Рішення № 76123001, 17.08.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"17" серпня 2018 р.

Справа № 642/6335/17

Провадження № 2/642/323/18

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Буряковської К.Є.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення факту проживання з вересня 2012 року разом із своїм дядьком - ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на момент відкриття спадщини, та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за правом представлення, а саме на квартиру АДРЕСА_2, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_3.

Свої вимоги обгрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові помер його дядько ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 та довідкою КЗОЗ «ХМКЛ №31» від 11 березня 2013 року. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син .ОСОБА_2. Крім того, за життя ОСОБА_3 склав заповіт. яким квартиру АДРЕСА_2, заповів своєму сину ОСОБА_2. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 мешкає на території США, та у встановлений законом строк він не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 відмовлено ОСОБА_2 у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 не є особою, яка прийняла спадщину.

Крім того, позивач вказує на те, що за домовленістю з ОСОБА_2 він здійснював догляд за його батьком ОСОБА_3, який перебував у тяжкому стані. За півроку до смерті його стан значно погіршився та він не міг самостійно пересуватися, через що він перевіз його до себе за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1. Тобто постійним місцем проживання ОСОБА_3 з вересня 2012 року було місце проживання позивача, звідки його автомобілем швидкої допомоги було доправлено до лікарні, де він й помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також позивач зазначиє, що він проживав разом з дядьком до дня його смерті, вів з ним спільне господарство, вони мали єдиний бюджет, він постійно надавав йому медичну допомогу та виконував за ним догляд, всі витрати на поховання були здійсненні позивачем особисто.

Факт родинних відносин позивача із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові ОСОБА_3 як дядька та племінника позивач підтверджує наступними документами:

даними свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2, в якому зазначено, що його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6;

даними посвідки про народження його батька ОСОБА_5 серії НОМЕР_2, в якому зазначено, що його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

даними посвідки про народження його дядька ОСОБА_3, в якому зазначено, що його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Батько позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданого 15 листопада 2004 року міським відділом реєстрацїї актів цивільного стану №4 Харківського обласного управління юстиції.

У зв»язку із чим, позивач вказує на те, що він є спадкоємцем за правом представлення, посилаючись на положенням ч.3 ст.1266 ЦК України.

Останнім місцем реєстрації спадкодавця була наступна адреса: АДРЕСА_2, проте позивач вказує, що фактичною адресою, за якою ОСОБА_3 проживав було місце проживання позивача, тобто АДРЕСА_1, а тому вважає місцем відкриття спадщини, в силу ч. 1 ст. 1221 ЦК України, є АДРЕСА_1.

На підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_3 в період з вересня 2012 року по лютий 2013 року за місцем мешкання позивача було складено акт мешканцями будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

До нотаріальної контори з заявами про прийняття або відмову від спадщини ніхто не звертався.

Таким чином позивач вважає, що належним чином спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв він - ОСОБА_1, його племінник.

25 травня 2017 року він звернувся до Другої Харківської державної нотаріальної контори з питанням щодо можливості подачі заяви про прийняття спадщини після смерті дядька, проте листом за Вих. №02-14/776 Державного нотаріуса Другої Харківської державної таріальної контори Гуркаленко І.В. йому було роз'яснено про необхідність звернення до суду з позовом до суду для визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини, також у цьому листі зазначено, що він також не належить до кола осіб, які фактично прийняли спадщину шляхом проживання із спадкодавцем на момент його смерті .

В судовому засіданні позивач та його представник позоні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засіданні не з»явився, було надано відзив на позовну заяву, у якій просили відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту спільного проживання із спадкодавцем протягом останніх п»яти років. Крім, того зазначили, що спадщина визнана відумерлою рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.04.2015 року, квартиру АДРЕСА_2 те передано до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про комнальну власність м. Харкова" від 23.09.2015 року № 2008/15 квартиру АДРЕСА_2 прийнято до комунальної власності м. Харкова.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, письмових пояснень з приводу позовних вимог на адресу суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Так судом встановлено.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.03.2013 року.

