Ухвала суду № 76120807, 29.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15113/18

УХВАЛА

29 серпня 2018 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Єршова Л.С., дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зупинення стягнення та визнання протиправними і скасування постанов державного виконавця ВП № 55885889 від 19.06.2018 року про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у якому просить зупинити стягнення за постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 55885889 від 19.06.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 122,80 грн.; визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 55885889 від 19.06.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 122,80 грн.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви видно, що заявник просить скасувати постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 122,80 грн. № ВП 55885889 від 19.06.2018 року.

В той же час, як видно зі штампу вхідної кореспонденції Приморського районного суду м. Одеси, заявник звернувся до суду з даним позовом 27.08.2018 року, тобто з порушенням десятиденного строку, передбаченого ст. 287 КАС України.

При цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності таких причин суду не надано.

При цьому, позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів, призначених на цю мету.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій статті 136 ЦПК України, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов’язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

З урахуванням вимог статті 13 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2018 – 1762,00 грн.

В той же час, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Крім того, позивачем не додержано вимог п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, оскільки в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Так, в прохальній частині у якості позовних вимог позивачем зазначене прохання зупинити стягнення за постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 53670493 від 12.05.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 122,80 грн., що відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України є одним із видів забезпечення позову, який подається до суду у формі окремої заяви, а не є частиною позовних вимог.

Таким чином, позивачу необхідно визначитись зі змістом позовних вимог, та в залежності від їх кількості сплатити судовий збір на розрахунковий рахунок Приморського районного суду м. Одеси та надати суду докази на підтвердження його сплати.

Відповідно до ст. 169 КАС України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених в ст.161 КАС України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 161, 169 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про звільнення від сплати судового збору.

Адміністративний позов ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зупинення стягнення та визнання протиправними і скасування постанов державного виконавця ВП № 55885889 від 19.06.2018 року про стягнення виконавчого збору, – залишити без руху.

Надати позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

-надання до суду доказів, що позивачем не пропущено строк для звернення до адміністративного суду або обґрунтованого клопотання про поновлення таких строків та доказів поважності причин його пропуску, з урахуванням приписів ст. 122 КАС України.;

-визначення зі змістом позовних вимог;

-сплати судового збору в залежності від кількості позовних вимог.

Роз’яснити позивачу, що у разі, якщо недоліки, вказані в ухвалі суду, не будуть усунені, позовна заява буде вважатися неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.С. Єршова