Ухвала суду № 76121877, 22.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/1138/17 Номер провадження 11-кп/786/824/18Головуючий у 1-й інстанції Науменко Н. Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.289 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – Нізельковської Л.В.,

суддів – Костенка В.Г., Маліченка В.В.,

із секретарем – Шевченко І.М.,

за участі прокурора – Савчука М.Є.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами начальника Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.04.2018 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 14.12.2015 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185, 70, 71 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі. 20.09.2017 року звільнений в зв’язку з відбуттям покарання.

засуджений:

- за ч.2 ст. 185 КК України - на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України - на 4 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 289 КК України - на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

За епізодом крадіжки майна у ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_3 виправданий.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в такому.

20.09.2017 року, близько 23.00 год., ОСОБА_3 із житлового будинку, що знаходиться в с.Верхня Жужманівка, Козельщинського району Полтавської області, таємно викрав належне ОСОБА_5 майно, а саме: мобільний телефон «HUAWEI» вартістю 2 043,69 грн. та планшет «SAMSUNG» вартістю 3 879, 22 грн., чим спричинив потерпілій майнової шкоди на загальну суму 5 922, 91 грн.

21.09.2017 року, близько 08.00 год., ОСОБА_3 незаконно заволодів належним ОСОБА_6 транспортним засобом марки „ВАЗ 21051”, д.н.з. НОМЕР_1, що знаходився по вул.Першотравнева в с.Ольгівка, Козельщинського району, Полтавської області, але, не впоравшись з його керуванням, здійснив наїзд на огорожу сусіднього будинку, пошкодивши огорожу та автомобіль.

На початку жовтня 2017 року, у вечірній час доби, ОСОБА_3 на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: Полтавська область, Козельщинський, с.Підгорівка, Центральна, 39, що належить ОСОБА_7, шляхом розбиття віконного скла, проник до приміщення будинку, звідки повторно, таємно викрав майно на загальну суму 728, 86 грн., чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказану суму.

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м’якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним та засудити за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вважав, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3 за фактом крадіжки майна ОСОБА_4. При цьому вказав, що суд першої інстанції не повною мірою врахував показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протокол огляду місця події від 25.10.2017 року домоволодіння ОСОБА_4, протокол огляду коробки з-під пилососа „Самсунг”, довідки-вартості викраденого майна, що доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину.

Окрім того, не взято до уваги, що обвинувачений раніше судимий за вчинення умисних злочинів, ніде не працює, негативно характеризується за місцем проживання, перший епізод злочинної діяльності вчинив у день звільнення з місць позбавлення волі. Вважав, що суд безпідставно не врахував обставини, що обтяжують покарання, а саме - рецидив злочинів (за всіма епізодами), вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку (за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом у потерпілого ОСОБА_6І.).

За змістом апеляційної скарги ОСОБА_3, він не погоджується із вироком суду та просить його скасувати. В ході апеляційного розгляду обвинувачений уточнив свої вимоги та просив виправдати його за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом і пом’якшити призначене покарання.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого не підлягають до задоволення з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а також у незаконному заволодінні транспортним засобом, та про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_4 за обставин, викладених у вироку, належним чином мотивований та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, а щодо крадіжки майна ОСОБА_5 та ОСОБА_7 також і не оспорюється в апеляційних скаргах.

Винуватість ОСОБА_3 у незаконному заволодінні транспортним засобом, всупереч твердженню обвинуваченого, є повністю доведеною.

Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що 21.09.2017 близько 8 год. його автомобіль ВАЗ 21051 стояв біля двору за місцем проживання потерпілого. До нього в будинок зайшли ОСОБА_11 та ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_11 поклав ключі від автомобіля на столі. Через деякий час він виявив, що зі столу зникли ключі, а потім з’ясувалось, що обвинувачений сів за кермо та розбив його автомобіль.

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_11 Також свідок зазначив, що коли автомобіль зупинився після удару об дерево, він підбіг до автомобіля. В цей час обвинувачений тягнувся до коробки передач та мав намір їхати на автомобілі далі.

