Рішення № 76119921, 27.08.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4644/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарях Черкасові Д.Г., Задеряка Г.М.

представниць позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору : Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області про поділ спільного майна, визнання права власності, виділ майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

20 жовтня 2015 р., представниця ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю, звернулася до суду з позовом, який в подальшому, після призначення Овідіопольським райсудом Одеської області та на замовлення учасників справи і отриманих судом висновків судових будівельно-технічних та земельно-технічних експертиз в порядку ст.ст. 102,106 ЦПК України №№ 5231 від 26.04.2017 р., письмових додаткових пояснень судового експерта ОСОБА_6 до вищевказаного висновку № 5231 від 26.04.2017 р., висновків № 12/2018 від 10.04.2018 р., № 19/2018 від 04.05.2018 р., звіту-висновку про оціночну вартість об’єкту нерухомого майна № 157/07/17 від 13.07.2017 р., уточнила і в остаточній редакції якого від 08.05.2018 р. просила суд, припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на спірний житловий будинок в господарськими будівлями та спорудами № 19, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вулиця Перемоги, виділити ОСОБА_1 в натурі 57/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 19, розташованого за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вулиця Перемоги, у самостійний об’єкт (одиницю) нерухомого майна та визнати за ОСОБА_1 право власності на самостійний об'єкт нерухомого майна : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 19 (дев'ятнадцять), розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, який складається : під № 1-4 веранда, площею 11,8 кв.м. - 25193 грн.; під № 1-5 житлове приміщення, площею 24,3 кв.м. - 55380 грн.; літня кухня під літ. «Б» - 27406 грн.; І колодязь - 7020 грн.; під № 3 трубопровід - 1814 грн; під № 1 огорожа зі штахетника (частина) - 7776 грн.; під № 4 огорожа металева - 5448 грн., під літ. «Е» тимчасова споруда, під літ. «Ж» тимчасова споруда, під літ. «И» вбиральня, визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19, виділивши в користування ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19 земельну ділянку «1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-1» загальною площею 2031,4 кв.м. (з врахуванням приміщень житлового будинку № 19 та надвірних будівель і споруд), що відповідає ідеальній частці, межі якої земельної ділянки описуються наступним чином (графічне відображення малюнок № 1, додаток № 2, зображено зеленим кольором у висновку експерта № 5231 від 26.04.2017 р.): від точки 2 від кута існуючої огорожі зі сторони вул. Перемоги по прямій лінії ні відстані 126,41 м до точки 2; поворот вправо по прямій лінії на відстані 25,99 м до точки 3; поворот вправо по прямій лінії на відстані 49,09 м до точки 4; поворот вправо по прямій лінії на відстані 15,82 м до точки 5; поворот вліво по прямій лінії на відстані 38,15 м до точки 6; поворот вправо по прямій лінії на відстані 3,13 м до точки 7; поворот вліво по прямій лінії на відстані 12,29 м до точки 8; далі по прямій лінії на відстані 4,0 м до зовнішньої стіни сараю літ. «В» до точки 9; далі по прямій лінії по внутрішній стіні сараю літ. «В» на відстані 4,10 м до точки 10, далі по прямій лінії по зовнішній стіні літньої кухні літ. «Б» на відстані 2,60 м до точки 11, поворот вліво по прямій лінії на відстані 6,14 м до точки 12, поворот вліво по прямій лінії по внутрішнім перегородкам житлового будинку під літ. «А» з прибудовою під літ. «а» на відстані 9,17 м. до точки 13, далі по прямій лінії на відстані 1 м. до точки 14, поворот вправо по прямій лінії на відстані 11,32 м. до точки 15, поворот вправо по прямій лінії по існуючій огорожі із сторони вул. Перемоги на відстані 20,08 м. до первинної точки відліку – до точки 1, організувавши вхід на територію земельної ділянки зі сторони вул. Перемоги (існуючий вхід) та стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 фактично понесені ним судові витрати по справі в сумі 7549,40 грн., мотивуючи це неможливістю в добровільному порядку з відповідачкою поділити в натурі спірний будинок, що знаходиться у спільній частковій власності сторін та визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться.

