Ухвала суду № 76123016, 29.08.2018, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/627/18

Провадження № 1-кп/513/62/18

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

29 серпня 2018 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Волкова І.І., захисника - адвоката Златі Н.С., обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Суворове Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм ОДО "Ренійське АТП-15140", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

під час підготовчого судового засідання прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Волков І.І. вважав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, а тому можливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Вислухавши думку потерпілого ОСОБА_4, захисника Златі Н.С. та обвинуваченого ОСОБА_3, які не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до таких висновків.

Згідно з положеннями пункту 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина 1 ст. 91 КПК України визначає, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до частини 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Згідно до ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Крім того, зазначеною статтею передбачений порядок складання обвинувального акту, зазначені відомості, які повинні міститися в ньому та які документи додаються до нього.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.10.2008 року у справі "Абрамян проти Росії", Суд підкреслив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Перевіривши зміст обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017160000000840 від 15.10.2017 року, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не містить всіх відомостей, передбачених ст. 291 КПК України. Фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладені не конкретно, не містять детального описання всіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що "унаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці ДТП. Пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, доставлений до Саратської ЦРЛ. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 113 від 10.11.2017 року, смерть ОСОБА_5 знаходиться в причинному зв'язку із виявленими у неї тілесними ушкодженнями в області голови та грудної клітки, які привели до розвитку комбінованого шоку та настанню смерті. Ці ушкодження заподіяні дією тупих предметів або від удару об такі, групові та індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися. Не виключено, що такими предметами могли бути деталі кузова автобусу, дорожнє покриття. Ушкодження в області голови та грудної клітини ОСОБА_5 носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб".

Таким чином, в обвинувальному акті не конкретизовано, які саме тілесні ушкодження в області голови та грудної клітини (переломи, синці, крововилив, тощо), було завдано ОСОБА_5 в результаті ДТП.

Окрім того, в обвинувальному акті зазначено , що "згідно з висновком експерта № 777 від 05.05.2018, у громадянина ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма в формі забою головного мозку середньої важкості, забійна рана в області правої надбрівної дуги, параорбітальна гематома справа, садна обличчя, переломи 3-6-го ребер зліва, перелом лонної кістки зліва, відривний перелом голівки правої малогомілкової кістки з крововиливом в порожнину колінного суглобу, садно передньої черевної стінки, гематома лівого стегна. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автобуса та дорожнє покриття в умовах ДТП. Враховуючі дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 15.10.2017. Вказані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості".

Незважаючи на це, згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, лише за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому. Тобто, не зазначена така кваліфікуюча ознака, як спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Окрім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті викладені висновки судово-медичних експертизи № 113 від 10.11.2017 року та № 777 від 05.05.2018 року; висновки експерта № 745-А від 15.12.2017 року та судової автотехнічної експертизи обставин наїзду від 15.12.2017 року (а.с.7- 8).

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України висновки експертів є процесуальними джерелами доказів в кримінальному провадженні. Згідно з положеннями КПК України докази мають надаватися суду лише на відповідній стадії судового провадження для підтвердження фактичних обставин кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті.

Вищевказані недоліки обвинувального акту є суттєвими та такими, що виключають можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, тому суд не погоджується з доводами прокурора, потерпілого, захисника та обвинуваченого про те, що можливо призначити судовий розгляд.

Згідно пункту 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, яким повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, то його належить повернути прокурору.

Керуючись ст. ст. 291, 314, ч.2 ст.369, 370, ч.3 ст.371, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № №12017160000000840 від 15.10.2017 року, відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - повернути прокурору відділу прокуратури Одеської області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області протягом семі днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А. І. Бучацька