Свідок ОСОБА_8 вказала, що вона бачила ОСОБА_3 у автомобілі потерпілого. На цьому автомобілі обвинувачений поїхав заднім ходом та в’їхав у її паркан.

Такі показання потерпілого та свідків підтверджуються протоколом огляду від 21.09.2017, по вул. Травневій, 14 в с.Ольгівка Козельщинського району Полтавської області поряд з парканом виявлено автомобіль ВЗ21051, який належить ОСОБА_6, що мешкає на цій же вулиці у будинку №18. При цьому паркан та задня частина автомобіля пошкоджені. (а.с.110-112 т.2)

Тобто, дії обвинуваченого, який викрав ключ від автомобіля із будинку потерпілого, здійснив активні дії щодо запуску двигуна, свідчать про те, що він мав намір на умисне незаконне заволодіння транспортним засобом. При цьому даний злочин є закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна.

Отже, доводи ОСОБА_3 про те, що він не мав наміру заволодіти автомобілем та лише випадково повернув ключ, який перебував у замку запалення, і автомобіль несподівано для нього розпочав рух, є неспроможними та спростовуються викладеними вище доказами.

Показання свідка ОСОБА_8 про те, що вона бачила ключі у замку запалення, не спростовують висновку суду щодо того, що перед цим ОСОБА_3 викрав вказані ключі із будинку потерпілого.

Таким чином, винуватість обвинуваченого у незаконному заволодінні транспортним засобом є повністю доведеною.

Доводи прокурора про безпідставне виправдання ОСОБА_3 за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України також є необґрунтованими. Суд першої інстанції детально дослідив та проаналізував надані сторонами докази, які прямо не підтверджують факту причетності ОСОБА_3 до таємного викрадення майна ОСОБА_4 При цьому суд навів мотиви свого рішення та дійшов до обґрунтованого висновку про вичерпання можливості отримати докази для підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні цього злочину. Більше того, в апеляційній скарзі прокурора також відсутні посилання на наявність належних і допустимих доказів, які б спростовували ці висновки суду.

Так, в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено об’єктивних даних, що свідчили б про проникнення обвинуваченого до будинку потерпілої, заволодіння та розпорядження її речами. Пилосос та скати, які зі слів свідка ОСОБА_6 обвинувачений пропонував у нього придбати, та пилосос, який зі слів ОСОБА_9 обвинувачений приносив додому, свідки не бачили, ці речі не вилучалися та не оглядалися, що саме це були за пилосос та скати, їх виробник, модель, технічні характеристики, невідомо. Які конкретно речі знаходились у сумках ОСОБА_3, коли його бачила свідок ОСОБА_8, не встановлено. Свідок ОСОБА_10 вказала, що вона знайшла шубу, викрадену у ОСОБА_4 Тобто, причетність ОСОБА_3 до викрадення цієї речі показаннями зазначеного свідка не підтверджується.

Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність виправдання ОСОБА_3 за фактом викрадення майна потерпілої ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України відповідає фактичним обставинам провадження та є правильним.

Твердження прокурора про безпідставне неврахування судом обставин, що обтяжують покарання, є необгрунтованими.

Так, обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, передбачених відповідними частинами статей 185 та 190 КК України. Дана обставина врахована судом при кваліфікації дій обвинуваченого як кваліфікуюча ознака повторність і не може бути також врахована як обставина, що обтяжує покарання, рецидив злочину.

Об’єктивних даних про стан сп’яніння ОСОБА_3 під час незаконного заволодіння транспортним засобом в ході судового розгляду не встановлено.

Незаконне заволодіння транспортним засобом відноситься до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Тобто, безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту. Отже, вік потерпілого у даному випадку не має значення, а тому підстав для визнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку, немає.

Покарання обвинуваченому призначено відповідно до положень ст.ст. 65, 70 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особи винного, обставин, що пом’якшують покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів. Тому доводи прокурора про м’якість призначеного обвинуваченим покарання, а також доводи ОСОБА_3 про його суворість є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.04.2018 року відносно ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання її копії.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13