Представниця позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримала свій уточнений позов в редакції від 08.05.2018 р. та просила його задовольнити повністю.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов визнали частково, погодившись з доводами позивача про необхідність припинення спільної часткової власності сторін на спірний будинок та виділення частки ОСОБА_1 в натурі, одна не визнали позов в частині визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, визначеного експертом у своєму висновку № 5231 від 26.02.2017 р., наполягаючи на визначенні порядку користування земельною ділянкою, вказаного у висновку того ж експерта № 12/2018 від 10.04.2018 р., замовленого представницею позивача і просили суд, розподілити судові витрати пропоційно задоволених позовних вимог.

Представник 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору Дальницької с/р Одеської області, залученої до участі у справі ухвалою суду від 02.11.2017 р., в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, поштовими повідомленнями, причини неявки суду не повідомив, надіславши на електронну скриньку Овідіопольського райсуду Одеської області свою письмову заяву, в якій повідомивши про повне ознайомлення з матеріалами справи, просив суд, слухати справу за його відсутності (а.с. 197,200-203 т. 1).

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідачки, дослідивши матеріали справи та висновки судових будівельно-технічних та земельно-технічних експертиз №№ 5231 від 26.04.2017 р., письмові додаткові пояснення судового експерта ОСОБА_6 до вищевказаного висновку № 5231 від 26.04.2017 р., експертних висновків № 12/2018 від 10.04.2018 р., № 19/2018 від 04.05.2018 р., звіту-висновку про оціночну вартість об’єкту нерухомого майна № 157/07/17 від 13.07.2017 р., суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною ОСОБА_7 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_7 України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 106 ЦПК України передбачає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об’єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов’язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об’єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду – є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі – Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід’ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «ОСОБА_8 проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (&?и;...&?я;) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов'язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

У відповідності до приписів ст.ст. 355-358 ЦК України - майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ст.ст. 360,361 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до умов ст. 364 ЦК України – співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Стаття 367 ЦК України передбачає - майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» - зокрема передбачено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, це можливо - якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація, яка визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди – судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

В спорах про поділ будинку в натурі, учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв’язку з чим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 64/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під № 19, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Санжійка, вул. Перемоги, що підтверджується договором дарування частини житлового будинку, посвідченим державним нотаріусом Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_9 від 17 серпня 2015 року, за реєстровим № 1-977 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 42372437 від 17.08.2015 р. (а.с. 6-8 т. 1).

Іншим співвласником частки вищевказаного будинку є відповідачка ОСОБА_4, якій належить 36/100 часток житлового будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22.05.2008 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.01.2008 р. виданого на підставі рішення виконкому Дальницької с/р від 25.03.2008 р. № 66 (а.с. 59-61 т. 1).

Згідно довідки Дальницької с/р Одеської області № 84 від 22.01.2018 р. – за будинком, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19 – значиться земельна ділянка загальною площею 0,3174 га, яка знаходиться в фактичному користуванні співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 202 т. 1).

Як встановив суд і це підтверджується поясненнями представниками сторін та особисто відповідачкою ОСОБА_4, що між сторонами провадження вищезазначений житловий будинок вже фактично поділений. Кожна частина житлового будинку має відокремлені та переобладнанні приміщення (кухня, вбиральня, ізольовані кімнати) та самостійний вхід у будинок. Таким чином, кожну з відокремлених частин житлового будинку можна вважати окремим, незалежним один від одного житловим будинком.

