Білорусь» з відбитком печатки «Державна міграційна служба України 46.01.2», а також штамп «Прийнятий на консульський облік у Посольстві України в Республіці Білорусь постійно 18 березня 2015 року», завірений підписом та печаткою «Посольство України в республіці Білорусь. Консульський відділ № 2» (а.с. 7, 9, 10, 13-14, 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Частина 2 ст. 380 МК України встановлює, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Строки, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, можуть бути продовжені органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

Як на підставу правомірності митного режиму тимчасового ввезення при переміщенні через митний кордом України транспортного засобу особистого користування «BMW 320», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN № НОМЕР_2 на строк до одного року з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності митниці надано паспорт гр. України ОСОБА_4 для виїзду закордон НОМЕР_3 від 12.04.2016 з відмітками, що гр. ОСОБА_4 знаходиться на постійному консульському обліку Посольства України в Республіці Білорусь (а.с. 13, 14).

Відповідно пп. В п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезидентами визначено, фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Відповідно до листа Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України громадянка України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не перебуває на консульському обліку в Посольстві України в Республіці Білорусь (а.с. 10).

У відповіді ГУ ДМС України в Харківській області від 24.01.2018 року зазначено, що громадянка України ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2; місце народження м. Харків) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 06.10.2005 року (а.с. 9).

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 495 МК України ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, ст. 527 МК України.

Доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 не може бути підставою для скасування постанови районного суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово отримувала повідомлення про розгляд справи в Київському районному суді м. Харкова (а.с. 41-42, 43).

Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи призначеного Київським районним судом м. Харкова в матеріалах справи відсутнє.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 525 МК України визначені строки розгляду справи про порушення митних правил.

Районний суд обґрунтовано застосував норми ст. 526 МК України, щодо необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції минули строки накладення адміністративного стягнення, що в силу п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття справи, є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Протокол про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_4 складений 12.03.2018 року (а.с. 3).

З врахуванням положень ст. 488 МК України щодо початку провадження у справі про порушення митних привал строки встановлені ч. 2 ст. 467 МК України, на час винесення постанови Київським районним судом м. Харкова не збігли, тому відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі про відсутність будь-яких належних доказів того, що відтиски прямокутного штампу, круглої печаті та копії підписів консульських посадових осіб, які виконували відповідні консульські дії в Посольстві у її паспорті є підробленими не спростовують висновків суду.

З матеріалів справи видно Харківською митницею ДФС 23.01.2018 року на адресу Шевченківського ВП ГУНП України в Харківській області направлений лист за обставинами не перебування громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на консульському обліку в Посольстві України в Республіці Білорусь (а.с. 20).

Будь - які данні про прийняття правоохоронними органами відповідного рішення за зазначеними обставинами в матеріалах справи відсутні.

Крім того, ОСОБА_4 в доводах апеляційної скарги не спростовує обставину щодо не перебування консульському обліку в Посольстві України в Республіці Білорусь з наданням відповідних доказів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про відсутність в її діях умислу на вчинення правопорушення, не ґрунтуються на матеріалах справи. Склад порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МУ України, є формальним, характеризується діями спрямованими на переміщення товарів через митний кордон України. Тобто, недодержанням митних правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків.

Посилання ОСОБА_4 на грубе порушення районним судом вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП на знайшли свого об'єктивного підтвердження.

Відповідно до ст. ст. 251, 278, 279, 280 КУпАП, ст. 489, 490, 495 МК України суд розглядає справу в межах складеного протоколу, інших матеріалів провадження у справі про порушення митних правил, в той час як апеляційний суд відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості щодо збирання даних, які характеризують ОСОБА_4, її майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При складанні протоколу про порушення митних правил, розгляді справи судом першої інстанції, апеляційному перегляді справи відомостей, які на думку ОСОБА_4 повинен був врахувати суд при накладенні стягнення, надані не були.

Районний суд обґрунтовано зазначив, що обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_4 не встановлено.

Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено.

Враховуючи, що державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки, державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу порушення митних правил, і відповідальність за це передбачена ст. 483 КУпАП та призначив стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення, є достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.

Підстав для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил визначених ст. 531 МК України, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 3, 486, 487, 522, 529, 530 МК України, ст. ст. 245, 278, 280, 283, 294, 295 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області В.М. Бездітко