Ухвала суду № 76122456, 27.08.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/4447/18

Провадження № 1-кс/638/3448/18

27.08.2018 року м. Харків

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню №12016220480001517, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23.08.2018 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220480001517, а саме просить суд задовольнити клопотання потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_1 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що складає з п’яти житлових кімнат житловою площею 148, 5 кв. м., загальною площею 247, 9 кв. м. та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_2, що складає з п’яти житлових кімнат житловою площею 148, 5 кв. м., загальною площею 247, 9 кв. м.

Суд, вивчивши матеріали клопотання та його обґрунтування, приходить до наступного висновку.

У розумінні положень статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку.

Завданням арешту майна у розумінні частини 2 статті 170 КПК України є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, згідно вимог частини 2 статті 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно частини 3 статті 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Витягу з кримінального провадження №12016220480001517 заявником ОСОБА_1 не надано, як не підтверджено і свій процесуальний статус цивільного позивача, що унеможливлює суд перевірити наявність у ОСОБА_1 права на звернення з відповідним клопотанням.

Заявником не надано жодних відомостей про теперішнього власника майна, що підлягає арешту, а тому суд позбавлений можливості повідомити його про розгляд клопотання та про результати такого розгляду.

Так, приписами частини 1 статті 128 ЦПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Матеріали клопотання ОСОБА_1 не містять відомостей про те, хто ж є підозрюваними у кримінальному провадженні №12016220480001517.

Суд вважає за необхідне роз’яснити заявнику, що підозрюваним, згідно приписів частини 1 статті 42 КПК України, є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Суб’єктивні, нічим не підтверджені та належним чином не обґрунтовані припущення заявника про те, що «зволікання щодо накладення арешту на майно може призвести до його знищення або спотворення, ускладнити повернення квартири та його особистих речей» не є достатньою, самостійною та вагомою підставою для його застосування.

Відповідно до частини 3 статті 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись 131, 132, 167, 168, 170, 172, 173 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню №12016220480001517 – повернути заявнику.

Встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М.Хайкін