Проте, як з’ясував суд, згоди стосовно документального оформлення оспорюваного житлового будинку шляхом укладення договору про поділ нерухомого майна між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 не досягнуто, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Як пояснила представниця позивача ОСОБА_1 виділ частки житлового будинку в натурі необхідний позивачу для реалізації свого права на безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні відповідно до законодавства.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 5231 від 26.04.2017 р., призначеної за ухвалою суду від 03.11.2016 р. - виділити в натурі 64/100 частки, які належать ОСОБА_1, технічно не надається можливим. Враховуючи вимоги законодавчої та нормативно-технічної документації, експертом було запропоновано технічно можливий варіант розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під № 19, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Санжійка, вулиця Перемоги. Так, відповідно до запропонованого варіанту розподілу вищевказаного житлового будинку (з відступом від ідеальних часток співвласників) мені, ОСОБА_1, запропоновано виділити наступні приміщення (відображені у Технічному паспорті від 01.11.2016 р., виданого ФОП ОСОБА_10О.): 1-4 веранда, площею 11,8 кв.м., 1-5 житлове, площею 24,3 кв.м., літня кухня літ. «Б», І колодязь, № 3 трубопровід, № 1 огорожа зі штахетника (частина), №4 огорожа металева. Також ОСОБА_1 запропоновано виділити наступні будівлі та споруди: тимчасова споруда літ «Е», тимчасова споруда літ «Ж», вбиральня літ «И».

Таким чином, відповідно до запропонованого варіанту поділу оспорюваного житлового будинку (з відступом від ідеальних часток співвласників) фактична частка позивача ОСОБА_1 складає 57/100, що на 7/100 менше ідеально належної частки. Також, експертом було запропоновано варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19.

Так, ОСОБА_1 запропоновано виділити в користування земельну ділянку загальною площею 2031,4 кв.м. Межі земельної ділянки визначені висновками експертизи та графічно відображені на мал. 1 (Додаток № 2 до Висновку експертизи № 5231 від 26.04.2017 р.) (а.с. 133-146 т. 1).

Крім цього, відповідно до висновку експерта № 19/2018 від 04.05.2018 р., проведеної на замовлення представника відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_5 - за результатами проведення додаткової судової експертизи у цивільній справі № 509/4644/15 встановлено, що зміна часток співвласників (зменшення частки ОСОБА_1 та збільшення частки ОСОБА_4В.) відбулась за рахунок фактично прийнятого експертом фізичного зносу будівель та споруд, які підлягали розподілу між співвласниками домоволодіння № 19. При цьому, у результаті перевірки правильності розрахунку часток, здійсненого у 2007 році (висновок №442 від 09.08.2007 р.), експертом встановлено, що ідеальні частки співвласників (ОСОБА_11 – 64/100 та ОСОБА_4 – 36/100) були визначені вірно (а.с. 216-217 т. 1, а.с. 12-19 т. 2).

Як зазначалось вище, спільний житловий будинок розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,3174 га, яка знаходиться у фактичному користуванні співвласників, що підтверджується Довідкою № 983 від 24.10.2016 р., виданою Дальницькою сільською радою Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згоди щодо визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку не досягнуто.

Висновками додаткової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 509/4644/16, експертом було запропоновано варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19.

Так, ОСОБА_1 запропоновано виділити в користування земельну ділянку загальною площею 1809,2 кв.м. Межі земельної ділянки визначені висновками експертизи та графічно відображені на мал. 1 (Додаток № 5 до Висновку експертизи № 12/2018 від 10.04.2018 р.), проведеної на замовлення представниці ОСОБА_7 – ОСОБА_12 (а.с. 228-234 т. 1).

У зв’язку з тим, що висновком експерта № 19/2018 від 04.05.2018 року встановлено, що ідеальні частки співвласників під час оформлення правовстановлюючих документів (ОСОБА_11 – 64/100 та ОСОБА_4 – 36/100) були визначені вірно, а фактичні частки змінились за рахунок застосування іншого відсотка фізичного зносу, суд вважає, що порядок користування земельною ділянкою має бути визначений виходячи з ідеальних часток співвласників (ОСОБА_1 – 64/100 та ОСОБА_4 – 36/100).