Батько позивача, який був братом спадкодавця. - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 15.11.2004 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.1999 року, зареєстрованого у реєстрі за номером №1-1628.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 є ОСОБА_2.

Разом з тим ОСОБА_3 за життя склав заповіт 30.08.2007 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І. Згідно заповіту він заповів сину ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2.

Оскільки ОСОБА_2 проживав у США він своєчасно у передбачений законом строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернувся.

Також з матеріалів спадкової справи та долучених копій судових рішень вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.04.2015 року по справі 642/1627/15-ц квартиру АДРЕСА_2 визнано відумерлою спадщиною та передано її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про комунальну власність м. Харкова" від 23.09.2015 року № 2008/15 квартиру АДРЕСА_2 прийнято до комунальної власності м. Харкова.

У вересні 2015 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 відмовлено ОСОБА_2 у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

25 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Другої Харківської державної нотаріальної контори з питанням щодо можливості подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Листом за вих. №02-14/776 Державного нотаріуса Другої Харківської державної нотаріальної контори Гуркаленко І.В. йому було роз'яснено про необхідність звернення до суду з позовом до суду для визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини, також у цьому листі зазначено, що він також не належить до кола осіб, які фактично прийняли спадщину шляхом проживання із спадкодавцем на момент його смерті .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Положеннями ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_3, який в тому числі є спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За заявленими вимогами позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті дядька. Отже, позивач є спадкоємцем другої черги за законом.

Частиною 3 ст. 1266 ЦК України передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб'єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.

Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п'ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб'єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п'ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Спадкування за правом представлення визначається як особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, а не як самостійна підстава чи вид спадкування. Лише за наявності певних умов, спадкоємці за правом представлення можуть бути закликані до спадкування. По-перше, лише у разі смерті спадкоємця за законом до відкриття спадщини його нащадки закликаються до спадкування. По-друге, цей спадкоємець за свого життя не має бути усунений від права на спадкування в установленому законом порядку. По-третє, має бути відсутній заповіт або визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини дає можливість прийти до висновку, що спадкування за правом представлення має місце у випадках встановлених ст. 1266 ЦК України, за умови якщо спадкоємець першої - третьої черг спадкування за законом помер до відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки позивач є спадкоємцем за законом другої черги він може успадковувати майно спадкодавця лише при наявності підстав, передбачених вищенаведеною ч. 2 ст. 1258 ЦК України, а такі підстави відсутні, оскільки є спадкоємець першої черги, який не усунутий від права на спадкування, не відмовся від її прийняття і питання про зміну черговості одержання права на спадкування не може бути поставлено. Крім того, спадкодавцем за життя був складений заповіт, яким заповів все своє майно своєму сину. Норми ст. 1266 ЦК застосовуються лише щодо відносин при спадкуванні за законом (глава 86 ЦК).

На підставі зазначеного, відсутні підстави для визнання за позивачем права на спадкування за правом представлення за ст. 1266 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу, що спадкове майно , а саме квартира АДРЕСА_2 рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08.04.2015 року визнано відумерлою спадщиною та передано її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, та на теперішній час прийнята до комунальної власності м. Харкова.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про встановлення факту проживання з вересня 2012 року разом із своїм дядьком - ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на момент відкриття спадщини

Відповідно до роз'яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1998 року № 5 „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", встановлення юридичних фактів обумовлено якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Убачається, що позивач просив встановити зазначений ним факт для оформленням своїх спадкових прав. Оскільки у суду відсутні правові підстави для для визнання за позивачем права на спадкування за правом представлення за ст. 1266 ЦК України, що свідчить про те, що встановлення відповідного факту в цьому випадку не буде породжувати для позивача особистих чи майнових прав, тому й у задоволенні його вимог про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час смерті слід відмовити, оскільки ці вимоги є похідними від вимог позову щодо реалізації спадкових прав позивача..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Бородіна