Рішення № 76120178, 16.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ справа № 520/8955/18

провадження № 2-о/520/383/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

16.08.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

секретар судового засідання - Молодов В.С.

за участю:

заявника - ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли

представника заявника – адвоката ОСОБА_2

представника заінтересованої особи – ОСОБА_3

розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу № 520/8955/18 за заявою ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просить встановити факт того, що він постійно проживав на території України з 26 липня 1988 року по теперішній час.

За вказаною заявою відкрито провадження у цивільній справі № 520/8955/18. Розгляд справи призначено провести за правилами окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні заявник та його представник вимоги щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли на території України з 26 липня 1988 року по теперішній час підтримали та просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області підтвердив суду відсутність спору про право. Однак, підтримав письмові заперечення управління, в яких заінтересована особа просить відмовити ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли у задоволенні заяви з підстав наявності законного урегулювання правовідносин між сторонами та з підстав того, що заявника документовано паспортом громадянина України.

Заявник, в свою чергу, зазначив суду, що встановлення вказаного факту є соціально та юридично значимим для нього, оскільки, відсутність єдиного документу, яким би це було підтверджено у встановленому законом порядку, неодноразово створювало перешкоди у реалізації заявником прав, якими наділений кожен громадянин України. Заявник повідомив, що він є добропорядним громадянином держави, яка наділила його своїм громадянством. Після переїзду та оселення у 1988 році до України, ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли з дружиною народили дітей, які є громадянами України, одержали вищу освіту, офіційно працюють на користь держави. Він зі свого боку налагодив підприємницьку діяльність, яку очолює та офіційно працевлаштовує інших громадян України, надаючи їм робочі місця. Піклується про інших членів родини та родичів, які проживають в Україні, допомагає їм соціалізуватися та одержати всі необхідні документи у відповідності до національних законів.

Визначення заінтересованою особою у цій справі саме Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області заявник мотивував тим, що останній випадок недоведеності факту постійного проживання створив йому певні перешкоди у зносинах саме з цією особою. Заявник погодився, що коло заінтересованих осіб у справі дійсно може бути ширшим, однак визначитися, у яких подальших випадках та у зносинах з якими саме особами недоведеність факту постійного проживання може вплинути на реалізацію прав заявника чи близьких йому осіб, - на цей час складно.

Вирішуючи питання щодо продовження розгляду справи в порядку окремого провадження, суд виходить із підтвердження відсутності спору про право. Приймає до уваги, що факт постійного проживання дійсно є таким, що породжує юридичні наслідки, і враховує відсутність у заявника можливості довести цей факт в позасудовому порядку. Заявник не ставить питання про підтвердження громадянства, а просить встановити факт проживання на певній території з 1988 року. Суд звертає увагу, що з 1988 року державність на цій території мала одну статусність, а з 1991 року – іншу, а наявність паспорту – не є підтвердженням постійного проживання.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 Ахліята Дулдул огли підтверджено суду належними, достатніми та допустимим письмовими доказами, а також відібраними судом поясненнями самого заявника, його представника та свідка.

У відповідності до статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 26.07.1988 року ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли зареєструвався за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Великий Дальник, вулиця Б. Хмельницького, 2-а та за вказаною адресою був зареєстрований до 02 лютого 2004 року.

Даний факт підтверджено довідками, виданими Виконавчим комітетом Великодальницької сільради Біляївського району Одеської області від 20.05.2011 року за вих. №1721 та від 06. 08. 2018 року за вих. №2837.

02 лютого 2004 року заявник переєструвався за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Мирне, вулиця, Леніна, 124, що підтверджується штампом в паспорті серії КМ №194197, виданим Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 02.02.2004 року .

Крім того, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов’язаного серії БІ №000229 від 04.07.2018 року, заявник з 27.07.1988 року по сьогоднішній день перебуває на обліку в Біляївському РВК Одеської області.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що вона знає ОСОБА_1 Ахліята з кінця восьмидесятих – початку дев’яностих років, оскільки вона з того часу і по теперішній час працює на проминку «7 км» під началом ОСОБА_1. Також свідок знаходиться в дружніх стосунках з родиною ОСОБА_1, буває у них на святах і підтверджує, що відсутність ОСОБА_1 на території України носила тимчасовий характер, і за всі роки ніколи не була довготривалою.

Отже, всі досліджені судом докази, достеменно підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 Ахліята Дулдул огли на території України з 26 липня 1988 року по теперішній час.

Представник Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області підтвердив, що докази постійного проживання заявника на території України з 1988 року є достатніми.

При визначенні права заявника на звернення до суду з такою заявою, суд наголошує на наступному.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд дійшов висновку, що відмова ОСОБА_1 Ахліяту Дулдул огл в судовому захисті, в даному випадку, суперечила б завданню цивільного судочинства та не відповідала б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати заявнику ОСОБА_1 Ахліяту Дулдул огли можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За правилами статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Предметом розгляду заяви ОСОБА_1 Ахліята Дулдул огли є встановлення факту, який, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У відповідності до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Докази, які б спростовували факт проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року суду не надані.

Заява ОСОБА_1 Ахліята Дулдул огли обґрунтована, мотивована, та підтверджена належними, достатніми й допустимими доказами. Підстави для відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 Ахліятом Дулдул огли вимог судом не встановлені.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, керуючись ст.ст. 247, 293, 259, п. 6 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 319, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли, ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1; паспорт: КМ 194197, виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 02 лютого 2004 року; адреса реєстрації: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 74 Б, кв. 55) про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 Ахліят Дулдул огли, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке включає постійне проживання на території Української Радянської Соціалістичної Республіки з 26 липня 1988 року по 24 серпня 1991 року та постійне проживання на території України з 24 серпня 1991 року по час ухвалення рішення – 16 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного рішення є 29.08.2018 року.

Суддя

ОСОБА_5