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з припиненням права спільної часткової власності сторін по справі на житловий будинок в господарськими будівлями та спорудами № 19, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вулиця Перемоги, виділити ОСОБА_1 в натурі 57/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 19, розташованого за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, у самостійний об’єкт (одиницю) нерухомого майна та визнати за ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) право власності на самостійний об'єкт нерухомого майна : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 19 (дев'ятнадцять), розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, який складається : під № 1-4 веранда, площею 11,8 кв.м. - 25193 грн.; під № 1-5 житлове приміщення, площею 24,3 кв.м. - 55380 грн.; літня кухня під літ. «Б» - 27406 грн.; І колодязь - 7020 грн.; під № 3 трубопровід - 1814 грн; під № 1 огорожа зі штахетника (частина) - 7776 грн.; під № 4 огорожа металева - 5448 грн., під літ. «Е» тимчасова споруда, під літ. «Ж» тимчасова споруда, під літ. «И» вбиральня та визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19, виділивши в користування ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19 земельну ділянку «1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-1» загальною площею 2031,4 кв.м. (з врахуванням приміщень житлового будинку № 19 та надвірних будівель і споруд), що відповідає ідеальній частці, межі якої земельної ділянки описуються наступним чином (графічне відображення малюнок № 1, додаток № 2, зображено зеленим кольором у висновку експерта № 5231 від 26.04.2017 р.): від точки 2 від кута існуючої огорожі зі сторони вул. Перемоги по прямій лінії ні відстані 126,41 м до точки 2; поворот вправо по прямій лінії на відстані 25,99 м до точки 3; поворот вправо по прямій лінії на відстані 49,09 м до точки 4; поворот вправо по прямій лінії на відстані 15,82 м до точки 5; поворот вліво по прямій лінії на відстані 38,15 м до точки 6; поворот вправо по прямій лінії на відстані 3,13 м до точки 7; поворот вліво по прямій лінії на відстані 12,29 м до точки 8; далі по прямій лінії на відстані 4,0 м до зовнішньої стіни сараю літ. «В» до точки 9; далі по прямій лінії по внутрішній стіні сараю літ. «В» на відстані 4,10 м до точки 10, далі по прямій лінії по зовнішній стіні літньої кухні літ. «Б» на відстані 2,60 м до точки 11, поворот вліво по прямій лінії на відстані 6,14 м до точки 12, поворот вліво по прямій лінії по внутрішнім перегородкам житлового будинку під літ. «А» з прибудовою під літ. «а» на відстані 9,17 м. до точки 13, далі по прямій лінії на відстані 1 м. до точки 14, поворот вправо по прямій лінії на відстані 11,32 м. до точки 15, поворот вправо по прямій лінії по існуючій огорожі із сторони вул. Перемоги на відстані 20,08 м. до первинної точки відліку – до точки 1. Вхід на територію земельної ділянки, організувати зі сторони вул. Перемоги (існуючий вхід).

Крім цього, відповідно до запропонованого у висновку експерта від 26.04.2017 року варіанту поділу оспорюваного житлового будинку (з відступом від ідеальних часток співвласників) фактична частка ОСОБА_1 складає 57/100, що на 7/100 менше ідеально належної частки, а тому на підставі ч. 3 ст. 358 ЦК України, ОСОБА_4 має бути сплачена на користь ОСОБА_1 грошова компенсація за більшу частку після розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під № 19, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Санжійка, вулиця Перемоги у розмірі 15352 грн.

Проте, в результаті проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 19/2018 від 04.052018 року виявилось, що зміна часток співвласників (частка ОСОБА_1 зменшилась, а частка ОСОБА_4 збільшилась) відбулась за рахунок фактично прийнятого експертом фізичного зносу будівель та споруд, які підлягали розподілу між співвласниками домоволодіння № 19.

При цьому необхідно зазначити, що приміщення житлового будинку та надвірні будівлі і споруди, які запропоновані експертом до виділу кожному із співвласників згідно висновку експерта № 5231 від 26.04.2017 р відповідають висновку № 442 від 09.08.2007 р складеного техніком Овідіопольського РБТІ на підставі якого за ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (на теперішній час співвласник ОСОБА_1 було оформлено право власності.

