Рішення № 76121234, 15.08.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3937/15-а

Провадження №2-а/524/200/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді Предоляк О.С.

при секретарі - Гладкій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

12.05.2015р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, в якому просила стягнути з виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 25.11.2010р. по 12.05.2015р. (день подання цього позову) в сумі 304270,80 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 року скасовано ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26.10.2017 року про закриття провадження по справі. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Автозавдського районного суду м.Кременчука від 26.02.2018 року постановлено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні розглядати у загальному позовному провадженні.

Замінено первісного відповідача виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області належним відповідачем виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Надала суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в судове засідання не з'явився, керівництво про дату розгляду справи повідомлено належним чином. Надано суду відзив на позовну заву. У задоволенні позову просять відмовити. Зазначають, що рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.02.2015 року «Про не утворення Автозаводської та Крюківської районних у місті рад м. Кременчука», вирішено не утворювати Автозаводську та Крюківську районну у місті Кременчуці ради після закінчення строку повноважень районних у місті Кременчуці рад VI скликання. Пунктом 5 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.12.2015«Про затвердження структури та граничної чисельності виконавчих органів Кременчуцької міської ради VII скликання» вирішено припинити шляхом ліквідації Автозаводську та Крюківську районні у м. Кременчуці ради (як юридичні особи) та їх виконавчі органи. Вказують, що виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області було припинено без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов'язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Відповідно виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області не може нести відповідальність за зобов'язаннями, що виникли у іншої юридичної особи. Позивач у передбачений законом та розпорядженням міського голови термін не заявив свої кредиторські вимоги щодо невиплачених коштів до ліквідаційної комісії виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, тому втратив правові підстави для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року працювала у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 березня 2015 року у справі №524/5275/14-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, визнано неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати. Зобов'язано виконавчий комітет Автозаводської районної Ради м. Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Однак, після прийняття судом вищезазначеного рішення, позивач не отримала належних їй при звільненні сум так і відшкодування в розмірі середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Таким чином, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, роботодавець не звільняється від відповідальності, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України №21-1765а-15 від 15 вересня 2015 року.

Факт невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні встановлено постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.03.2015 року по справі № 524/5275/14-а, яка набрала законної сили в порядку ч.1 ст.254 КАС України, а тому вказані обставини в силу частини першої статті 72 КАС України не потребують додатковому доказуванню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2010 по 12.05.2015 року (день подання цього позову).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.166-169), заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням - вересень 2010 року та жовтень 2010 року - становить 12718,72 грн. (6470,79 грн. - за вересень 2010 року та 6247,93 грн. - за жовтень 2010 року), а відтак, середньомісячна заробітна плата складає 6359,36 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 295,78 грн. (6470,79+6247,93):(22+21), відповідно сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, за період з 25.11.2010 по 12.05.2015 становить 330386 (триста тридцять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 26 коп. (295,78х1117).

Розрахунок середньоденної заробітної плати зроблений позивачем, суд вважає невірним, оскільки згідно відомостей Пенсійного фонду України (а.с.166-169) заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2010 року становить 6470,79 грн., а не 5465,39 грн., яку у розрахунку зазначає позивач.

Посилання відповідача на те, що виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області не може нести відповідальність за зобов'язаннями що виникли у іншої юридичної особи, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука ліквідовано 29.11.2017 року за рішенням засновників, а саме Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В пункті 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», зазначено, що при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими.

Ліквідація відповідача як юридичної особи відбулася на підставі рішення II сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VII скликання від 23.12.2015 року «Про затвердження структури та граничної чисельності виконавчих органів Кременчуцької міської ради VII скликання».

Відповідно до п. 5 вказаного рішення Кременчуцька міська рада вирішила припинити шляхом ліквідації Автозаводську і Крюківську районні у місті Кременчуці ради (як юридичні особи) та їх виконавчі органи згідно з додатком 4».

В той же час, суд зазначає, що на даний час орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача є Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у разі ліквідації суб'єкта владних повноважень у будь-якому випадку в нього є правонаступник.

Таким чином посилання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на те, що виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука ліквідовано без правонаступництва не впливає на вирішення справи по суті.

Щодо посилань виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на те, що позивач міг у передбачений законом та розпорядженням міського голови термін заявити свої кредиторські вимоги щодо невиплачених коштів до ліквідаційної комісії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, суд знаходить їх безпідставними, оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є кредиторською заборгованістю.

Відповідно до ст.139 КАС України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 3042,7 грн.

Керуючись ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 241-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні- задовольнити частково.

Стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (Код ЄДРПОУ 04057287) на користь ОСОБА_1, (рнокпп НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2010 по 12.05.2015 в сумі 330386 (триста тридцять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 26 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (Код ЄДРПОУ 04057287) на користь держави судовий збір в сумі 3303,86 грн.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.С. Предоляк