Таким чином, зважаючи на те, що у власності ОСОБА_1 після виділу залишаться всі приміщення, які на час звернення до суду перебували у його користуванні, позивач у своєму уточненому позові в редакції від 08.05.2018 р. не заявляє позовних вимог про стягнення грошової компенсації за більшу частку після розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під № 19, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Санжійка, вулиця Перемоги, про що було заявлено представницею позивача ОСОБА_1

Крім того, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі, як підтверджені документально у виді сплати судового збору, витрат на проведення експертизи, замовлення звіту про оцінку майна, проведення додаткової судової експертизи, витребування доказів на загальну суму 7549,40 грн., як підтверджених документально (а.с. 2,3,67,132,155, т. 1, а.с. 4-6,9, т. 2)

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 356,357,358,367 ЦК України, ст.ст. 87-89,120,126 ЗК України, Постановою Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору : Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області про поділ спільного майна, виділ майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою – задовольнити ;

2.Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на житловий будинок в господарськими будівлями та спорудами № 19, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вулиця Перемоги ;

3.Виділити ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) в натурі 57/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 19, розташованого за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вулиця Перемоги, у самостійний об’єкт (одиницю) нерухомого майна та визнати за ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) право власності на самостійний об'єкт нерухомого майна : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 19 (дев'ятнадцять), розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, який складається : під № 1-4 веранда, площею 11,8 кв.м. - 25193 грн.; під № 1-5 житлове приміщення, площею 24,3 кв.м. - 55380 грн.; літня кухня під літ. «Б» - 27406 грн.; І колодязь - 7020 грн.; під № 3 трубопровід - 1814 грн; під № 1 огорожа зі штахетника (частина) - 7776 грн.; під № 4 огорожа металева - 5448 грн., під літ. «Е» тимчасова споруда, під літ. «Ж» тимчасова споруда, під літ. «И» вбиральня ;

4.Визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19, виділивши в користування ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Перемоги, 19 земельну ділянку «1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-1» загальною площею 2031,4 кв.м. (з врахуванням приміщень житлового будинку № 19 та надвірних будівель і споруд), що відповідає ідеальній частці, межі якої земельної ділянки описуються наступним чином (графічне відображення малюнок № 1, додаток № 2, зображено зеленим кольором у висновку експерта № 5231 від 26.04.2017 р.): від точки 2 від кута існуючої огорожі зі сторони вул. Перемоги по прямій лінії ні відстані 126,41 м до точки 2; поворот вправо по прямій лінії на відстані 25,99 м до точки 3; поворот вправо по прямій лінії на відстані 49,09 м до точки 4; поворот вправо по прямій лінії на відстані 15,82 м до точки 5; поворот вліво по прямій лінії на відстані 38,15 м до точки 6; поворот вправо по прямій лінії на відстані 3,13 м до точки 7; поворот вліво по прямій лінії на відстані 12,29 м до точки 8; далі по прямій лінії на відстані 4,0 м до зовнішньої стіни сараю літ. «В» до точки 9; далі по прямій лінії по внутрішній стіні сараю літ. «В» на відстані 4,10 м до точки 10, далі по прямій лінії по зовнішній стіні літньої кухні літ. «Б» на відстані 2,60 м до точки 11, поворот вліво по прямій лінії на відстані 6,14 м до точки 12, поворот вліво по прямій лінії по внутрішнім перегородкам житлового будинку під літ. «А» з прибудовою під літ. «а» на відстані 9,17 м. до точки 13, далі по прямій лінії на відстані 1 м. до точки 14, поворот вправо по прямій лінії на відстані 11,32 м. до точки 15, поворот вправо по прямій лінії по існуючій огорожі із сторони вул. Перемоги на відстані 20,08 м. до первинної точки відліку – до точки 1. Вхід на територію земельної ділянки, організувати зі сторони вул. Перемоги (існуючий вхід) ;

5.Стягнути ОСОБА_4 (ІПН : НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі – 7549,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28.08.2018 р.

Суддя Гандзій Д.М.